Розділ II. Населення та господарство Рівненщини

§ 8. Населення та трудові ресурси

1. Що таке природний рух населення?

2. Що таке депопуляція населення і як вона пов'язана з природним рухом?

3. Що таке міграції'? Які види міграції ви знаєте? Вкажіть основні їх чинники.

Історія заселення території краю

Давайте прослідкуємо за історією нашого краю з кам'яної епохи (40-11 тисяч років тому). Вчені-археологи, які проводили розкопки поблизу сіл Городок Рівненського та Липа Дубенського районів, виявили тут перші сліди перебування людини. Це були житла мисливців та збирачів, які користувались кремінними знаряддями праці.

В 4-3 тисячоліттях до н.е. (в добу міді) територію Рівненщини заселяли скотарсько-землеробські племена. їх поселення досліджені поблизу населених пунктів Острів Радивилівського району та Гощі.

А при розкопках курганів у Дубенському, Млинівському та Острозькому районах виявлено поселення ранніх предків слов'ян, що відносилися до бронзової ери (2 тисячоліття до н.е.).

В 3 столітті до нашої ери - 5 столітті нашої ери на території Рівненщини жили ранньослов'янські племена зарубинецької та черняхівської культур. Головними їх заняттями було мисливство, землеробство і ремесло, про що свідчать знайдені речі при розкопках могильників в селі Могиляни Острозького району.

В кінці 6 на початку 7 століття нашої ери на землях сучасної Рівненщини виникли об'єднання племен дулібів та волинян, землі яких до 10 століття ввійшли до складу Київської Русі.

На берегах Горині та Ікви виросли нові укріплені поселення, багато з яких поклали початок сучасним містам та селам.

В 9-12 століттях особливо виділялися Дорогобуж (Гощанського району) та Пересопниця (Рівненського району), що були центрами удільних князівств і відігравали визначну роль в історії краю. В цей час значного розвитку набуло залізодобування, гончарне, ковальське та ювелірне ремесла. Так, при розкопках Дорогобузького городища була знайдена піч для виплавки заліза, а також свинцева печатка давньоруського князя Давида Ігоровича, який деякий час правив Дорогобужем.

Тоді ж уперше згадуються в літописах нинішнє Дубно, Корець, Острог.

Населення

Чисельність та щільність населення. Кількість населення в нашій області з часу її заснування (4 грудня 1939 року) постійно змінювалася. Так, в 1939 році в нашій області проживало 1 мільйон 57 тисяч чоловік, а через двадцять років, у 1959 році кількість населення зменшилася і вже становила 926 тисяч. Звичайно, головною причиною зменшення чисельності населення стали великі втрати населення в роки Великої Вітчизняної війни. Багато людей загинуло на фронті, інші були вивезені на каторжні роботи в Німеччину і не повернулися, значна частина була репресована і вивезена на заслання в Сибір, дехто виїхав у Польщу або ж в інші країни Західної Європи, чи в Америку. Лише в 70-х роках кількість населення досягла довоєнного рівня.

З того часу по 1995 рік населення збільшувалось, хоч темпи зростання сповільнювались. Доказом цього є такі статистичні дані. За 10 років з 1960 по 1970 рр. кількість населення області зросла на 122 тисячі чоловік, тоді як у 1980 - 1990 роки приріст становив лише 49 тисяч чоловік. А з 1996 по 2001 рр. населення зменшилося на 10 тисяч чоловік.

За даними останнього перепису (грудень 2001 року) кількість населення області склала 1173,1 тисяч чоловік.

В межах області населення розміщене нерівномірно. Більша його частина (59,7%) проживає в лісостепових південних районах, а менша (40,3%) - на Поліссі. Тому і щільність населення є різною, що можна прослідкувати за картосхемою.

Найменшою вона є в Рокитнівському районі (22 чол.на км2), а найбільшою - в Здолбунівському (94 чол.на км2). Така

Щільність населення Рівненщини

відмінність пов'язана з природними та історичними умовами, зокрема значною лісистістю та заболоченістю північних районів та сприятливими агрокліматичними умовами на півдні.

