9. Визначте структурні компоненти навчального процесу, охарактеризуйте їх.

1) Цільовий компонент – усвідомлення педагогом і прийняття учнями цілі і завдань теми, розділу, навчального предмету. Цілі і завдання визначаються на основі вимог навчальної програми, урахування особливостей учнів класу.

2) Стимулююче-мотиваційний компонент – використання системи прийомів із стимулювання в дітей зацікавленості, потреби у вирішенні поставлених перед ними навчальних завдань. Стимулювання повинно породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів учіння. Мотивація в навчанні виявляється на всіх етапах.

3) Змістовий компонент – визначається навчальною програмою і підручниками. Зміст конкретизується вчителем з урахуванням поставлених завдань, специфіки виробничого й соціального оточення, навчальних можливостей учнів.

-Інформаційні матеріали (тексти, малюнки, діаграми тощо)

-Операційні матеріали (завдання, вправи для вироблення умінь і навичок)

-Актуалізуючі матеріали (за допомогою них дитина пригадує знання, без опанування яких нова тема не може сприйматись)

-Контролюючі матеріали (зад опомогою яких контролюється навчальний процес)

-Стимулюючі матеріали (цікаві відомості, за допомогою яких підвищується інтерес до предмету)

-Діагностуючі матеріали (шукає, де є прогалини)

4) Операційно-дійовий компонент відображає процесуальну суть навчання і реалізується за допомогою оптимальних методів, засобів і форм організації викладання й учіння.

5) Контрольно-регулювальний компонент передбачає одночасний контроль викладача за ходом вирішення поставлених завдань і самоконтроль учнів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, заліків й екзаменів, опитування.

6) Оцінювально-результативний компонент передбачає оцінку педагогами і самооцінку учнями досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх навчально-виховним завданням, знаходження причин тих чи інших прогалин в знаннях учнів.

7) Емоційно-вольовий виявляється через напруження волі учня у процесі пізнавальної діяльності. Воля, емоційні процеси інтенсифікують пізнавальну діяльність школярів. Важливими є позитивні емоції, які створюють атмосферу співробітництва, поліпшують умови самостійної навчальної роботи, викликають бажання вчитись. Підвищенню емоційності навчання сприяє використання спеціальних дидактичних методів (демонстрації, використання технічних засобів навчання, змістовність матеріалу), показових прикладів, фактів, створення проблемних ситуацій.

Всі компоненти навчального процесу взаємопов’язані. Мета потребує конкретизації у завданнях, вона визначає зміст; ціль і зміст потребують певних методів, засобів і форм стимулювання й організації.

10. У чому полягає двосторонній характер процесу навчання? Розкрийте структуру діяльності кожного з його суб*єктів.

Навчання — це така різновидність людської діяльності, яка передбачає взаємодію викладача і учня, тому воно має двосторонній характер, тобто складається з двох процесів: 1) процесу викладання — діяльність викладача; 2) процесу навчання — діяльність учня або колективу. Навчання неможливе без взаємодії вчителя і учнів, яка буває безпосередньою (учитель і учень спільно реалізують завдання навчання) і опосередкованою (учень виконує завдання, дані вчителем раніше). Процес навчання може проходити і без учителя (наприклад, самостійна робота). Процес навчання — це не механічна сума процесу викладання і навчання. Це якісно нове цілісне явище. Суть навчання — це єдність пізнання і спілкування. Процес навчання включає мету, мотиви, зміст, способи діяльності, він вимагає напруження волі, фізичних та інтелектуальних сил, способів регулювання дій та контролю за їх результативністю. Тому можна ви-ділити такі компоненти у структурі процесу навчання:

Процес навчання залежить від вікових і реальних нав¬чальних можливостей учнів. Його зміст і методи визнача¬ють передусім з огляду на вікові особливості дітей. Реальні навчальні можливості учнів зумовлені рівнем розвитку інтелектуальної, емоційної та вольової сфер, знань і вмінь, навичок до навчання, ставленням до навчання, фізичним станом і працездатністю. Свідчення цього — у школі різ¬ні діти вчаться по-різному.

Ефективність процесу навчання залежить від рівня активності учня. Суть цієї закономірності полягає в тому, що результати навчання учня залежать від характеру нав¬чально-пізнавальної діяльності й рівня розвитку його мотиваційної сфери. Навчання передбачає цілеспрямовану взаємодію вчи¬теля, учня і виучуваного об'єкта. Навіть якщо учень опа¬новує предмет самостійно за підручником чи додатковою літературою, вчитель спрямовує його пізнавальну діяль¬ність і контролює її. Навчальний процес ефективний лише за умови актив¬ності учнів. Що більша різноманітність діяльності учнів на Уроці, що більша інтенсивність їхньої праці, організованої педагогом, то результативніший процес навчання. Суб'єктивні закономірності процесу навчання Поняття можуть бути засвоєні лише тоді, коли органі¬зовано пізнавальну діяльність учнів щодо співвідношен¬ня понять, відокремлення одних понять від інших. Навички сформуються лише за умови організації від¬творення операцій і дій, покладених в їх основу. Міцнішому засвоєнню змісту навчального матеріалу сприяє систематичніше організовано пряме й відстрочене повторення цього змісту та його введення в систему вже засвоєного раніше змісту. Опанування учнями складними способами діяльності залежить від успішного оволодіння попередніми простими видами діяльності, що входять до складного способу, і від готовності учнів визначати ситуацію, в якій ці дії можуть бути використані. Рівень і якість засвоєння за рівних умов (пам'ять, здіб¬ності) залежить від урахування вчителем ступеня значу¬щості для учнів засвоюваного змісту. Використання вчителем варіативних завдань, що пе¬редбачають застосування засвоюваних знань в істотних для учнів ситуаціях, сприяє формуванню готовності до пе¬ренесення засвоєних знань і пов'язаних з ними дій у но¬ву ситуацію. У навчальному процесі виявляються й такі закономір¬ності: методи, форми і засоби навчання залежать від йо¬го змісту і завдань; взаємозв'язок компонентів процесу навчання забезпечує міцні, усвідомлені й ефективні ре¬зультати навчання, розвитку та виховання.

Викладання - діяльність учителя в процесі навчання що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництво роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок. Мистецтво вчителя полягає у з'ясуванні й використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів. Центральним в усіх теоріях навчання, учіння, навчальної діяльності є поняття "засвоєння". Саме засвоєння наукових знань і відповідних їм умінь є основною метою і головним результатом навчальної діяльності ( В. Давидов). За визначенням С. Рубінштейна, процес міцного засвоєння знань є центральною ланкою процесу навчання, який не зводиться до запам'ятовування та таке опанування матеріалу, яке дає змогу вільно використовувати його в різних ситуаціях, їх зміст, форми організації та методи навчання.