Питання, що виносяться на екзамен з дисципліни 1. Конкуренція, її сутність та ознаки. Ринок як спільнота конкуруючих компаній. 2. Предмет, мета і завдання курсу, його місце в системі дисциплін економічного та управлінського циклу. 3. Понятійно-категоріальний апарат курсу: ринкова економічна система, ринок, конкуренція, фірма, компанія, підприємство, конкурентний контекст, конкурентна відмінність, конкурентна перевага, конкурентна стратегія, конкурентоспроможність. 4. Системний та процесний підходи як методологічна база управління конкурентоспроможністю підприємства. 5. Ключові положення теорії ринку, теорії конкуренції та конкурентних переваг, концепції стратегічного управління, сучасної управлінської парадигми як наукові основи та найважливіші складові методології курсу. 6. Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції. 7. Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки. 8. Моделі ринкової поведінки підприємства. 9. Типи ринкових структур та властивий їм характер конкурентних відносин. 10. Класифікація об’єктів, що характеризуються такою властивістю, як конкурентоспроможність 11. Еволюція поглядів на конкуренцію та засоби управління конкурентоспроможністю підприємства. 12. Конкурентний контекст, поле конкуренції та конкурентне середовище. 13. Склад та структура конкурентного середовища підприємства. Модель “п’яти сил конкуренції” М.Портера та її елементи. 14. Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні. 15. Закони та підзаконні акти, що регулюють конкурентні відносини в Україні. 16. Рушійні сили ринку та причини змін умов конкуренції. 17. Чинники, що впливають на силу конкурентної боротьби. 18. Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції. 19. Сутність поняття “галузь”; необхідність та структура аналізу галузі. 20. Сутність поняття “конкурент”; визначення та типологія конкурентів. Інформаційнезабезпечення та структура аналізу діяльності конкурентів. 21. Методика побудови та інтерпретації конкурентної карти ринку. 22. Методика побудови та інтерпретації карти стратегічних груп. 23. Конкурентна відмінність як основа ринкового успіху підприємства. 24. Ключові чинники успіху: поняття та класифікація. 25. Сутність та співвідношення понять “ринкові чинники успіху”, “ключові компетенції”, “конкурентні переваги”. 26. Ступінь задоволення споживача як головна детермінанта успіху в конкурентній боротьбі 27. Конкурентна перевага як втілення конкурентної відмінності підприємства 28. Властивості конкурентних переваг. Життєвий цикл конкурентної переваги 29. Конкурентна вада як прояв конкурентної відмінності. 30. Концепція „Ланцюгу створення вартості” та її застосування при формуванні конкурентних переваг 31. Концепція „Стратегічних зон господарювання” та її застосування при реалізації конкурентних переваг. 32. Види та джерела формування конкурентних переваг. 33. Продуктивність, якість, гнучкість та інновації як специфічні стадії еволюції джерел формування конкурентних переваг протягом ХХ ст. 34. Сутність поняття “конкурентоспроможність підприємства”.

35. Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства на внутрішніх та зовнішніх ринках 36. Аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємства 37. Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності підприємства 38. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства 39. Базове визначення сутності поняття “управління конкурентоспроможністю”. Мета управління конкурентоспроможністю підприємства 40. Система управління конкурентоспроможністю підприємства: основні елементи та їх взаємозв’язок, організаційна побудова 41. Загальні та специфічні функції управління конкурентоспроможністю. 42. Етапи процесу управління конкурентоспроможністю. Цикл управління конкурентоспроможністю 43. Підвищення конкурентоспроможності підприємства на основі процесного підходу. 44. Конкурентоспроможність продукції та послуг як основа формування конкурентоспроможності підприємства. 45. Критерії конкурентоспроможності товарів. Чинники, що визначають конкурентоспроможність товару на ринку 46. Принципи та загальний порядок оцінки конкурентоспроможності товарів. 47. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності товарів 48. Оптимізація співвідношення ціни, якості та обслуговування як основна мета управління конкурентоспроможністю товару. 49. Роль стандартизації, сертифікації та систем якості в забезпеченні конкурентоспроможності товарів. 50. Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару 51. Структура та підсистеми управління конкурентоспроможністю продукції (послуг). Основні шляхи забезпечення конкурентоспроможності продукції. 52. Сутність поняття “конкурентна стратегія”. Співвідношення та взаємозв’язок конкурентної стратегії з іншими стратегіями організації. 53. Складові конкурентної стратегії підприємства. 54. Найбільш поширені класифікації стратегій ринкової конкуренції (підхід Ф.Котлера, підхід П.Друкера, підхід І.Ансоффа, підхід М.Портера тощо). 55. Стратегія надбання конкурентної переваги (загальні стратегії конкуренції) 56. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності як комплексна стратегія

