1.Предмет м/е. М/е суб’єкти та їх взаємодія.

Макроекономіка – економічна наука, що досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.

Предметом м/е є ефективність функціонування механізмів економічної системи. Економічна система – упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Розрізняють такі суб’єкти м/е: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор та сектор закордон.

1. Сектор домогосподарств включає всі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашнє господарство – економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, забезпечує ними економіку й використовує отримані за це прибутки для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби його членів. В цілому домашні господарства здійснюють такі види економічної діяльності: 1) пропонують фактори виробництва; 2) споживають частину отриманого доходу; 3) заощаджують.

2. Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, що зареєстровані та діють у межах країни з метою отримання прибутку. Фірма – це ділова одиниця, яка використовує куплені у домашніх господарств ресурси для виробництва товарів та послуг і володіє та керує одним чи багатьма підприємствами. Підприємницький сектор здійснює такі види економічної діяльності: 1) пред’являє попит на фактори виробництва; 2) пропонує результати своєї діяльності; 3) інвестує.

3. Державний сектор – це всі державні підприємства, інститути та установи. Основне завдання держави полягає у створенні суспільних благ, які надходять споживачам на безоплатній основі (безпека, досягнення фундаментальної науки та вирішення загальнодержавних програм, соціальної та виробничої інфраструктур). Держава також формує правове середовище для діяльності економіки, здійснює перерозподіл доходів.

4. Сектор закордон включає всі економічні суб’єкти, що знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Таким чином, суб’єкти м/е беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють економічний організм (взаємодія суб’єктів м/е) :

1. Підприємницький сектор купує ресурси у домашніх господарств.

2. Домогосподарства купують у підприємств (фірм) товари та послуги.

3. Держава (уряд): а) купує товари у підприємств та ресурси у домашніх господарств; б) виплачує заробітну плату працівникам бюджетної сфери; в) орендує або купує земельні ділянки; г) надає суспільні блага та послуги домашнім господарствам і підприємствам (фірмам).

4. Домашні господарства й підприємницький сектор сплачують податки уряду.

5.Уряд надає трансфертні платежі домашнім господарствам та дотації фірмам.

2.Методи м/е. Об’єкти м/е. Типи економ. Систем.

Макроекономіка застосовує різноманітні методи, а саме:

- абстракцію - навмисне спрощення досліджуваного об'єкта шляхом виключення з аналізу де яких його деталей;

- аналіз - уявний розклад цілого на частини, кожна з яких вивчається окремо;

- синтез — пізнання явищ як цілого в єдності всіх його елементів;

- індукцію - хід досліджень від окремих фактів до загальних висновків;

- дедукцію - хід досліджень йде від попередніх висновків до фактів;

- економіко-математичне моделювання (основний метод)— побудова м/е моделей для аналізу та прогнозування економічних систем на макрорівні.

Найбільш складним результатом використанням методів є м/е моделювання.

Макроекономічне моделювання — це формалізоване за допомогою теоретичних методів відображення сукупних процесів економічного життя, яке використовується для раціоналізації економіки. Воно являє собою математичні рівняння, за допомогою яких у абстрактному вигляді прагнуть відобразити реальні м/е процеси.

Об'єктом дослідження м/е є не просто національна економіка взагалі, а її відповідний тип, тобто історично визначена економічна система національного господарства держави. Особливе місце при цьому займає держава, яка проводить свою економічну політику шляхом впливу на економічні відносини та корегування дії в залежності від типу економічної системи.

Існують різні типи економічних систем: ринкова, командно-адміністративна і змішана економіка.

Ринкова економіка характеризується приватною формою власності на економічні ресурси й використанням ринкового механізму для регулювання економіки. У такій системі поведінка кожного учасника мотивується його особистими інтересами, кожний економічний суб'єкт прагне досягти максимального доходу на основі індивідуального прийняття рішень. Ринкова конкурентна економіка – це економіка з вільним ціноутворенням, в якій панує споживач.

Отже, ринкова економіка має такі властивості, що забезпечують її здатність до автоматичного саморегулювання. Цей тип економіки часто розглядають як найдосконалішу економічну систему, коли державне втручання в економічні

процеси повинне обмежуватися захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку.

Командно-адміністративна (або планова) економіка прямо протилежна ринковій економіці. Вона основана на суспільній (державній) власності, а регулювання економічних процесів здійснюється за допомогою централізованого державного планування. Таке планування носить обов'язковий, тобто директивний, характер стосовно всіх суб'єктів економічної діяльності. Воно регламентує обсяги виробництва продукції, розподіл і використання ресурсів, ціноутворення і витрати на виробництво, розподіл доходів на споживання і нагромадження.

Змішана економіка – це така економ. система, яка поєднує в собі різні форми власності (приватну, колективну, державну) і два механізми м/е регулювання: ринковий і державний. Проте в кожній країні зі змішаною економікою співвідношення між ринковим і державним регулюванням, або розподіл регулювальних функцій між ринком і державою, є неоднаковим.