19.Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.

Посадові особи територіального управління Держгірпромнагляду відповідно до своїх повноважень мають право: 1) безперешкодно відвідувати підприємства (об'єкти), виробництва юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та проводити в присутності роботодавця, або його представника, перевірку додержання законодавства з питань, що належать до їх компетенції; 2) одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та здійснення заходів щодо їх усунення;

3) видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, місцевим держадміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері промислової безпеки, охорони праці, геологічного вивчення, використання, охорони надр та безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки. 4) забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устатковання, транспортних та інших засобів виробництва. 5) притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці в частині безпечного ведення робіт. 6)залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції;

20.Охорона праці-частина соціальної політики єс.

Питання охорони праці розглядаються як складова частина соціальної політики ЄС Соціальна ж політика відноситься в ЄС до питань так званої першої колони. Широко затвердилася думка, що основою і рушійною силою поліпшення умов праці й життя є взаємовплив економічного й соціального розвитку. Соціальний аспект має таке ж саме значення, як і економічний. Про це свідчить схвалений у Страсбурзі в 1989 р. Статут про соціальні права. У ньому головний наголос у соціальній політиці робиться на сприяння праці і зайнятості. В Статуті підкреслюється значення забезпечення соціальних прав трудящих і поліпшення їхнього життя. Документ складається із двох розділів. Перший розділ включає 12 глав, які стосуються наступних тем: 1. Вільне переміщення робочої сили. 2. Трудові відносини та оплата праці. 3. Поліпшення умов праці і життя. 4. Соціальне забезпечення. 5. Право на професійні об'єднання та ведення переговорів по колективних договорах. 6. Професійне навчання. 7. Рівноправність чоловіків і жінок. 8. Право працівників на інформацію, ведення переговорів і участь у прийнятті рішень із питань умов праці. 9. Охорона праці. 10. Захист дітей і підлітків у трудовому житті. 11. Старі люди. 12. Інваліди. Другий розділ Статуту по соціальних правах стосується його виконання. У ньому констатується обов'язок держав-членів Європейського Співтовариства гарантувати, через національні законодавства або колективні договори зазначені основні соціальні права.