1398-1399 Рр. – нашестя Тимура. Він вирізав 100 тис. Полонених, а в Делі – башти з голів індусів. Після цього – усобиці в Північній Індії.

В 1489-1526 рр. правила японська династія Лоді.

В султанаті посилилась державна власність на землю (ХІІІ-ХV ст.) - землі халіса - доходи від них – на утримання війська і чиновників; - землі ікта – пожалування за службу. Більша частина доходів - в казну.

Приватна земля:

- мільк – власність, маєток;

- інам (дар);

- вакф (дар). Купівля-продаж, не пов’язана зі службою;

- община – перерозподіляла землі і збирала податки.

Імперія Великих Моголів (1526 – сер. ХVІІІ ст.)

Заснував нащадок Тимура Бабур – захопивши в 1526-1527 рр. Північну Індію. Роздав землі в службове пожалування – "джагір".

В 1540 р. владу захопив афганський феодал Шерхан Сур (1540-1545). Прагнув взяти під контроль феодалів, ввів строгий контроль за поставками джагіндар чи коней у військо; воїнам платив грішми; замінив натуральний податок грошовим.

Акбар (1556-1605) щедро роздавав землі і титули соратникам. На кінець свого правління він об’єднав майже всю Індію.

Устрій:

- головне відомство – фінансове. На чолі – диван. Податкові чиновники – переважно індуси;

• в армії – головний інтендант і казначей контролювали воїнів і спорядження, роздавали джопіри;

• в провінціях: паралельна цивільна і військова влада – взаємний контроль, щоб не допустити сепаратизму;

• управління головного садра – контролювало релігійні справи; призначало суддів по кримінальним і цивільним позовам мусульман;

• община – державні податки – 1/3 врожаю. В разі його сплати, староста отримував наділ в розмірі 1/40 всіх общинних земель (неоподаткованих);

• державна власність на землю у формі халіси і джагіру;

• всі завойовані землі – з нього роздавались джагіри – умовні пожалування за це виставляти і утримувати військо. Після смерті – в казну. Переміщення джагіндарів з місця на місце ( приблизно 10 років);

• приватна власність на землю – у замін дарів (покорені князі і князьки) платили данину. У внутрішніх справах вони – самостійні. Спадкове;

• Суюргал (мільк, вакф) – феодальне пожалування шейхам і мусуль богословам. Пізніше – індусам. Неоподатковані. Їх – 3% від державних земель

Реформи Акбара (1574) :

• ввів ієрархію посад (мансабів), роздаючи воєначальникам джагіри по чину (зат):

• зат був чином, я савар показував скільки війська мав утримати джагіндір;

• скасував (1563 р.) податок на індусів-паломників;

• в 1680 р. створив нову релігію – "божественну віру" "дін-і-ахалі", як синтез існуючих, але поширилась лише серед низів.

В ХVІІ ст. – чисельні повстанні. Усобиці.

Аурангзеб (1658-1707) – ввів податок в 1/2 врожаю, джагір по суті став спадковим, хоч мав повертатись в казну. Переслідував індусів, руйнував їх храми, відновив особливий податок – джузни. .

Повстання .

В сер. ХVІІІ ст. імперія Моголів розпалась. Усобиці. Індію починає завойовувати Англія – в 1746-54 рр. – Південну Індію, 1757 – Бенгалію.

Культура Індії періоду Середньовіччя позначена розвитком архітектури, представленої численими храмами та палацами. Індійська наука дала світу цифри, які через арабів прийшли в Європу. Лікарі індуси перевищували Єгиптян. Світовою пам’яткою світової літератури є твори поета V ст. Калідаси.

Брахманізм, Буддизм, Індуїзм.

4. Розклад родоплемінного ладу в Японії призвів до створення племінних союзів у ІV ст. Наймогутніший з них виник на о. Хонсю в кінці V ст., його створив клан Ямато, – "царство Ямато". До VІ ст. воно поширило свою владу на більшість території Японії. Спиралось на буддизм.

Влада:

• цар (оцімі) набув (у VІ ст.) титулу тенко – "небесного государя", імператора: світська, релігійна і судова влада;

• місцеві кланові правителі стали його представниками. В сер. V ст. ввели систему 9 соціальних рангів – кабане: омі – придворні; мурадзі – військові...;

• місцеві клани перетворились у 120 провінцій, які поділялись на общини.

