- •Вступ ……………………………………………………………………
- •1. Політична економія …………………………………………………..
- •З переходом України до сучасної ринкової економіки зростають вимоги до економічної підготовки фахівців усіх спеціальностей.
- •Історія економічних учень;
- •Макроекономіка;
- •Мікроекономіка.
- •Політична економія
- •1.1. Перелік програмних питань до державного екзамену
- •1.2. Методичні рекомендації для підготовки до екзамену
- •30. Міжнародний поділ праці. Основні форми міжнародних економічних відносин.
- •1.3. Література
- •2. Історія економічних учень
- •2.1.Перелік програмних питань до державного екзамену
- •2.2. Методичні рекомендації для підготовки до екзамену
- •4. Історичні умови зародження економічної науки як самостійної галузі знань. Меркантилізм. Становлення класичної політичної економії.
- •23. Інституціоналізм як напрям у розвитку економічної теорії: соціально-економічні передумови виникнення, сутність, етапи розвитку, основні представники.
- •25. Неолібералізм: виникнення, загальна характеристика та національні моделі.
- •2.3. Література
- •3. Макроекономіка
- •3.1. Перелік програмних питань до державного екзамену
- •3.1. Методичні рекомендації для підготовки до екзамену
- •Сукупний попит та його чинники. Крива сукупного попиту та її зміщення.
- •Сукупна пропозиція, її чинники. Крива сукупної пропозиції та її зміщення.
- •Рівноважний ввп: підхід „вилучення (заощадження) – ін’єкції (інвестиції)”.
- •3.3. Література
- •4. Мікроекономіка
- •4.1. Перелік програмних питань до державного екзамену
- •4.2. Методичні рекомендації для підготовки до екзамену
- •4. Ціна рівноваги: сутність та її формування. Зміна рівноважної ціни.
- •26. Попит на ресурс згідно теорії граничної продуктивності. Оптимальне поєднання ресурсів з метою мінімізації витрат виробництва та максимізації прибутку.
- •28. Визначення ставки зарплати та кількості зайнятих на підприємстві в умовах конкурентного, монопсонічного, монопольного та дуополістичного ринків праці.
- •4.3. Література
- •5. Приклади розв'язків типових задач
- •Зробіть необхідні розрахунки та заповніть таблицю 1, яка характеризує параметри діяльності конкурентної фірми в короткостроковому періоді.
- •Задача 7
- •Розв’язок
- •Задача 8
- •Завдання рівень 1. Тестові завдання.
- •Рівень 2. Теоретичні запитання.
- •Рівень 3. Задача.
- •Методичні рекомендації
Сукупний попит та його чинники. Крива сукупного попиту та її зміщення.
Сукупний попит – це величина реального обсягу національного виробництва, яку готові купити макроекономічні суб’єкти за кожного рівня цін. Він включає:
споживчий попит (платоспроможний попит домогосподарств);
інвестиційний попит (попит підприємств на засоби виробництва для відновлення зношеного капіталу і збільшення реального капіталу);
попит держави на товари і послуги;
попит закордону.
Сукупна пропозиція, її чинники. Крива сукупної пропозиції та її зміщення.
Сукупна пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробити та продати протягом року за кожного рівня цін. Чинниками її є ціни виробничих ресурсів, їх продуктивність, правові норми (податки, субсидії, державне регулювання). Крива сукупної пропозиції має три складові (відтинки):
горизонтальний (кейнсіанський), коли обсяг виробництва змінюється при неповній завантаженості виробничих ресурсів і робочої сили та незмінних цінах;
проміжний – зміни в обсязі, супроводжуються підвищення цін;
вертикальний (класичний) – за умов повної завантаженості виробництва та робочої сили і з відповідним зростанням цін.
Макроекономічна рівновага та її зміни. Взаємодія між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін. Точка перетину кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і відповідно рівноважний реальний ВВП. Макрорівновага може встановлюватись в межах відтинків:
кейнсіанського – при зростанні обсягу національного виробництва і зайнятості, при сталих цінах;
проміжного, де зростають обсяг виробництва, зайнятість і ціни;
класичного, де зростають ціни, номінальний (але не реальний) ВВП за повної зайнятості.
Споживання і заощадження та їх чинники. Домогосподарства одержують дохід від участі у виробництві та від майна. Після сплати податків у їхньому розпорядженні залишається використовуваний дохід, більша частина якого іде на споживання, менша – на заощадження. Споживання – це видатки домогосподарств на товари та послуги. Заощадження – це неспожита частина доходу. Точка нульового заощадження, пороговий дохід – це величина використовуваного доходу, при якому не заощаджують (оскільки він надто малий). Зростання доходу призводить як до зростання споживання, так і заощаджень. Проте, багаті заощаджують більше. На величину споживання впливають такі чинники: як майбутній споживаний дохід, зміни в оподаткуванні, процентні ставки. Для різних країн середня схильність до споживання характеризується значними відмінностями.
Класична теорія макроекономіки як теоретична база невтручання держави в економіку. Згідно класичної теорії ринкова економіка здатна до саморегулювання: гнучкі ціни і зарплата швидко усувають надлишок пропозиції або попиту і відновлюють повну зайнятість і відповідний обсяг виробництва. Втручання в економіку за допомогою монетарної або фіскальної політики можуть її дестабілізувати і поглибити економічні коливання. Тим більше, що рівень сучасного знання про економіку є недостатній для розроблення стабілізаційної економічної політики.
Кейнсіанська теорія і необхідність державного втручання в економіку. Згідно кейнсіанської теорії ринкова економіка не може автоматично, за рахунок саморегулювання, досягти потенційного обсягу виробництва, тому її недоліки слід виправляти за допомогою фіскальної (а також монетарної) політики. Оскільки в короткотерміновому періоді згідно Дж. Кейнса ціни і зарплата жорсткі (не гнучкі), тому держава повинна впливати на обсяг виробництва та зайнятість за допомогою сукупного попиту.
Монетаристська теорія та регулювання ринкової економіки. Монетаристи вважають, що зміни в пропозиції грошей є головним чинником, який визначає динаміку обсягу виробництва і цін. Згідно монетарного правила зростання пропозиції грошей повинно здійснюватись усталеними темпами. Постійний темп зростання грошей ( 3-5% щорічно) усуває джерела нестабільності в економіці.
Рівноважний ВВП: підхід „сукупні видатки – обсяг виробництва”. У національній економіці рівновага досягається за умови, коли сукупні видатки дорівнюють обсягу національного виробництва. Якщо його обсяг перевищує сукупні видатки (сукупний попит), фірми скорочують виробництво, знижується зайнятість, інвестиції скорочуються (переміщаються в запаси) до моменту встановлення рівноваги. Коли сукупні видатки вищі від національного виробництва, інвестиції вилучаються із запасів і використовуються для збільшення виробництва і зайнятості.