Природний та механічний рух є головною причиною зміни кількості населення. Природний рух залежить від народжуваності та смертності. Прослідкувавши за зміною цих показників за 10 років, можна зробити висновок, що народжуваність постійно зменшувалась, а смертність зростала.

Починаючи з 1999 року, коли народилося і 4,2 тисяч чоловік, а померло 15,1 тисяч чоловік, природний приріст в області став від'ємний (-0,9 тис. чол..) і розпочався процес депопуляції населення. На кінець 2000 року природний приріст становив - -1,6 тисяч чоловік, а коефіцієнт природного приросту - -1,4 /1000 чоловік.

Від'ємний показник природного приросту в сільській місцевості прослідковується з 1995 року. В 2000 році коефіцієнт природного приросту населення в міських поселеннях становив - -0,7, а в сільській місцевості - -2/1000 чол.

З картосхеми природного приросту можна зробити висновок, що південні райони характеризуються від'ємним природним приростом, а північні - додатнім

На зменшення народжуваності в області вплинула екологічна ситуація, пов'язана з аварією на Чорнобильській АС, пізні шлюби, зростання кількості розлучень та дитяча смертність. З 1990 по 2000 рік кількість розлучень зросла на 700 і досягла 2,9 тисяч. Значна частка розлучень припадає на сім'ї з тривалістю шлюбу до року і становить 29 % всіх розлучень. Це пов'язано з економічною нестабільністю в державі, значним відсотком дитячої смертності (3,2% ) в віці до одного року. Основними причинами смерті людей у віці від 50 років є хвороби, пов'язані з системою кровообігу та злоякісними новоутвореннями.

На зменшення кількості населення області вплинуло і від'ємне сальдо зовнішніх міграцій. За останні роки значна кількість населення виїхала в Росію та інші країни світу. Лише за 1999 рік з області в далеке зарубіжжя вибуло 1255 чоловік, а прибуло на Рівненщину 37.

Найбільше людей виїхало в США (1010 чоловік), Ізраїль (107), Німеччину (48 чоловік).

Таким чином, від'ємне сальдо міграції підсилило депопуляцію населення і загострило демографічну ситуацію в області.

Вікова та статева структура. Від природного руху залежить в значній мірі вікова та статева структура населення. Наслідком від'ємного природного приросту, який спостерігався впродовж останніх років, стало зменшення молодшого та старшого за працездатний вік населення і поступове зростання частки населення працездатного віку.

Частка чоловічого і жіночого населення в різних вікових категоріях не однакова. Цікаво, що в молодшому за працездатний та працездатному віці переважають чоловіки, а в старшому за працездатний віці - більше ніж вдвічі переважають жінки. А тому в цілому поки що на 1000 жінок припадає 908 чоловіків.

Міське та сільське населення. Особливості розселення. За останні декілька років співвідношення сільського та міського населення області майже не змінюється і становить відповідно 47% та 53%. За часткою міського населення область випереджає лише Чернівецьку, Івано-Франківську та Тернопільську області.

Майже п'ята частина міського населення проживає в місті Рівне (248,8 тисячі чоловік). Частка міського населення в 16 районах не однакова. Найбільше міського населення проживає в Здолбунівському та Костопільському районах (49,7% та 47,6%), найменше - в Лубенському районі (6,3 %) і зовсім відсутнє міське населення в Острозькому районі.

В області, крім міста Рівне, є ще три міста обласного підпорядкування : Дубно (40,5 тис. чол.), Кузнецовськ (40,2тис.чол..) та Острог (14,2 тис. чол.). Сім міст області має районне підпорядкування. До міських поселень також відносяться селища міського типу, яких в області 16. Сільське населення проживає в 1004 сільських населених пунктах, підпорядкованих 338 сільським радам.

На Поліссі переважають села з кількістю жителів більше 1000 чоловік, а в Лісостепу - до 250 чоловік.

