6 Травня 1644 р. Маньчжури взяли Бейджин. Їх династія Цінь існувала аж до 1912 р. Нова влада:

- скасувала деякі податки;

- за освоєння покинутих земель і цілини – значна їх частина у власність селян.

• казенні землі – переважно домен імператора;

Державний лад:

- імператор;

• маньчжурська знать: спирались на вишколене восьмизнаменне маньчжурське військо. Китайське військо "зеленого прапора" було чисельним але погано підготовлене і екіпіроване:

• провінції об’єднувались в 10 намісництв;

Китайська культура була на високому рівні і перевершувала європейську, тут досягла високого розвитку наука. Китайці вивчали астрономію, математику, географію, історію. У 754 році створили першу в світі Ханьліньську академію наук. Були створені великі бібліотеки. Для підготовки державних чиновників створили вищі школи. Великого розвитку набула філологія. Відомі поети Лі Бо, Ду Фу, Бо Дзюї. Високого розвитку досяг живопис.

3. Перехідною державою від рабовласництва до феодалізму, від древності до середньовіччя була в Індії імперія Гуптів (320 р. – V ст.) Чандрануптою і в Північній Індії).

Її розквіт – за правління Чандрагупти П (380-414 рр.).

В V ст. – криза рабовласницьких відносин, поширення кріпацтва й розпад імперії Гуптів і виникнення нових держав, які ворогували між собою. Ніякі завойовники – кашміри, араби надовго не могли об’єднати їх і зазнавали поразки. Лише в Х ст., після боротьби, яка тривала 2 століття, майже всю Індію об’єднала династія Раштракутів, але й вона досить швидко розпалась на окремі князівства.

В ХІ-ХІІ ст. – держава династії Чолів охоплювала південну Індію.

На рубежі ХІІ-ХІІІ ст. Північну Індію захопив Мухаммед Гурі (араб). Але вже в 1206 р. північноіндійські його намісники з династії гулямів (двірцевих рабів) оголосили свою незалежність і створили мусульманську державу – Делійський султанат. Вже на початок ХІV ст. він завоював всю Індію (включаючи південь).

Особливості економічного устрою:

• земля одночасно належала і Імператору і общиннику, але по різному. Общинника не можна було зігнати з землі, він міг її заставити, продати... Держава своє право власності реалізувала через стягнення ренти – податку з усієї землі і в можливості передати ренту-податок феодалу разом з юрисдикцією в податкових питаннях;

• світські і духовні феодали стримували право стягувати на свою користь податки і вимагати виконання трудової повинності (вишті). Вони мали адміністративний і судовий імунітет. Пожалування землі, як правило, "вічні", тобто спадкові;

• феодалізація знизу, коли багатий общинник захоплював чи купував землю і деякий час володів нею на "селянському праві", тобто платив податки, аж поки не отримував царської грамоти про імунітет;

• держава могла конфіскувати наділ.

Кастовий устрій

Зберігся поділ на чотири варни: І – брахмани (жерці); ІІ – кшатрії (воїни); ІІІ – вайшії (ремісники, землероби, купці); ІV – шудри (залежні).

Проте такий поділ перетворився лише в одну з форм класифікації різних каст ("джаті").

Належність до касти визначалось походженням. Кастою була будь-яка група людей, яка притримувалась ендогамії і претендувала на певний вид праці чи соціальної діяльності як на своє "кастове" заняття, і мала ясне усвідомлення свого протиставлення іншим групам.

Більшість торгово-ремісничих каст ґрунтувались на розподілі праці. Інші ж касти були по-суті племенами, включеними в кастову систему і спеціалізувалися на певній трудовій чи соціальній функції. Нарешті, більшість жрецьких і землеробських каст виникло внаслідок зосередження в їх руках земельної власності. Кожна з каст мала певну ступінь ритуальної "чистоти". Всі разом вони утворювали детально розроблену ієрархічну структуру.

Змінилось саме значення термінів, які позначали різні Варни. Серед брахманів були вже не лише жерці, а й дрібні і великі землевласники, чиновники й воєначальники. Тобто, старі кшатрійські касти були замінені новими раджпутськими кастами воїнів і землеробів. Термін "шудра" стали вживати до особисто вільних селян і ремісників; вайшіями – купці і багаті ремісники.

В Південній Індії кшатрійських каст майже не було. Там військово-землеробські касти вважались шудрянськими. Існували касти недоторканих (низи).

Касти перестали бути абсолютно замкненими. Вони, в цілому, співпадали з соціально-класовою структурою суспільства.

Община – відігравала важливу соціально-економічну і політичну роль. Селяни, які розорились ставали – орендарями на чужій землі з 1/2 врожаю. Колишні слуги і раби ставали 2 куділепами – платили на 2/3 більше звичного податку.

Політичний лад: в VІ-ХІІ ст. – князівства були монархіями.

• деспотична влада султана;

• тюркська знать відігравала важливу роль в країні.

Султан Ала-уд-дін (1296-1316) – безперервні війни по розширенню султанату, придушенню повстань, конфіскації на користь казни.

В 1320 р. – нова династія – Тумаків (1320-1414).