§ 2. Особливості рельєфу, геологічної будови, антропогенні відклади. Поширення типів і форм рельєфу

1. Дайте визначення поняттям: геологія, тектоніка, геоморфологія, тектонічна структура, акумуляція, денудація.

2. Наведіть приклади тектонічних структур.

3. Назвіть основні тектонічні структури і форми рельєфу північно-західної частини України.

4. Наведіть приклади генетичних типів і форм рельєфу.

5. Поясніть закономірності розміщення корисних копалин України.

Тектонічна будова Рівненщини

Геологічна будова

Вся територія області являє собою частину Східноєвропейської платформи, фундамент якої сформувався ще в докембрійський період під час байкальського горотворення. Вона розташована в межах чотирьох тектонічних структур - Українського щита, Волино-Подільської плити, Галицько-Волинської западини, Прип'ятського прогину.

Найдавнішим ядром платформи є Український щит, який заходить на територію області до лінії Березове-Томашгород-Клесів-Селище-Соснове-Корець, займаючи її східну частину. Складений він давніми докембрійськими кристалічними породами: гранітами, сієнітами, габро та діабазами, які відслонюються в долинах річок або вкриваються лише тонким шаром антропогенових відкладів.

На захід від Українського щита шириною 70-120 км з півночі на південь простягається Волино-Подільська плита, вкрита потужним шаром палеозойських, мезозойських та кайнозойських відкладів (пісковиками, вапняками, мергелями, доломітами, крейдою, глиною). Занурюючись в західному напрямку до 4-6 км вона вкривається більш молодими осадовими утвореннями. Ця заглиблена частина плити отримала назву Галицько-Волинської западини. Незначну північну частину Рівненщини займає Прип'ятський прогин.

Фундамент західної частини Волино-Подільської плити складений вулканогенними породами (базальтами), що подекуди виходять на денну поверхню в долині річки Горинь. На півночі Волино-Подільської плити кристалічний фундамент занурюється не так глибоко, утворюючи так званий Прип'ятський вал або Поліський міст, що з'єднує Український та Балтійський щити. Деякі вчені розглядають це утворення як окрему тектонічну структуру - Поліську плиту.

Вся територія області, крім Українського щита, зазнавала чергування морських і материкових періодів і тому

відрізняється складною геологічною будовою. Давні моря повністю звільнили її лише в крейдовий період мезозойської ери. Й четвертинний період відбувається інтенсивне підняття Волино-Подільської плити, що супроводжується денудацією на її півдні і акумуляцією на півночі. Льодовиковий період 1 позначився відкладанням лесу та утворення моренних відкладів.

Особливості рельєфу. Антропогенні відклади. Поширення типів і форм рельєфу

Розташування області на платформі зумовило рівнинність рельєфу. В її основі лежить Східноєвропейська рівнина, яка має загальний похил на північ. Найнижча точка області -134м у долині річки Горинь на кордоні з Білоруссю, найвища - 372м поблизу с. Дружба Радивилівського району.

Рівнинні простори Рівненщини неоднорідні і поділяються на Поліську низовину, Волинську височину, Кремснецько-Дубенську рівнину, Подільську височину.

Поліська низовина займає найбільшу територію області.

Південна її межа проходить по лінії Клевань-Александрія-Тучин-Устя. Низовина характеризується невеликими висотами -1 ЗО-180 м. Переважно плоска, заболочена, помережена сіткою численних рік. Вона неоднорідна в орографічному відношенні і поділяється на окремі райони.

Верхньо-Прип 'ятська низовина - плоска рівнина складена алювіальними відкладами Прип'яті з окремими піщаними горбами та моренними останцями, найбільш заболочена ділянка Полісся.

Волинське пасмо - класичний прояв крайових утворень льодовика у вигляді окремих горбів, пасом, валів. Його фундаментом є потужні відклади крейди, що сприяли поширенню денудаційних і карстових форм рельєфу (наприклад, озеро Біле).

Сарненська рівнина - плоска акумулятивна низовина утворена водно-льодовиковими відкладами. Поширення піщаних відкладів сприяло розвитку еолових форм рельєфу: піщаних горбів, дюн, пасом.

Костопільська рівнина. Високе положення крейдяних відкладів зумовило поширення денудаційних і карстових форм рельєфу. Для Случ-Горинського межиріччя характерні еолові форми рельєфу. Своєрідності природним ландшафтам надають виходи базальтів.

Клесівськарівнина сформована на Українському щиті і є найбільш високою серед названих рівнин. Кристалічний фундамент сприяв розвитку' денудаційних форм рельєфу: гранітних полів, валунів, вивітрених Мал. 2 «Соколині гори» останців. наД Случем

Волинська височина займає південну частину області і піднімається в середньому на 220-250 м. Вона відповідає Волино-Подільській плиті і Галицько-Волинській западині, що є проявом геологічної інверсії. Це пов'язано з неотектонічними рухами - підняттям плити внаслідок формування Карпатської гірської споруди. В результаті підняття плити русла річок глибоко врізались в легкорозмивні осадові породи, що призвело до формування окремих плато: Повчанського (між річками Стир та Іква), Рівненського (між річками Стир та Горинь), Гощанського (між річками Горинь та Корчик). Частина Рівненського плато між долинами річок Стубла та Устя має назву Варковицького, а між Іквою та Стублою - Острожецького. Також виділяються невеликі слабо розмежовані Острозьке, Вододільне та Збитнянське плато, що дугою простягаються від Острога до Дубно. На півдні височина закінчується Мізоцьким кряжем, який має значні висоти (358м).

