- •Предмет практичної політології.
- •Сутність та функції політичної символіки.
- •Основні різновиди політичної символіки.
- •Ритуал як складова частина політичного життя.
- •Специфіка мови як засобу політичного впливу.
- •Політичний дискурс.
- •Особливості політичного мовлення в сучасній Україні.
- •Сутність політичного аналізу.
- •Політичний аналіз як наука.
- •Мета і завдання політичного аналізу.
- •Основні різновиди політичного аналізу.
- •Рівні політичного аналізу.
- •Фактори політики й їх значення для політичного аналізу.
- •База даних політичного аналізу.
- •Основні методи аналізу політики.
- •IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів
- •Политическое моделирование
- •Матричный метод
- •Групповые очные методы экспертных оценок
- •Політичний аналіз як наука і мистецтво.
- •Ситуаційний політичний аналіз.
- •Подія як елемент політичного аналізу.
- •Теоретичні засади політичного прогнозування. 20. Теоретичні засади політичного прогнозування.
- •Класифікація та особливості методів політичного прогнозування.
- •Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування.
- •Ігрові методи в політичному прогнозуванні.
- •Метод аналогії у політичному прогнозуванні.
- •Моделювання як метод політичного прогнозування.
- •Метод колективної експертизи в політичному прогнозуванні.
- •Сценарний метод політичного прогнозування.
- •Стадії політичного прогнозування.
- •«Ефект Едипу» в політичному прогнозуванні.
- •Надійність політичного прогнозу.
- •Сутність політичного рішення.
- •Зміст формальної структури політичних рішень
- •Типологія політичних рішень.
- •Етапи розробки та прийняття політичних рішень.
- •Методи прийняття політичних рішень.
- •Колективні методи прийняття політичних рішень.
- •Методи розробки та прийняття політичних рішень за ч.Ліндеблюмом.
- •Основні моделі прийняття політичних рішень (на основі досвіду діяльності президентів сша).
- •Оптимальність та ефективність політичного рішення.
- •Особливості політичного маркетингу.
- •Менеджмент в структурі політичної діяльності.
- •Об‘єктивні та суб‘єктивні умови політичної діяльності.
- •Основні умови та фактори політичної діяльності в сучасній Україні.
- •Сутність політичної ситуації.
- •Специфіка масової поведінки в політиці.
- •Регуляція масової політичної поведінки.
- •Сутність політичної кампанії та її планування.
- •Основні різновиди політичної кампанії.
- •Роль засобів масової інформації у політичних кампаніях.
- •Сутність та функції політичного маніпулювання.
- •Технології політичного маніпулювання.
- •Міф як знаряддя політичного маніпулювання.
- •Сутність та різновиди політичної пропаганди й агітації.
- •Сутність психологічної війни в політиці.
- •Прийоми ведення психологічної війни в політиці.
- •Теоретичні засади політичної іміджелогії.
- •Основні методи та засоби створення політичного іміджу.
- •Види та засоби політичної реклами.
- •Основні різновиди політичних іміджів.
- •Довіра до джерела інформації як проблема політичної комунікації.
- •Обмеження та протидія політичним маніпуляціям.
- •Популізм як політична технологія.
- •Проблема ефективності політичної символіки.
- •Співвідношення теоретичної та прикладної політології.
- •Наукові засади практичної політології.
- •Практична політологія як мистецтво.
- •Методи та функції прикладної політології.
Регуляція масової політичної поведінки.
