Реформи:

- земельна: перепис земель, уніфікація та впорядкування оподаткування;

• станова: самураї, селяни – не мали права мати холодну зброю; міщани;

• заборонив християнським місіонерам проповідувати в Японії;

• ліквідував внутрішні митниці;

• ввів систему єдиних мір і ваги;

• грошова реформа;

• для запобігання усобиць запровадив Раду регентів (1598) з 5 міністрів-князів (тайро). Але в 1600 р. наймогутніший з тайро Токугава Ієясу розгромив конкурентів, захопив владу і в 1603 р. імператор дав йому титул сьогуна.

Третій сьогунат Токугава.

Реформи:

- соціально-правова, отримала назву сі-но-ко-се. Вищий стан уособлювали самураї – сі, середній – селяни – но, ремісники – ко, купці – се.

Конфіскував 1\2 маєтків даймьо і рядових дворян. Запровадив (в 1635 р.) практику заручників – даймьо посилали сьогуну своїх родичів. Але саме князі (даймьо) залишались єдиними, крім держави власниками землі.

Самураї отримували землю в умовне володіння за службу. Багато було декласованих самураїв – ренінів, які мали право носити меч і розправитись без суду.

Нова центральна адміністрація:

- уряд (родзю) – 5 міністрів. Правили по місяцю,змінюючи один одного;

- начальники відомств букуфу (ставки сьогуна) – буге. Особливо важливі буге – фінансів, храмів і монастирів столиці Едо. Всього відомств: в Едо - 60, в провінціях – 40;

- гоебея – нерегулярний дорадчий орган з родичів сьогуна, його соратників і членів регентської ради;

- князівства мали автономію, свій уряд – Кіро з 4-х відомств: фінанси, релігія, суд, поліція. Вони податків не платили, а давали "дари" ;

- поліцейські інспектори (мецке) наглядали за діяльністю даймо (закон 1632 р.).

Влада сьогуна спадкова. Імператор давав йому свого сина в заручники.

Двовладдя – імператор і сьогун – особливість середньовічної Японії.

14