Встановлення Другої Імперії

6

       Незважаючи на всі зусилля, правлячі кола Австрії не могли повністю ігнорувати зрушення, які відбулися в 1848-1849 рр. Революція завдала тяжкого удару феодальним відносинам в монархії Габсбургів; відновити колишні дореволюційні порядки в селі було неможливо. На основі виданих на початку 50-х років урядових указів («патентів») феодальні повинності були скасовані. Однак за скасування феодальних повинностей поміщики отримували від держави грошовий викуп у якості компенсації. Це було проведено за рахунок збільшення податків, які лягали на широкі маси селянства. Величезні маєтки в усіх частинах імперії залишилися в руках великих землевласників, більшою частиною аристократичного походження. Особливо велике було засилля магнатів в Угорщині, Хорватії, Галичині. Більшість селян, як і раніше володіло нікчемною кількістю землі, багато селян зовсім були її позбавлені. Таким чином, розкріпачення селян відбулося на умовах, вигідних для великих поміщиків і для капіталістичної верхівки села. Тим не менше скасування феодальних повинностей відкривало шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві, що в свою чергу сприяло зростанню промисловості і торгівлі.      Значний розвиток отримали в ці десятиліття текстильні фабрики, підприємства з переробки сільськогосподарських продуктів, а також виробництво предметів розкоші.      Значних успіхів досягли також хімічна, залізоробна, сталеливарна і машинобудівна промисловість. У Відні, Граці, Празі, Брно, Трієсті і в інших промислових центрах виникло ряд машинобудівних заводів, які виробляли сільськогосподарські знаряддя, ткацькі верстати, прядильні машини. Видобуток кам'яного вугілля збільшився з 1,5 млн. в 1847 р. до 5,5 млн. т в 1859 р. Вивезення залізної руди зросло з 3,6 тис. т до 53,1 тис. т.      Помітно покращилась технічна оснащеність промислових підприємств: число механічних прядильних машин у льонообробній промисловості збільшилося з 21 тис. в 1847 р. до 32 тис. у 1859 р. Кількість парових машин зросла з 231 в 1841 р. до 2841 в 1863 р. Мережа залізниць збільшилася з 1071 км в 1848 р. до 6100 км у 1870 р. Розвиток капіталізму в різних частинах монархії Габсбургів відбувався нерівномірно. У той час як в Нижній Австрії і в чеських землях велике фабричне виробництво вже досягло досить високого рівня, Далмація, Галичина, Буковина і ряд інших районів залишалися економічно відсталими. Правлячі кола Австрійської імперії навмисно затримували розвиток цих земель, прагнучи зберегти їх як аграрні придатки Австрії. Наявність численних не усунених революцією 1848-1849 рр. феодальних пережитків заважало розвитку промисловості Угорщини. Серйозною перешкодою були також конкуренція з боку австрійської промисловості і залежність від австрійського капіталу: багато фабрик і заводів в Угорщині належали австрійським підприємцям.      У 50-60-х роках в Угорщині було створено ряд заводів сільськогосподарських машин, а також підприємств харчової, гірничодобувної та металургійної промисловості. Досягнуті були деякі, хоча в загальному дуже скромні, успіхи і в механізації виробництва.      Загострення кризи Австрійської імперії сприяли серйозні невдачі її у зовнішній політиці. Поразка Австрії у війні з Францією і Сардинією в 1859 р., показала усьому світу її військову слабкість і сильно похитнула австрійське панування над пригнобленими народами. Погіршення становища трудящих, викликане наслідками економічної кризи 1857 р. і невдалою війною 1859 р., ще більш посилило незадоволення в країні.      Щоб стримати наростання політичної кризи, уряд вирішив піти на деякі поступки угорської аристократії, що виступала проти централізаторських устремлінь Відня, і цим привернути її на свою сторону. 20 жовтня 1860 р. імператор Франц-Йосиф опублікував указ («диплом») про введення нової конституції. Остання перетворювала вузьку імперську раду - рейхсрат в представницькі збори, членів якого імператор призначав із числа кандидатів, обраних ландтагами окремих земель. Переважання аристократії в ландтагу забезпечувало їй панування і в новому рейхсраті.