В 560 р. – перший перепис землі й запровадження податку (рисом) + трудова повинність. Знать захоплює землі, перетворюючи общинників у напіввільних селян – томобе. Рабство – патріархальне. Боротьба між кланами за владу тривала до 587 р., коли імператорський трон захопив клан Сога. Централізація (за китайським зразком). Принц – регент Умаядо видав перші відомі нам японські закони – 12 Статей (603) і 17 Статей (604-622). Це не стільки правові, скільки політико-моральні повчання: населення ділилось на 3 класи: правителі-вельможі-народ. Правитель вважався не лише главою вищого клану, а й одноосібним властителем з особливими повноваженнями. Він, як і в Китаї, виражав "вищий закон", який був основою порядку. Йому всі мали коритись. Проте при ньому мали бути радники, оскільки "справи не повинні були вирішуватись одноособово імператором". Особливістю була номінальна залежність від Китаю. Це вже заважало. Остаточно японська державність була оформлена внаслідок перевороту Тайка (645-646) (за назвою року, коли він відбувся). Невдоволені клани, спираючись на підтримку кабане, під проводом принца Наканое повалили режим Сога і встановили нову імператорську династію.

Реформи Тайка:

- вся земля оголошувалась державною (імператорською) власністю.

• земля надавалась, залежно від рангів за службу;

• селяни отримали подушні наділи і несли податкову тріаду (з землі, + промислів + трудова повинність).

• Державний апарат: - верховне управління здійснювала відтепер Державна Рада (дадзекан) з глав кланів і вищих чиновників; - державний секретаріат з 8 відомств (покарань, військового, двору, чинів...).

В кінціVІІ ст. видали адміністративний кодекс – відмінив старі ранги і ввів 48 нових - запровадали посаду канцлера (прем’єр-міністра).

Все населення мало нести військову службу.

Запроваджувалась, за китайським зразком, світська освіта для підготовки чиновників.

Китайська мова стала офіційною в державі. Цей устрій законодавчо був закріплений в 701 р. в Кодексі Тайхорю.

В V ст. спадкові наділи воїнів і чиновників перетворились у вотчини (сеен). З Х ст. – відносини васалітету. Центром васальних відносин були губернатори провінцій. Вони призначали повітову владу і створюють своє військо із заходів від общини до провінції.

Соціальною опорою нових феодальних магнатів став стан воїнів-самураїв – несли службу за рисовий "пайок" і маєток. Вони об’єднувались в загони, часто за родовою ознакою . Сильний вплив сентаійської релігії. Особливий "кодекс Бус ідо" ("шлях воїна") – жертвенність васала сюзерену.

В ХІ-ХІІ ст. виникають міста, а в них – цехи (дза). Формування феодальних відносин супроводжується падінням ролі імператорської влади. З кінця ХІІІ ст. імператорів контролювали клани. Могутній аристократичний клан Фудзівара з сер. ІХ ст. Він зобов’язував імператорів брати дружин лише з їх клану. В ІХ ст. вони привласнили собі пости регента і канцлера секена, а імператора перевезли на свою територію, де побудували нову столицю – Кіото (до 1868 р.). Вони правили до середини ХІ ст.

Протягом 2-ї пол. ХІ –ХІІ ст. йшла боротьба між кланами Тайра і Мінамото за владу. Перемогли Мінамото (1185 р.). Імператор дарував їм титул сьогуна (великого полководця, переможця варварів верховного воєначальника). В його руки перейшла реальна влада. З цього часу сьогун став офіційною назвою військово-феодальних правителів Японії, а назва їх ставки – бакуну – означати його уряд.

Стара державна система була ліквідована.

Режим сьогунату спирався на самураїв, які були перетворені в прямих (гокеніни) чи опосередкованих васалів Богуна. Стара знать, яка чинила опір, була знищена. Але імператора зберегли як ширму.

1-й сьогунат Камакурський (1192-1333)

Зберегли поділ на провінції лише поставили на їх чолі сього – вповноважених сьогуна, які поєднували військову і цивільну владу. Це закріпив новий звід законів – "Дзьоей-сікімоку" (1232р.).

В 1219 р. владу захопив клан Ходзьо, який правив до 1333 р. з титулом сіккен (правитель). Напад монголів в 1274 р. ледве відбили. В 1281р. – два монгольських флоти з 100 тис. воїнів – тайфун потопив більшість флоту.

В 1335-1392 рр. – боротьба кланів за владу. Лише в 1392 р. переміг клан Асікага й заснував третю сьогунську династію. Але це не привело до централізації країни.

В період другого сьогонату Муроматі (1335-1573) Японія була роздроблена на 250 князівств на чолі зі своїми даймьо. Усобиці.

В останній чверті ХVІ ст. – боротьба за об’єднання Японії. Її очолив Тоетоні Хідеемі (1538-1598).