На перерозподіл населення вплинули внутріобласні міграції. Значна частка молодого населення з сіл переїжджала в міста.

В районах, де переважає міське населення, частка молодого населення значно вища ніж в районах, де переважає сільське населення.

Особливості національного складу, культури та побуту населення.

Населення області за своїм національним складом різноманітне.

Корінним і основним населенням Рівненщини є українці, які становлять майже 94 відсотки всього населення. На другому місці - росіяни, яких проживає в області близько 54 тис.чоловік, на третьому - білоруси (16 тис.чоловік), а нижче - поляки (Зтисячі чоловік) та представники багатьох інших національностей.

Цікавим є те, що у нас на Рівненщині виділяються окремі корінні етнічні групи населення, які мають свою культуру і свої традиції. Це

1-українці 2-росіяни 3-білоруси 4-інші

93,26% 4,61% 1,38% 0,75%

Національний склад населення

литвини, поліщуки, тутейші і волиняни. Литвинами називають білорусів південного Полісся. Назва поліщуки охоплювала білоруське та українське населення в межах Полісся, а тутейші - окремі групи населення Полісся та Волині, що виділяються своєю культурою.

У зв'язку з різними природними та історичними умовами розвитку особливості побуту в різних регіонах України також мають свої відмінності і характерні риси.

Які ж характерні риси побуту були властиві жителям нашого краю?

Звернемо, насамперед, увагу на традиційне житло поліщуків. Це переважно дерев'яні будівлі, покриті соломою, які розмішували на великому подвір'ї паралельно або боковою стіною до вулиці. Деякі елементи будівель дійшли до нас ще з часів Київської Русі - кліті, стебки, однокамерні хати. Найбільше клітей

збереглося до сьогодні в Рокитнівському районі.

Кліть - це невелика зрубна квадратна споруда, поставлена на дерев'яних стовпах, під двосхилим дахом. Зараз кліті використовуються як комори. З ними пов'язано багато побутових звичаїв, бо вони вважалися захищеними від будь-якої напасті.

Неподалік від хати ставили стебку – також зрубну будівлю під двосхилим дахом із стелею. на Поліссі у минулому

иши змазували глиною, долівку теж утрамбовували з глини. Тут тримали бочки і діжі з квашенням. У загорожі зберігали картоплю, буряки, моркву. Стебка колись служила східним слов'янам за житло. Вже пізніше появилися такі господарські споруди, як хліви та клуні. Найбільш досконалими з них були закриті двори - «окружні двори». У них під одним дахом розташовувалися житло та господарські будівлі.

Усередині, біля вхідних дверей, чіпляли мисник. З протилежного боку була піч, яка топилася по-чорному. Дим від печі виходив через двері, вікна, які були вузькими, а на зиму закривалися ганчірками та соломою. Біля печі розміщували піл, на якому спали, вкриваючись кожухом. У кутку біля покуті стояв стіл і канапи. Посередині хати розбили отвір (світець), через який ішов дим від лучини. Однак житла поліщуків, як і самі люди, змінювалися. В першій половині 20 століття в хатах з'являються печі з димарем. Стіни починають білити глиною, на них вішають образи, картини, рушники. Зовсім іншою стала тепер оселя. А давнє житло поліщуків можна побачити на майданчику біля краєзнавчого музею у Сарнах, де стоїть однокамерна хата з курним опаленням, каплиця, вітряк, що привезені з с.Калинівка Сарненського району.