57. Стратегія конкурентної поведінки підприємства 58. Принципи та основні етапи процесу розробки стратегії конкуренції. 59. Концепція розробки та основні елементи програми підвищення конкурентоспроможності. 60. Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності. 61. Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності. Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності та моніторинг її ходу. 62. Програми підвищення продуктивності та якості як складові програм підвищення конкурентоспроможності підприємства 63. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни. 64. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. 65. Міжнародний досвід реалізації програм підвищення конкурентоспроможності 66. Трансформація конкурентних відносин в сучасному економічному просторі 67. Глобалізація світової економіки та її вплив на конкурентну взаємодію підприємств 68. Віртуалізація виробництва як відповідь на глобалізаційні виклики. 69. Кооперація як поширена форма конкурентної взаємодії. Цілі утворення та форми коопераційних об’єднань 70. Застосування ситуаційного підходу в управлінні конкурентоспроможністю під-приємства

71. Проектування стратегії конкуренції для підприємств з різним ступенем домінування на ринку. 72. Адаптація стратегії конкуренції до особливостей структури конкурентного середовища. 73. Адаптація стратегії конкуренції до особливостей динаміки ринку. 74. Типологія бізнес-організацій за різними ознаками та відповідні підходи до формування та підтримки їх конкурентних переваг. 75. Проектування стратегії конкуренції для підприємств різних розмірів, сфер діяльності, організаційно-правових форм. 76. Передумови та причини виникнення нових бізнес-моделей. Підходи до вдосконалення існуючої моделі бізнесу. 77. Сучасні концепції бізнесу: масова кастомізація 78. Сучасні концепції бізнесу: електронний бізнес 79. Сучасні концепції бізнесу: сітьова організація бізнес 80. Сучасні концепції бізнесу: аутсорсінг 81. Сучасні концепції бізнесу: реінжиніринг бізнес-процесів 82. Сучасні концепції бізнесу: ощадливе виробництво. 83. Якість і конкурентоспроможність: мікро- і макроаспекти 84. Лідерство компаній на основі якості – ключова ідея сучасного бізнесу. Досвід застосування моделі TQM провідними компаніями світу 85. Конкурси та премії якості як інструменти визнання конкурентоспроможності продукції та послуг.

1. Конкуренція, її сутність та ознаки. Ринок як спільнота конкуруючих компаній.

На сучасному етапі існує велика кількість трактувань терміну «конкуренція». Як економічна категорія, конкуренція - це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам. З точки зору теоретичних основ самого явища, конкуренція є проявом об'єктивних процесів у господарській діяльності: зниження витрат виробництва або задоволення потреб споживачів. Сама ж боротьба, суперництво при цьому виступає в якості видимої її частини, предмету розгляду в економічних доктринах.

Згідно Закону України «Про захист економічної конкуренції», «економічна конкуренція – це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку”.

Відмітними рисами сучасного трактування економічної конкуренції є:

• цивілізований, легалізований характер цієї боротьби;

• подібність (взаємозамінність) товарів, виробники яких втягнені у конкурентну боротьбу;

• обмеженість можливостей кожної з конкуруючих сторін впливати на умови обігу товарів на відповідному ринку внаслідок самостійних дій інших сторін;

• ідентичність або наближеність потреб цільових груп споживачів, стосовно яких точиться конкурентна боротьба;

• спільність, тотожність мети, заради якої виникає це суперництво.

В теоретичному аналізі економічної конкуренції важливого значення набуває виокремлення та розуміння ключових термінів та понять, серед яких - об’єкт, суб’єкт та предмет конкуренції.

