4.2. Ринок товарів та платних послуг

Ринок товарів та платних послуг являє собою систему економічних відносин між продавцями та покупцями з приводу рухів товарів та послуг, які задовольняють спо­живчий та інвестиційний попит макроекономічних суб'єктів.

Споживчий попит – платоспроможний попит до­машніх господарств на:

– товари тривалого користування (довгострокові предмети побуту, засоби виробництва та ін.);

– товари поточного споживання (одяг, продукти хар­чування та ін.);

– послуги (житло, охорона здоров'я, освіта та ін.);

Інвестиційний попит – попит підприємців для:

– відновлення зношеного капіталу ;

– збільшення реального капіталу.

Основою взаємодії фірм та домашніх господарств на цьому ринку товарів та платних послуг є пропорція, в якій доход ^розподіляється на споживання С та заощад­ження S:

V = С + S.

Споживання – це індивідуальне та сумісне викорис­тання споживчих благ, яке спрямоване на задоволення матеріальних та духовних потреб людей. Споживання та заощадження залежать від рівня доходів (після виплати податків).

Залежність споживання від доходу можна описати степеневою функцією:

С = L V^a (0<L<1),

де L – коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки процентів змінюється споживання при зміні до­ходу на один процент.

Заощадження – економічний процес, пов'язаний з інвестуванням. Це частина доходу, яка залишається не використаною після відрахування коштів у фірм на поточні виробничі потреби, а у домашніх господарств – на споживчі потреби. Заощадження здійснюється як фірмами, так і домашніми господарствами.

Інвестування І здійснюється фірмами з метою розши­рення виробництва і збільшення прибутку. Як правило, S  I/

Зміни споживання прямо пропорційно залежать від рівня доходів. При зростанні рівня доходу збільшується частка заощаджень та їхня абсолютна величина. Зміни споживання і заощадження в залежності від доходу пока­зано н а графіку (рис. 4.1).

Доход

Рис. 4.1. Доход після виплати податків

У будь-якій точці на лінії, що нахилена під кутом 45° до осі абсцис, споживання дорівнює доходу, а заощад­ження дорівнює нулю. Якщо функція споживання ле­жить вище від цієї лінії, відбувається не заощадження, а втрата заощаджень, якщо лінії споживання лежать нижче від цієї лінії, то домашні господарства накопичують чисті додаткові заощадження. Доход після виплати податків буде

ДІ = С + S,

де С – споживання; S– заощадження.

Звідси S = ДІ – С. Якщо ДI = С, S = 0, то настає життя в борг: рівень доходу, при якому споживання дорівнює доходу, дістав назву “торгового доходу”.

На рис. 4.1 в залежності від рівня доходу показано пе­реміщення лінії рівня споживання з однієї точки в іншу по траєкторії кривої споживання (С).

Існують також фактори споживання і заощаджень, які не пов'язані з доходом: багатство; рівень цін; очікування; споживча заборгованість; оподаткування.

Багатство. Чим більший обсяг багатства домашніх господарств, тим більше вони споживають і менше за­ощаджують.

Рівень цін. Підвищення цін призводить до зменшення реального фінансового багатства і знижує можливості до споживання поточного доходу. Навпаки зниження рівня цін збільшує реальне фінансове багатство і спонукає спо­живати більшу частину поточного доходу.

Очікування. Підвищення цін та дефіцит товарів при­зводить до збільшення поточних видатків і зменшення заощаджень.

Збільшення грошових доходів призводить до збільшення поточних видатків.

Зниження цін призводить до скорочення споживання і збільшення заощаджень.

Споживча заборгованість: 1) якщо заборгованість дося­гає 20–25% поточного доходу, споживання зменшується; 2) якщо заборгованість невелика, то рівень заощаджень може підвищитися.

Оподаткування. Зниження податків призводить до зростання споживання і заощадження, а зміна одного або кількох чинників, не пов'язаних з доходом, викликає переміщення графіків споживання {заощаджень.

Рівновага на ринку заощадження товарів та платних по­слуг. У закритій економіці досягається, якщо пропозиція заощаджень дорівнює; інвестиційному попиту. Пропо­зиція заощаджень S є функцією від доходів V:

S = S (V).

Залежність між S та V – прямо пропорційна (рис. 4.2, а). Інвестиційний попит I є функцією від ринкової став­ки процента i: I = I(i).

Залежність між інвестиційним попитом та ставкою процента – обернено пропорційна (чим більше /, тим менше I, рис. 4.2,6).

Звідси рівновага на ринку товарів та платних послуг виражається формулою:

S(V)=І(і).

З алежність ринку товарів від платних послуг пред­ставлена на графіку Хікса-Хансена (рис. 4.2).

б) Умови побудови графіка:

I = I(і);

0  I < ;

якщо і = 0, то I=I_m:

якщо і   то I  0;

якщо і = і₀ то І₀ = S₀;

рівновага: 0 < I > I_m,

в) Умови побудови графіка:

IS = V(i);

якщо і = і₀, то V = V₀:

якщо і = 0, то V = V_m

Рис. 4.2. Графіки Хікса-Хансена для товарного ринку

Умови рівноваги товарного ринку у відкритій економіці з урахуванням діяльності держави можна записати | у такому вигляді:

I = S – ZВ – G,

де І – інвестиції;

S – заощадження;

ZВ – зовнішньоторговельне сальдо;

G – державні витрати.