6. Визначаємо мінімальне (Тміп) та максимальне (Тмах) значення темпу приросту частки ринку для розрахунку середнього квадратичного відхилення темпів приросту за формулою:

7 . В таблиці розробляється класифікація підприємств за темпами приросту ринкової долі. Базуючись на статистичних властивостях такого показника варіації ознаки, як середньоквадратичне відхилення, при визначенні меж груп використані не три середньоквадратичних відхилення, як пропонує Г.Л. Азоєв, а одне.

8. Результати проведеного у пунктах 3 і 7 групування розробляється конкурентна карта, що заснована на перехресній класифікації розміру та динаміки ринкових часток підприємств.

22. Методика побудови та інтерпретації карти стратегічних груп.

Карта стратегічних груп – схематичне зображення на двовимірній площині структури галузі у розрізі груп підприємств-конкурентів, які посідають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних конкурентних переваг і однаковими методами, здійснюючи однакові стратегії з використанням аналогічний ресурсів.

Аналіз конкурентів за допомогою карти стратегічних груп виконується в такій послідовності:

1. Обирають найсуттєвіші характеристики продукції або підприємств, згідно з метою аналізу; виокремлюють два з них;

2. Складають матрицю-карту з цих двох характеристик, головне щоб характеристики не були взаємозалежні;

3. Розраховують обрані характеристики по підприємствах, після чого розміщують їх на карті;

4. Об’єкти, що опинилися близько одтин до одного, об’єднують в одну стратегічну групу;

5. Навколо кожної стратегічної групи креслять коло відповідно до обсягу продажу підприємств стратегічної групи в галузі.

Подальший аналіз здійснюється у таких двох аспектах: конкурентна боротьба між стратегічними групами; суперництво між членами однієї стратегічної групи.

Встановлення стратегічної групи конкурентів зводиться до визначення відмінностей між ними, де найважливішим критерієм є розмір ринкової частки підприємства, що визначає їхній конкурентний статус.

23. Конкурентна відмінність як основа ринкового успіху підприємства.

Під конкурентною відмінністю розуміють високу компетентність підприємства у певній галузі, яка дає йому найкращі можливості залучати й утримувати клієнтуру. Ця компетенція проявляється в тому, що фірма робить щось значно краще, ніж її конкуренти, і, завдяки цьому, краще задовольняє потреби своєї клієнтури.

Наявність конкурентних відмінностей на фірмі значно підвищує її конкурентоспроможність, дозволяє займати лідируючу позицію на ринку, збільшує прибуток підприємства, тощо.

24. Ключові чинники успіху: поняття та класифікація.

До ключових чинники успіху сукупність факторів ринкової та ресурсної орієнтації, які можуть вплинути на формування довгострокової конкурентоспроможності фірми і, відповідно, на її стратегічний успіх. Більшість спеціалістів вважають, що ключові фактори успіху:

• мають виражений галузевий характер;

• є спільними орієнтирами для всіх підприємств певної галузі.

Ключові чинники успіху можуть бути класифіковані за різними ознаками: за сферою застосування (загальні та специфічні); за джерелами походження (ринкові, ресурсні); за можливостями реалізації (інструментальні, неінструментальні)

Класифікація ключових факторів успіху

Ознака класифікації	Види ключових факторів успіху	Зміст різновиду	Приклади
За сферою застосування	загальні	актуальні для багатьох різноманітних галузей	якість та ціна товару (послуги)
	специфічні	характерні лише для окремих галузей	репутація швейно-го підприємства у роздрібних торговців одягом
За джерелами походження	ринкові	пов’язані зі сприйнят­тям продукції та фірми споживачами	ціна продукції, імідж підприємства
	ресурсні	засновані на оригі-нальній комбінації ресурсів підприємства	особливі знання персоналу, рівень технології
За можливостями реалізації	інструментальні	їх реалізація без-посередньо залежить від дій фірми	розвиненість збутової мережі
	неінструментальні	формуються об’єктив­но, незалежно від дія­льності підприємства	зростання обсягів ринку