Об’єкт конкуренції -Потреби групи споживачів, що формують певний сегмент ринку, обраний підприємствами-суперниками.

Суб’єкти конкуренції -Підприємства-виробники та фірми, що надають послуги, транснаціональні корпорації, регіони (регіональні угруповання), держави.

Предмет конкуренції У вузькому смислі Товар або послуга, через які підприємства-суперники намагаються завоювати прихильність та гроші споживача. У більш широкому смислі Певне благо, що його втілює у собі товар чи послуга.

Конкуренція охоплює мікро-, мезо-, макро- і мегарівні економічної системи:

• мікрорівень конкуренції (міжфірмова або внутрішньогалузева конкуренція) – це конкуренція між підприємствами однієї галузі; її предметом є аналогічні товари та послуги, а результатом є формування середньої ціни виробництва у галузі в цілому;

• мезорівень конкуренції (міжгалузева конкуренція) – це конкуренція між підприємствами різних галузей; її предметом є невзаємозамінні товари та послуги, а результатом є встановлення середньої норми прибутку в економіці в цілому;

• макро- та мегарівні конкуренції (міждержавна та міжрегіональна конкуренція) охоплюють конкуренцію країн та регіональних угруповань як їх суперництво за створення кращих умов для бізнесу та підвищення якості життя їх населення, яке все більш набуває глобального масштабу.

Економічна теорія вказує на те, що конкуренція має як негативні (призводить до економічних криз виробництва, розорення і безробіття, хижацького використання ресурсів; інколи переростає у недобросовісну конкуренцію), так і позитивні (виступає двигуном економічного прогресу, знаряддям інноваційного прогресу; стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; спонукає постійно поновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежити за науково-технічним прогресом) риси.

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Проте існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без конкуренції, тому необхідним є розуміння умов виникнення конкуренції: наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу; свобода вибору господарської діяльності виробників; відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію (якщо попит перевищує пропозицію, існує дефіцит товарів - вільна конкуренція відсутня); наявність ринку засобів виробництва.

З одного боку, конкуренція - це економічні змагання за досягнення найкращих результатів у сфері певної діяльності, боротьба товаровиробників за більш вигідні умови господарювання, отримання найбільшого прибутку, з іншого, - це невід’ємна складова та найважливішій елемент ринкового механізму, що забезпечує взаємодію різних суб’єктів ринку.

Ринок як спільнота конкуруючих компаній

Сучасне бачення економістами категорії «ринок»:

• будь-яка впорядкована структура, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців (вузьке тлумачення);

• певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропонування (у широкому розумінні).

Згідно Закону України “Про захист економічної конкуренції”, відповідного до якого “ринок товару (товарний ринок) – це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція” [96].

Розглядаючи структурну організацію ринку, визначальне значення для характеру взаємодії попиту та пропозиції має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар.

Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих ринків, їх підрозділяють на різні види залежно від умов діяльності суб'єктів ринкових відносин, відповідності чинному законодавству за ознакою просторудії, об'єкта купівлі-продажу тощо (табл.1.5).

Класифікація ринків

Види

1.Залежно від умов, у яких діють суб'єкти господарського життя =вільний ринок (характерна велика кількість виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного; відсутність обмежень в інформації про попит, пропозицію, ціни, якість продукції тощо; вільне ціноутворення, відсутні штучні бар'єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього);=монополізований ринок (характерна незначна кількість виробників даного товару; застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації; утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин);= регульований ринок (контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру).

2.За ознакою простору дії місцевий ринок(у межах міста чи села);регіональний ринок(певна територія якоїсь країни);національний ринок;світовий ринок.

3. За відповідністю законодавству легальний (офіційний) ринок;тіньовий ринок.

4. За об'єктом купівлі-продажу ринок товарів широкого вжитку;ринок товарів промислового призначення;ринок праці;ринок цінних паперів;ринок науково-технічних знань тощо

5.За ступенем влади ринок продавця (більше влади мають продавці, а найактивнішими «діячами» вимушені бути покупці); ринок покупця (більше влади мають покупці й найактивнішими «діячами» вимушені бути продавці

6.Залежно від того, хто є покупцем товару і з якою метою він купується споживчий ринок — окремі особи і господарства, які купують товари для особистого споживання;ринок виробітків — організації, що купують товари для подальшого використання їх у процесі виробництва.ринок проміжних продавців — організації, що купують товаридля наступного перепродажу їх з прибутком для себе;ринок державних установ — державні організації, що купують товари або для наступного їх використання у сфері комунальних послуг, або для передачі цих товарів тим, кому вони потрібні;

міжнародний ринок — покупці за межами країни, включаючи закордонних споживачів, виробників, проміжних продавців, дер­жави і установи.

