1.3. Суб'єкти макроекономіки та їх взаємодія

Суб'єктами макродослідження виступають:

1. Сектор домашніх господарств, що включає усі при­ватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашні господарства відіграють подвійну роль в економіці як постачальники всіх економічних ресурсів (факторів виробництва) і од­ночасно як основа видаткової групи в національному господарстві. Вони є утримувачами доходу (заробітної плати, ренти, процента, прибутку). Видатки домашніх господарств – податки, особисте споживання та заощадження. Тобто домашні господарства проявляють три види економічної активності: пропонують економічні ресурси, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

2. Підприємницький сектор, який виконує роботу з виробництва і розподілу товарів та послуг. Він представлений усією сукупністю підприємств (фірм), які зареєстровані і діють у межах країни. Підприємницький сектор виконує такі види економічної діяльності: інвестує, пропонує результати своєї діяльності, пред'являє попит на фактори виробництва.

3. Державний сектор – це усі державні підприємства, інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага для задоволення потреб споживачів, забезпечує досягнення фундаментальних наук та вирішення загальнодержавних програм, соціальної та виробничої інфраструктур.

4. Сектор закордон, що містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Суб'єкти макроекономіки беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють еко­номічний організм:

1. Підприємницький сектор купує ресурси у домашніх господарств;

2. Домашні господарства купують у підприємств (фірм) товари та послуги;

3. Держава (уряд): а) купує товари у підприємств та ресурси у домашніх господарств; б) виплачує заробітну плату працівникам бюджетної сфери; в) орендує або ку­пує земельні ділянки; г) надає суспільні блага та послуги домашнім господарствам і підприємствам.

4. Домашні господарства і підприємства платять по­датки уряду.

5. Уряд видає трансфертні платежі домашнім госпо­дарствам і субсидії підприємствам.

1.4. Методи макроекономічного аналізу

Для того щоб виявити суть макроекономічних процесів і явищ та ефективно управляти економікою в умо­вах ринку існує набір методів і інструментів, за допомогою яких здійснюються макроекономічні дослідження. У загальнонауковому значенні термін “метод” означає “шлях пізнання”, засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій з метою мисленого відтворення предмета, що вивчається. Стосовно макроекономіки – це означає шлях пізнання суті макроекономічних законів, закономірностей.

При дослідженні макроекономіки використовуються такі діалектико-матеріалістичної методи, як: абстракція; аналіз; синтез; індукція; дедукція та ін.

До дійових методів макроекономічного дослідження належить економіко-математичне моделювання. В за­гальному вигляді макроекономічні моделі – це математичні рівняння, в яких виражені (змодельовані) реальні економічні процеси в абстрактному вигляді.

При створенні моделі важливо знайти функцію, яка б пов'язувала ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.

Ендогенні параметри – це величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад, рівень зайнятості, інфляції, величина національного доходу, ставка процента та ін.).

Екзогенні параметри – величини, що знаходяться поза макромоделлю (питання техніки і технологій економічної ефективності, виробництва, поведінки споживача та ін.).

Функціональні зв'язки між ендогенними параметрами мають таку кваліфікацію:

Технічні функції характеризують технічну залежність, наприклад виробнича функція:

Дефінційні функції виражають залежності, які випливають з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ V складається із споживчого попиту домашніх господарств С, інвестиційного попиту підприємницького сектора I, витрат держави G та закордону Х_n.

V=C+I+G+X_n.

Макроекономічні моделі поділяють на динамічні та статичні.

Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.

Динамічні моделі зображають економічні процеси з урахуванням фактора часу.