Масові утворення людей: І. Публіка ( таке масове утворення, в основі якого лежать раціональні чинники, і поведінка якого є більш передбачуваною ). ІІ. Натовп ( Таке масове утворення, яке є активною соціальною одиницею, і в основі якого – скупчення людей, їх фізичний контакт на обмеженому просторі ). Характеристики стану натовпу: 1. Стихійність; 2. Мінливість; 3. Нестабільність; Особливості психології великої маси людей ( за Зімічевим ): 1. У юрбі відбувається стирання індивідуальних відмінностей між людьми, тому в них знімаються багато бар'єрів, що стримують їх у звичайному житті. 2. Підвищується роль прикладу навколишніх як фактора мотивації. Якщо всі навколо будуть робити щось одне, то людина буде робити те ж саме, навіть якщо один він би цього робити не став. 3. Підвищена схильність до емоційних хвилювань. У юрбі легко народжуються найрізноманітніші почуття: сміх, ажіотаж, страх, гнів, захват. 4. Здатність активізуватися і піти за лідером. 5. Можливість орієнтації на виконання самої неймовірної задачі. 6. Несприйнятливість до аргументів, заснованих на логіці і здоровому глузді. Етапи розгортання масової поведінки ( Г. Г. Почепцов, на прикладі заворушень при похованні патріарха Володимира, Київ - 1995 р. ): 1. Структурні фактори ( протистояння двох патріархатів в Україні, залучення до нього політичних діячів ); 2. Структурна напруженість ( порушення балансу між церквою і державою ); 3. Посилення поширення суспільного вірування ( невирішеність питання про поховання – засіб кристалізації переконання у необхідності його здійснення у певному місці ); 4. Активізуючи фактори ( спільна дія – копання могили – активізувала натовп ); 5. Мобілізація до дії ( організована сила – УНСО – визначає поведінку юрби ); 6. Соціальний контроль ( силова акція влади ); Чинники впливу на масову політичну поведінку: 1. Роль лідера; 2. Характер аргументації звернення до маси ( символічна форма, ірраціональний зміст ); Способи впливу на натовп ( за Г. Лебоном ): 1. Ствердження; 2. Повторення; 3. Заразливість; Вимоги звернення до натовпу ( за А. Гітлером ): 1) Уникати абстрактних ідей, апелювати до емоцій; 2) Постійно повторювати одні й ті ж ідеї, використовуючи стереотипні фрази; 3) Зупинятися на одній стороні аргументації; 4) Постійно критикувати ворогів; 5) Виокремлювати одного ворога для персональної критики;
Основні форми прямих дій у політиці.
Організація та проведення мітингів.
Натовп як форма масових зібрань людей в політиці
Особливості організації та проведення демонстрацій.
Страйк як засіб політичної боротьби.
Прямі дії в політиці: - засоби тиску на владу або підтримки влади; - форма протесту і виразу політичної позиції; - форма єднання або розколу у соціальних або політичних рухах; Ефективність прямих дій в політиці: - Сила виразу прагнень; - Масовість; Основні форми прямих дій в політиці: І. Мітинг – зібрання людей з необмеженим складом учасників, присвячене обговоренню тієї чи іншої проблеми. Небезпеки мітингу: 1. Невизначеність складу учасників; 2. Використання засобів, які посилюють афектацію (“збудження”) учасників; 3. Склад ораторів (спонтанність, анархічність); Керування мітингом: 1. Планування за допомогою відповідного сценарію; 2. Забезпечення впливу на активнодіючу групу учасників мітингу; 3. Характер виступу оратора (простота, якість, емоційність); 4. Використання простору мітингу; ІІ. Демонстрація – масова хода прихильників певної політичної позиції за певним маршрутом. Вимоги до демонстрації: планування, чіткість та яскравість. ІІІ. Страйк – зупинення роботи з метою політичного тиску, пред’явлення та наполягання на прийнятті певних рішень. Небезпеки страйку: 1. Страйк здатен охоплювати своїм впливом величезні маси людей; 2. Стимулює зв’язок проблем, які хвилюють як окрему людину, так і суспільство в цілому; 3. Негативні соціальні наслідки (побутові проблеми, падіння життєвого рівня, сімейні проблеми). Вимоги до організації страйку: 1. Визначення мети і термінів; 2. Усвідомлення можливих дій влади; 3. Створення страйкового фонду; 4. Забезпечення впливу на громадську думку. ІV. Голодування – крайній захід політичної боротьби, коли у якості аргументу використовується особисте здоров’я та життя людини. Вимоги до організації голодування: 1. Визначення мети; 2. Визначення кількості учасників; 3. Інформаційна підтримка акції; 4. Медичне забезпечення для учасників.