Кожен із наведених видів ринку має власну інфраструктуру, набір інструментів для забезпечення його життєдіяльності. Окремі види ринку не існують самостійно, а пов'язані між собою, утворюючи розгалужену ринкову систему. Вона діє не тільки в межах тієї чи іншої країни, а й глобально, охоплюючи значну частину світового господарства.

У “Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку” розглянуто інтерпретації меж ринку

Межі ринку

ТоварніТовар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого

Територіальні (географічні) Територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами

Часові Час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються

Порівняльна характеристика основних ринкових структур

Параметри	Види конкуренції
	Досконала конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Монополія
Кількість підприємств-виробників продукту	Багато незалежних підприємств	Багато підприємств-виробників схожих товарів і послуг	Декілька великих підприємств-виробників товарів і послуг	Один продукт і одне підприємство
Контроль над цінами	Контролю немає. Ціни визначаються ринком	Вплив обмежений можливістю заміни	Існує вплив «цінового лідера»	Практично повний контроль
Товарна диференціація	Відсутня. Продукти не різняться за властивостями та якістю	Товари і послуги диференційовані для сегментів ринку	Істотна для окремих продуктів, мала для стандартизованих	Відсутній
Рівень зусиль для входу на ринок	Відносно легкий вхід і вихід	Відносно легкий вхід і вихід	Важкий вхід, що часто вимагає великих інвестицій	Дуже важкий вхід і вихід

Чим ефективніше функціонує ринок, чим сильніше на ньому конкуренція, тим більше значення має конкурентоспроможність підприємства і його продукції.

Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки

Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і які відображають результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Конкурентоспроможність є одним з основних понять, яке активно використовується в теорії та практиці економічного аналізу, виступає багатоаспектним поняттям, що в перекладі з латинської мови означає суперництво, боротьбу за досягнення найкращих результатів [129, с.58]. Для її характеристики використовується поняття порівняльних витрат (Д. Рікардо), порівняльних переваг (Є. Хекшер, Б. Олін), порівняння конкурентних переваг, чинників управління та продуктивності використання ресурсів (М. Портер), конкурентного статусу фірми (І. Ансофф) [23., с.105].

Слід звернути увагу на багатозначності трактувань сутності поняття «конкурентоспроможність” сучасними вченими-економістами

Погляди вчених-економістів на категорію конкурентоспроможність

Автор визначення	Визначення конкурентноздатності
Ожогов С.І.	Здатність витримувати конкуренцію, протистояти конкурентам
Книш М.І.	Ступінь привабливості даного продукту, для здійснюючого реальну покупку споживача
Забєлін П.В., Моісеєва Н.К.	Здатність приносити прибуток у короткостроковому періоді не нижче заданого, або перевищення над середнім прибутком
Грошев В.П.	Комплекс споживчих властивостей товару, що визначає його відмінність від інших аналогічних товарів по ступені й рівню задоволення потреб покупців і витратам на його купівлю й експлуатацію
Кредісов А.И.	Характеристика товару, що відображає його відмінність від аналогічного конкурентного товару як по ступені відповідності конкретної потреби, так і по витратах на її задоволення