Своєрідності Поліссю надає народний одяг, який виготовлявся з лляного полотна. Так у Дубровицькому районі і досі виготовляють серпанок - тонке прозоре лляне полотно. Ще донедавна серпанок носили жінки і дівчата в будень і свято. У комплект одягу входили сорочка, спідниця, фартух і головний убір - намітка, які оздоблювали червоними тканими смугами. Спідниця шилася з грубого домотканого сукна. Обов'язковим елементом були збірки та складки, за допомогою яких укладався матеріал у густі поздовжні пружки. В теплу пору року жінки носили літники з білого полотна у 5-6 полотнищ, які закладали у дрібні складки, а по низу прикрашали широкими горизонтальними червоними смугами тканого орнаменту. На сорочку одягали лейбик - сукняну безрукавку. Невід'ємним елементом одягу був пояс. Чоловічі пояси широкі, фарбовані, жіночі - вузькі. Чоловіки ходили у вузьких полотняних штанах, поверх яких носили сорочку з поликами, оздоблену тонким узором. Верхнім одягом служила Мал. 15 Одяг поліщуків у минулі часи свита - латух або кожух. Основним взуттям були постоли з лика, які взували на полотняні онучі. Взагалі, в одязі переважали два кольори -червоний та чорний. Весільний одяг вирізнявся в основному білим кольором і лише одним кольоровим елементом був плетений смугастий пояс - «крайка» з узорами.

Свої особливості мало хатнє господарське начиння. Наприклад, борошно, зерно зберігали в кадубах, бочках, діжках. Для випікання хліба служила конусоподібна одноденна пічна діжа. Розчиняли тісто кописткою - вузькою дерев'яною лопаткою на держачку. Саджали хліб у піч хлібною лопатою. Для зберігання молока використовували глиняні гладишки. Масло збивали у дерев'яних масничках, куди вставлялась колотушка. При варінні їжі в печі використовували горщики та казани, яких діставали і засаджували рогачами та коцюбою. Обробляли їжу з допомогою товкача, макогона, макітри та копистки. Вживали їжу з глиняних мисок, кухлів,

використовували дерев'яні ложки. Для прання служили ночви. Прасували за допомогою качалки та рубля.

Традиційними є і страви. Це насамперед різні види борщів - червоний, зелений, щавлевий. Вареники - одна з найпоширеніших страв з вареного тіста з начинкою. Картопляники, картопляні зрази, голубці, каша пшоняна і гречана - це були найпоширеніші види страв у нашій місцевості. Часто варили кисіль на вівсяних зернах, який називали журом. Своєрідною стравою на Поліссі були кльоцки, які готувалися з тіста, картоплі і сиру та у вигляді кульок варилися в окропі. Типовими напоями були настойки, наливки, кваси.

Українська національна культура пройшла складний шлях, увібравши в себе кращі надбання минулого.

На Рівненщині в період з 14 по 18 століття найбільшим культурним центром був Острог. В ньому і донині збереглися чотири основні будови, що є основними частинами замку. Це «Вежа мурована», Богоявленська церква, башта Нова і дзвіниця пізнішої забудови. У кінці 70-х років 16 століття було створено греко-слов'янську школу. У ній викладали грецьку, слов'янську, латинську мови, граматику, арифметику, риторику та інші. Першим її ректором був письменник Герасим Данилович Смотрицький. Острозька школа (академія) мала велике значення для поширення освіти серед населення. Вона впливала на братські школи, що існували в інших містах. Вихованцями школи були: освітній діяч Мелетій Смотрицький, гетьман українського козацтва Петро Сагайдачний.

З Острогом також пов'язана діяльність першодрукаря Івана Федорова, який був запрошений в 1576 році спочатку управителем Дерманського монастиря, а восени цього ж року - в Острог, де він сповна зайнявся книговидавничою діяльністю. Саме тут у червні 1578 року він видав «Азбуку», яка тепер знаходиться в Королівській бібліотеці Копенгагена. В 1580-1581 роках поряд з іншими книгами він видав Острозьку біблію.

В той час було кілька друкарень, в тому числі у Дермані. Крім того, наша область відома своїми пам'ятниками рукописної книги. Серед них виділяється «Пересопницьке Євангеліє» (1556 -1561рр.) - видатна пам'ятка староукраїнської МОВИ.

