Лідери світової вітроенергетики

Країни	МВт	%
США	2431	20,7
Німеччина	1808	15,4
Іспанія	1764	15,0
Індія	1430	12,2
Португалія	500	4,2
Китай	498	4,2
Італія	452	3,8
Велика Британія	446	3,8
Франція	367	3,1
Австралія	328	2,8
Інші країни	1745	14,8
Усього	11760	100,0

Рис. 2.1. Лідери світової вітроенергетики

У таблиці 2.1 та на рис. 2.1. приведені країни світови лідери виробництва електроенергії вітроенергетичними установками.

Рис. 2.2. Прогноз річних приростів потужностей світового парку ВЕС впродовж 2004-2014 років

Налагодження виробництва вітротехніки в Україні призведе до створення нових робочих місць, зниження собівартості генерованої ВЕС електрики, підвищення їх рентабельності, зменшення сум кредитів. Суттєвого зниження капітальних вкладень на спорудження можна досягти також за рахунок спорудження ВЕС поблизу ГЕС, ГАЕС, ТЕС і навіть зупиненої ЧАЕС з метою спільного використання трансформаторних підстанцій, ЛЕП, доріг, ліній диспетчерського зв'язку тощо. За оцінками «Укргідропроекту», спираючись на інфраструктуру ЧАЕС і Київської ГЕС/ГАЕС, на акваторії, островах і в прибережній зоні Київського моря можна спорудити ВЕС загальною потужністю близько 5 тис. МВт.

Термін окупності вітроенергетичної установки, залежно від місцевості, забезпеченості комунікаціями, потужності установки тощо, становить від 3 до 8 років.

Питомі капітальні витрати для станцій малої потужності становлять 800-1000 доларів за 1 кВт встановленої потужності і зменшуються зі збільшенням потужності установки. Тож капітальні витрати на вітроенергетичну станцію потужністю 250 кВт (Данія) становлять 40 тис. доларів США при терміну окупності 6,7 року.

Для розвитку вітроенергетики урядами різних держав прийнято відповідні законодавчі акти для зниження податку для тих, хто використовує вітроустановки. Наприклад, у Данії 75% вітроустановок є приватною або кооперативною власністю, власники установок звільняються від податку. В США власники вітроустановок отримують державний кредит від 0,5 до 1,5 цента за 1 кВт•год електроенергії, що продається. Цей кредит входить до податку, страхування або платні за землю. Для популяризації вітроустановок в Англії розроблено маршрути їх огляду для школярів під час літніх канікул.

Найбільшу перевагу для будівництва вітроенергетичних станцій (ВЕС) великої потужності віддають таким регіонам, як Крим, Карпати, узбережжя Чорного та Азовського морів, Донбас, проте це не означає, що в інших регіонах розвиток вітроенергетики не має великого значення.

Значною перевагою ВЕС над ТЕС і АЕС є те, що капітальні витрати практично не "омертвляються", оскільки вітроустановка починає виробляти електроенергію через 1-3 тижні після її завезення на місце встановлення.

Офшорна (морського базування) вітроенергетика з її величезним потенціалом розглядалася від перших днів розвитку вітроенергетичної галузі як логічний крок уперед. По-перше, морські вітри набагато сильніші й триваліші від вітрів на суходолі. По-друге, густонаселеній Європі та Південно-Східній Азії море "пропонує" набагато більше простору, ніж суша, а отже й більше можливостей для мультигігаватної вітроенергетичної експансії. Та незважаючи на очевидні переваги, офшорна вітроенергетика розвивалася набагато повільніше від наземної. Таке відставання можна пояснити низкою причин, серед яких і складність робіт у морських умовах, і висока ціна на "морські" вітротурбіни, і відсутність чіткої урядової підтримки, і чималі витрати на підключення офшорних вітропарків до енергомережі. Та попри все неможливо зупинити розвиток, продиктований часом і необхідністю.