В. Стівенсон	Конкурентоспроможність характеризує те, “наскільки ефективно компанія задовольняє потреби клієнта порівняно з іншими компаніями, що пропонують подібний товар або послугу”17, с.65.
М.О. Ермолов	Конкурентоспроможність - це відносна характеристика, яка відображає відмінності у процесі розвитку певного виробника від виробника конкурента як по ступеню задоволення власними товарами, так й по ефективності виробничої діяльності.
Печінкин А. та Фомін В.	Конкурентоспроможність - складне багатоаспектне поняття, яке визначає здатність товару зайняти та вдержати позицію на конкурентному ринку в певний період за конкуренції з іншими аналогічними товарами. Розрізняють: конкурентоспроможність продукції (властивість, яка оцінюється за сукупністю основних техніко-економічних, якісних і вартісних показників, що відрізняють товар від товару – конкурента) та рівень конкурентоспроможності продукції (відносна характеристика продукції як товару, що відображає ступінь її переваги на даному ринку перед товаром – конкурентом). За критерій конкурентоспроможності пропонують брати відносну долю продажу товару, що оцінюється.
Хруцький В.Є., Корнєєва І.В.,	Конкурентоспроможність – це стабільна можливість задовольняти певні потреби покупців краще, ніж конкуренти, та завдяки цьому вдало продавати продукцію з прийнятними фінансовими результатами для виробника 36,с.32..
Фатхутдинов Р.А.	Конкурентоспроможність – це властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами на даному ринку
Піддубний, І.О., Піддубна А.І.	Конкурентоспроможність – це потенціальна або реалізована здатність економічного суб’єкта до функціонування у релевантному зовнішньому середовищі, яка ґрунтується на конкурентних перевагах і відображає його позицію відносно конкурентів
Райзберг Б.А.	Конкурентоспроможність – це реальна та потенційна можливість фірм у існуючих для них умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, що за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів

Розбіжності та різноманітність авторських позицій стосовно визначення поняття конкурентоспроможності пов’язані з:

• ототожненням конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції або послуг;

• масштабами розгляду конкурентоспроможності: на регіональному, національному або світовому ринку (підприємство, галузь, країна);

• заміною одного поняття іншим (конкурентний статус, конкурентний рівень);

• характеристикою будь – якої складової конкурентоспроможності підприємства: конкурентоспроможність виробничого, трудового потенціалу.

Незважаючи на різні підходи до визначення його суті, всі дослідники відмічають порівняльний і часовий (динамічний) характер цього показника:

• порівняльний характер означає, що конкурентоспроможність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту; вона не випливає з його внутрішньої природи, а проявляється тільки за умов порівняння даного об'єкта з іншими; її можна оцінити порівнянням найбільш суттєвих показників діяльності підприємств; результатом цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності;

• часовий характер (динамічність) означає, що досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспроможності підприємства не може розглядатися як довгострокова характеристика його ринкової позиції незалежно від ефективності діяльності; протидія інших суб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегій можуть привести до втрати досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності.

У цілому, існують різні підходи до класифікації конкурентоспроможності:

• за територіально-географічною ознакою - міжнародна і внутрішньо національна конкурентоспроможність; конкурентоспроможність в межах окремих регіонів (районів);

• залежно від масштабності економічних об'єктів - конкурентоспроможність товару, підприємства-виробника, галузі і/або комплексу галузей, національної економіки;

• у тимчасовому прояві - конкурентоспроможність на певну дату або проміжок часу у минулому, поточна конкурентоспроможність, конкурентоспроможність в перспективі.

Наведемо характеристику видів конкуренції за масштабністю економічних об’єктів.

Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку [1; 2]. Вона визначається конкурентними перевагами: якістю товару, його технічним рівнем, споживчими властивостями, цінами, встановлюваними продавцями товарів; перевагами в гарантійному і післягарантійному сервісі, рекламі, іміджі виробника, а також ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.

Разом з тим, конкурентоспроможність товару - це не уміле маневрування в ринковому просторі і в часі, а головне, - максимальне врахування вимог і можливостей конкретних груп покупців. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком ефективнішого управління процесом розробки, реалізації і експлуатації пропонованої продукції.

основними ознаками конкурентоспроможності як одного з критеріїв ефективності економічного суб’єкта є:

• відносний (порівняльний) характер – конкурентоспроможність проявляється тільки через порівняння характеристик економічного суб’єкта з характеристиками інших суб’єктів даного ринку;

• релевантний характер критерію конкурентоспроможності, який означає, що траєкторія руху даного економічного суб’єкта (його конкурентна позиція) відносно інших суб’єктів може бути визначена тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

• часовий характер (динамічність) критерію конкурентоспроможності характеризує положення суб’єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.