Ще з часів Київської Русі бере початок місцева архітектура (мистецтво будувати споруди), як один із прикладів народної культури. Вона представлена старовинними замками, церквами, костелами, монастирями 15-18 століття. Це відомий Корецький замок (нині зруйнований), костел Св. Антонія (1533 р.), монастир (17 століття). Привертає увагу Благовіщенський костел у Клевані, побудований в 1610 році, а також будови князівського замку в Острозі. В Дубно, на лівому березі Ікви, на площі 110 гектарів розташований замок та Бернардинський костел. В архітектурі церковних споруд переважав давньоруський тип хрестовокупольного храму (Богоявленська церква в Острозі, Троїцька - в Межиричах).

Зразком сучасної архітектурної споруди є будова філії комерційного банку «Західінвестбанк».

В різні роки на Рівненщині жили і працювали відомі діячі культури.

Рівненщина виплекала і своїх письменників. Серед них Валеріан Поліщук, який народився у селі Більче Млинівського району, Юрій Жилка з села Підлужне, що на Костопільщині, Микола Островський з села Вілія Острозького району, Улас Самчук та Борис Тен (Микола Мал. 21 Сучасна будова Васильович Хомичевський) з «Захддінвестбанку» Дермані Здолбунівського району.

Наш край відомий і сучасними письменниками. Це Євген Шморгун, Микола Пшеничний, Микола Тимчак, Стефанія Коломієць, Василь Басараба, Георгій Сербін, Ростислав Солоневський , Іван Пащук та інші.

Сьогодні Рівненщина багата музикантами,

композиторами, художниками, _ ^

акторами та іншими діячами культури. Серед них рівненський композитор Анатолій Андрухов, музикант Кирило Стеценко.

В багатьох населених пунктах споруджені пам'ятники видатним людям, які прославили наш край, Україну. Серед них -пам'ятник Т.Г.Шевченку на майдані Незалежності.

(Пригадайте, які пам'ятники розміщені у вашому населеному пункті).

Відомий наш край і культурними закладами: театрами, кінотеатрами, музеями, будинками

ляльковий театр, будинок обласної філармонії та органний зал в обласному центрі.

В області станом на 1.01.2001 року було 263 дошкільні заклади (з них 38 у м. Рівне), 796 середніх навчальних закладів, серед яких навчальні заклади нового типу як гімназії (13), ліцеї (9), колегіуми (3).

Відома наша область професійно-технічними закладами, які готують висококваліфікованих робітників, необхідних підприємствам нашого краю. їх в області є 21.

Високий освітній рівень отримують мешканці нашого краю у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації, яких є 11 та Ш-ІУ рівнів акредитації, яких є 5. Серед них: Український державний університет водного господарства та природокористування. Рівненський державний гуманітарний

72

університет, Рівненський інститут слов'янознавства, Міжнародний університет РЕГІ ім. Академіка С. Дем'янчука та Острозька Академія Національного Університету «Києво-Могилянська Академія.

Трудові ресурси області

Трудові ресурси області становлять 530,5 тис.чол. (станом на 1.01.2001 року) і у всіх сферах господарської діяльності розподілені нерівномірно.

Найбільша частка трудових ресурсів зайнята в сільському господарстві (37,7%) та в промисловості (13,8%), тобто в галузях матеріального виробництва.

Рівень зареєстрованого безробіття

1998 1999 2000 2001 роки

У зв'язку з складною економічною ситуацією в області, спостерігається тенденція до зростання безробітних, кількість яких в 2000 році досягла 45 тисяч чоловік. Серед них 50,4% становлять жінки.

Найбільший рівень безробіття в 2001 році спостерігався в Демидівському та Здолбунівському районах (12,8 % та 12,0%).

(За діаграмою проаналізуйте причини безробіття).

Запитання

1. Які тенденції прослідковуються в зміні чисельності населення області?

2. В чому полягають особливості демографічної ситуації на Рівненщині?

3. Чому населення області розміщене нерівномірно?

4.Назвіть основні чинники, що впливають на зменшення народжуваності. 5. Як міграції впливають на зміни кількості населення в області?