Данія:

Незважаючи на невелику територію, Данію визнано безумовним першопрохідником як у наземній, так і в офшорній вітроенергетиці. Саме в цій країні у 1991 році було споруджено першу в світі офшорну вітроелектростанцію (ВЕС) Віндебі (Vindeby). Десятьма роками пізніше Данія відкрила нову сторінку в офшорній вітроенергетиці, встановивши поблизу Копенгагена першу в світі велику вітростанцію потужністю 40 МВт – Мідделгрунден (Middlegrunden), а згодом – ще дві 160-мегаватні станції: Хорнс Рев (Horns Rev) і Ністед (Nysted). Ці дві офшорні ВЕС вивели Данію з її 380 МВт у світові лідери за потужністю офшорної вітроенергетики. Та й за показником встановлених офшорних вітроенергетичних потужностей на душу населення поки що немає рівних Данії.

Нині, після певного застою, що тривав у країні кілька років, офшорна вітроенергетика знову заявила про себе — започатковано проект Хорнс Рев II (Horns Rev II), завдяки якому потужність національної офшорної вітроенергетичної галузі зросте ще на 200 МВт.

Сполучене Королівство:

Подібно Данії, Сполучене Королівство успішно "експлуатує" енергію морського вітру. Завдяки проектам, схваленим урядом у рамках спеціальної Програми ліцензування будівництва офшорних ВЕС, у найближчі десять років Велика Британія стане головним світовим ринком офшорної вітроенергетики. Розроблена Королівським Офісом Програма передбачає два етапи-раунди реалізації. Під час першого раунду розглядаються заявки на будівництво офшорних ВЕС, які складатимуться не більш ніж із тридцяти вітротурбін. Вже надано дозволи на спорудження тринадцяти проектів загальною встановленою потужністю 1500 МВт.

Другий раунд програми "відкриває двері" великим офшорним вітроенергетичним проектам, не обмежуючи їх встановлену потужність. При цьому 15 проектів сумарною встановленою потужністю 7169 МВт (що дасть змогу забезпечити близько 7% електроенергії Сполученого Королівства) уже отримали позитивні відгуки під час попереднього розгляду.

Крім проектів першого й другого раундів, уряд Сполученого Королівства ухвалив реалізацію ряду інших інноваційних вітроенергетичних проектів. До них можна віднести 10-мегаватний демонстраційний проект Беатріс (Beatrice) поблизу Абердіна та проект Ормонд (Ormonde), яким передбачається будівництво гібридної вітрогазової установки. Інтерес до Беатріс викликаний і його "глибоководністю" – турбіни будуть встановлені у морі на глибині 40-44 м. Крім того, на цій офшорній ВЕС працюватимуть найсучасніші вітроагрегати – 5-мегаватні турбіни REpower.

Швеція:

Маючи репутацію лідера у сфері екології, Швеція останнім часом стала виявляти інтерес і до офшорної вітроенергетики. Свою першу офшорну ВЕС країна побудувала у 1997 році. У 2001 році були реалізовані ще два офшорних проекти. Однак ці проекти були невеликими, тому актуальна потужність національної офшорної вітроенергетики становить лише 23 МВт. Найбільший реалізований на сьогодні проект – 108-мегаватна станція Ліллгрунд (Lillgrund) – складається з 48 вітротурбін.

Ірландія:

Як і Сполучене Королівство, Ірландія володіє величезним вітроенергетичним потенціалом, включно з потенціалом офшорної вітроенергетики. Однак нині у країні працює лише одна вітростанція – 25-мегаватна Арклоу Бенк (Arklow Bank), побудована компанією GE для демонстрації своїх 3,6-мегаватних офшорних вітротурбін. Другий етап проекту Арклоу Бенк передбачає збільшення потужності станції до 500 МВт.

США:

Розвиток офшорної вітроенергетики вважається дуже перспективним для США, оскільки країна має довгу берегову лінію та чималі вітроенергетичні ресурси. За результатами дослідження, проведеного університетом Делавер, реальний потенціал офшорної вітроенергетики лише уздовж "середньоатлантичного" узбережжя від знаменитого курорту Кейп-Код до Нью-Йорка може сягати 330 ГВт, – цілком достатньо для забезпечення електроенергією всіх дев'яти середньоатлантичних штатів.

Інші країни світу:

Новий виток розвитку офшорної вітроенергетики "захоплює" все більше й більше країн світу. Так, у Канаді вивчається можливість будівництва 700-мегаватної вітростанції на озері Онтаріо. Якщо проект буде схвалено, то його реалізація розпочнеться до 2010 року. У Норвегії компанія Hydro розробляє плавучі турбіни для використання у відкритому морі. У випадку успіху ця технологія відкриє нову сторінку у використанні величезних океанських територій для генерації енергії. Уважно стежать за розвитком такої технології і в Японії – країні з дуже обмеженими територіями для наземної вітроенергетики й досить глибоководною прибережною зоною.

