10.3. Платіжний баланс

Зовнішньоторгова діяльність країни відображається в платіжному балансі.

Платіжний баланс складається в формі бухгалтерських рахунків, що містять статистичну інформацію про тор­гові та фінансові угоди економічних суб'єктів країни із закордоном за певний період часу, як правило, за рік. Вартісний вираз платіжного балансу відображає спів­відношення між вартістю, яку одержує країна, і вартістю, що вивезена за кордон.

Платіжний баланс має чотири балансові рахунки:

– торговий баланс фіксує усі торгові операції між краї­ною і закордоном, показує експортні доходи і імпортні витрати;

– баланс послуг включає фрахт, виплату ліцензії, стра­хові, туристичні і брокерські послуги, чистий прибуток на інвестиції (проценти і прибутки на закордонні активи господарських суб'єктів і громадян країни за відрахування доходів іноземців на активи, якими вони володіють в даній країні).

– баланс переказів фіксує безплатні доставки товарів і допомогу у вигляді грошових переказів;

– баланс руху капіталу фіксує купівлю-продаж активів (акції, облігації), тобто експорт капіталу. Позитивне сальдо балансу руху капіталу означає приплив капіталу, негативне сальдо – відплив.

Рахунок поточних операцій включає торговий баланс та баланси послуг і переказів. Дефіцит рахунку поточних операцій поповнюється за рахунок чистого припливу капіталу. На величину рахунку поточних операцій чи­нить вплив темп економічного зростання країни – збільшення темпу економічного зростання викликає дефіцит рахунку поточних операцій. Сальдо рахунку по­точних платежів відображає чистий експорт країни.

Сальдо платіжного балансу – це сума сальдо поточних рахунків і сальдо балансу руху капіталу. Активне сальдо платіжного балансу означає заборгованість закордону країни і веде до підвищення курсу національної валюти. Дефіцит (надлишок) платіжного балансу впливає на ва­лютні резерви країни і, отже, на пропозицію грошей. Відсутність впливу спостерігається лише при плаваючо­му валютному курсі. Країна повинна прагнути до нульо­вого сальдо платіжного балансу, для чого застосовуються такі заходи:

– валютні інтервенції;

– скорочення зовнішньоекономічних зв'язків;

– зміни внутрішньої фіскальної і грошово-кредитної політики;

– зміни валютного курсу.

Дефіцит платіжного балансу означає, що населення країни за даний період заплатило іноземцям більше (оп­лата імпорту благ + експорт капіталу), ніж отримало від них (виручка від експорту благ + імпорт капіталу), і тому іноземці мають певну суму грошей, яка дорівнює дефіци­ту платіжного балансу даної країни. Ці гроші будуть пред'явлені в національний (центральний) банк країни для обміну на девізи (іноземні валюти), що призведе до скорочення валютних резервів національного банку.

10.4. Валютний курс

Проведення торгових і фінансових операцій ,між країнами передбачає існування системи валютних відно­син. Обмін валют і розрахунки між державами здійсню­ються на підставі валютного курсу. Валютний курс вста­новлюється на валютному ринку в процесі торгів валютами різних країн.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний паритет – законодавство встановлює відношення між двома валютами, яке є основою валют­ного курсу.

Паритет купівельної спроможності – це співвідно­шення купівельної спроможності двох чи більше валют відносно певного набору товарів і послуг.

Розрізняють такі валютні курси:

– система фіксованих валютних курсів, що є резуль­татом договору країн про пропорції обміну валют;

– система гнучких (плаваючих) валютних курсів, при якій курс обміну національної валюти визначається по­питом і пропозицією;

– девізний, що відображає ціну національної валюти, виражену в іноземних грошових одиницях;

– обмінний, що відображає ціну закордонної валюти, виражену в національних грошових одиницях.

Зміна обмінного курсу пов'язана із змінами купівель­ної спроможності валют. Реальний обмінний курс валют відображає конкурентоспроможність країни в міжна­родній торгівлі.

При фіксованому курсі підвищення (зниження) ціни закордонної валюти є наслідком державних рішень, яке називається девальвацією (ревальвацією).

Девальвація – цілеспрямовані дії уряду на зниження обмінного курсу валюти своєї країни.

Ревальвація – дії уряду, спрямовані на підвищення обмінного курсу національної валюти.

Девальвація означає, що товари країни стають дешев­шими на міжнародному ринку, оскільки інші країни платять за них менше валюти, а товари, куплені за кордоном, стають дорожчими, що веде до зменшення імпор­ту (зниження внутрішнього попиту на імпортні товари).

Валютний курс відображається на життєвому рівні споживачів і фірм, тому уряд веде боротьбу з коливання­ми валютного курсу.

Валютна інтервенція – вплив на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти для фіксації її курсу.

Інтервенція впливає на резерви країни, а отже, на об­сяг грошової маси. Щоб виключити цей вплив, одночас­но з інтервенцією проводиться стерилізація – продаж – купівля валюти на відкритому ринку.

Плаваючий валютний курс також не впливає на ва­лютні резерви.

Валюта поділяється на: конвертовану, що вільно обмінюється на іншу валюту, та неконвертовану, яка ви­користовується тільки в межах даної країни.