Озеро Сиваш, прибережна зона Азовського моря могли б зіграти ключову роль у розвитку офшорної вітроенергетики, а отже і в енергозабезпеченні АР Крим і Донецької області. Досвід європейських країн переконливо демонструє економічну й екологічну доцільність офшорних ВЕС. Як завжди, питання полягає лише у підтримці на законодавчому рівні. Зважаючи на актуальні енергетичні проблеми, було б нерозумно відмовитися від можливості розвитку офшорної вітроенергетики в Україні.

За даними Міжгалузевого науково-технічного центру вітроенергетики Національної академії наук України, територія нашої країни має значні ресурси вітрової енергії, які оцінюються у 30 ТВт х год./рік.

На території України придатними для будівництва ВЕС вважаються площі до 7 тис. км2, це - карпатський, приазовський, донецький, західнокримський, гірнокримський, керченський регіони, Харківська й Полтавської області. За розрахунками науковців, при максимальному використанні сили вітру в цих регіонах можна було б одержувати електроенергію в обсягах, які б надавали можливість забезпечити до 50% загального енергоспоживання країни.

Сьогодні в Україні побудовано 13 вітроелектростанцій: 10 в АР Крим (з яких працюють тільки 6), по одній ВЕС у Донецькій і Миколаївській областях, а також одна станція поблизу м. Трускавець у Карпатах.

Особливо актуальним є розвиток вітроенергетики для Кримського півострова. До 93% всієї електроенергії сюди надходить з материкової частини України від ДП «Енергоринок». Решта електроенергії видобувається за допомогою вітроелектростанцій. Сьогодні на півострові працюють 6 ВЕС. Це установки старого зразка, що мають одиночні потужності до 600 кВт. Для порівняння: у Європі планується промислове виробництво вітроенергетичних установок одиничною потужністю 6 МВт, а найпоширеніша застосовувана потужність одного вітряка становить 2-3 МВт. В Україні ж тільки освоюється випуск установок одиничною потужністю до 2 МВт, до цього випускалися вітроелектростанції по 110-600 кВт. На відміну від країн СНД, тільки Україна сьогодні має налагоджене серійне виробництво ліцензійних ВЕУ. У їхньому виробництві беруть участь 20 заводів колишнього військово-промислового комплексу, а зборку вітротурбін для ВЕУ здійснює Дніпропетровський «Південний машинобудівний завод».

За оцінками вчених Інституту електродинаміки й Інституту відновлюваної енергетики НАНУ, наша країна має значний потенціал в області відновлюваних джерел енергії.

Починаючи з 1997 року, коли була прийнята Комплексна програма будівництва ВЕС, вітроенергетика в Україні отримала державну підтримку у виді надбавки до тарифу за електроенергію та прямого фінансування. У 2008 році Верховна Рада прийняла цілий ряд рішень з підтримки виробництва альтернативних джерел енергії, зокрема був схвалений «зелений» тариф на електроенергію, отриману з альтернативних джерел. Документом передбачається, що ДП «Енергоринок» повинне купувати таку електроенергію удвічі дорожче отриманої з традиційних джерел. У такий спосіб уряд планує залучати іноземних інвесторів та стимулювати промислове виробництво електроенергії за допомогою вітроенергетичних установок, поступово замінюючи нею природний газ і насамперед переводячи на неї організації теплокомуненерго.

В Україні сьогодні набирає обертів використання вітряків малої потужності, які встановлюються домогосподарствами для власних потреб. Невеликі вітроенергетичні установки (від 200 Вт до 20 кВт) привабливі тим, що їх можна достатньо швидко встановити та вони оптимально підходять там, де немає інших джерел енергії, або коли підключення до існуючих мереж занадто дорого. І що важливо - вітроустановки потужністю до 20 кВт не вимагають ніяких дозвільних документів та ліцензій на застосування. Електроенергія, що потрібна для живлення середнього будинку, становить 35 кВт на добу, вітряна установка подібної потужності коштує від 30 тис. гривень залежно від виробника та комплектації.