Поверхня Волинської височини дуже розчленована річковими долинами, балками та ярами. Поширені карстові форми рельєфу.

На півдні області яскраво виділяється Кременецько-Дубенська рівнина з плоскою поверхнею, поширенням піщаних відкладів, заболоченими річковими долинами, які нагадують краєвиди Полісся. Тому цей куточок Рівненщини називають ще Малим Поліссям.

Подільська височина охоплює незначну територію області, але саме на ній знаходяться найвищі точки: г. Дружба (372м), г. Цимбал (348м), г. Красна (336м). Трохи більшу прощу займають відроги Кременецьких гір на Свитенька-Вілійському межиріччі.

Найбільш поширеними формами рельєфу Поліської низовини є:

• денудаційні на крейдяній і кристалічній основі;

• еолові, що утворились внаслідок перевіювання вітром водно-льодовикових і алювіальних пісків;

• карстові, що утворились внаслідок вилуговування крейди та мергелів поверхневими і підземними водами;

• алювіальні, які сформували заплави і надзаплавні тераси в межах річкових долин;

• водно-льодовикові, що утворилися внаслідок перевідкладання моренного матеріалу;

• кінцево-моренні, що простежуються лише на лівобережжі Горині у вигляді дуги від Рафалівки до Дубровиці;

• органогенні, представлені численними торфовищами. Водно-ерозійний яружно-балковий рельєф характерний

для Волинської височини, вкритої потужним шаром лесових порід.

Корисні копалини

Розміщення мінерально-сировинних ресурсів безпосередньо пов'язане з особливостями геологічного формування та будовою території. Так як наша область лежить на платформі з потужним осадовим чохлом, то вона багата корисними копалинами осадового походження. На заході і сході центральної її частини зосередженні магматичні корисні копалини, пов'язані з виходами на поверхню кристалічного фундаменту платформи.

Незважаючи на свою відносно невелику територію, Рівненщина посідає значне місце в Україні за запасами ресурсів нерудних корисних копалин. Зокрема область багата родовищами будівельних матеріалів, серед яких переважають пісок, глина, мергель, вапняк, крейда, будівельний камінь.

На сході Рівненської області на доступній для кар'єрного видобутку глибині розташовані масиви габро, діоритів і гранітів, які характеризуються високими декоративними властивостями. Найбільші родовища гранітів зосереджені в Рокитнівському, Березнівському, Корецькому районах.

Унікальними в Україні є рівненські базальти. Родовища цього матово-чорного каменю зосереджені в околицях Берестовця, в урочищі Іванова Долина (Базальтове) Костопільського району, Полиці та Іванчі Володимирецького району. Базальти широко

використовуються в шляховому будівництві, інженерних спорудах, каменеливарному виробництві, а також для Ц виробництва тонких базальтових волокон, мінеральної вати, які йдуть на виробництво теплоізоляційних матів, шнурів. В мигдалекам'яних відмінах базальтів виявлені скупчення агатів, халцедонів, яшми, опалу, які придатні для виготовлення ювелірних виробів.

Осадові будівельні матеріали розташовані повсюдно, але найбільші поклади зосереджені на Волинській височині.

На берегах річок Горині та Случі виявлені поклади бурштину з унікальними ювелірними та шліфувальними властивостями, що використовується для виготовлення прикрас, високоякісних лаків і фарб, теплоізоляційного матеріалу. В області розвідано два родовища: Пугач і Вільне.

З паливних корисних копалин область багата на торф, який має високу якість. Великі болотяні простори північного Полісся мають значну товщу торф'яних відкладів, іноді до 7-8м. Промислове значення мають родовища Морочне, Дубняки, Білля, Радно, Семерне, Моквин. Дещо менші за потужністю родовища Малого Полісся: Верба, Ступне.

З інших корисних копалин, які мають перспективне значення, але поки що не розробляються, слід відмітити фосфорити, мідь, сапропель.

Сапропелі близькі за властивостями до торфу. Використовуються в основному як органічне добриво, проте їх можна використовувати як кормові добавки, сировину для хімічної і парфумерної промисловості, лікувальні грязі. В області розвідані 37 родовищ сапропелів, проте жодне з них не експлуатується.

Рівненські фосфорити відрізняються високим вмістом фосфору, калію та інших поживних елементів. Найбільші родовища зосереджені в Здолбунівському, Острозькому, Костопільському районах.

Рівненсько-Волинський міднорудний район України охоплює Володимирецький і Костопільський райони, в межах яких розташований перспективний Рафалівський рудний вузол. Мідь у руді характеризується дуже високою чистотою (до 99,8%), містить домішки благородних металів - золота, срібла. Глибина залягання рудних горизонтів коливається в межах від 20 до 600 м, їх потужність досягає 1-1,5 м. Однак поклади міді на Рівенщині на даний час вивчені недостатньо.

Північна частина області (Зарічненський та Володимирецький райони) за науковими передбаченнями і оцінками відноситься до найбільш перспективних районів України на предмет виявлення корінних джерел алмазів, що на практиці підтверджено знахідками алмазоносних кімберлітів, аналогічних таким, що відомі в родовищах Якутії та Південної Африки.

Серед інших ресурсів значне місце належить мінеральним водам. Бальнеологічні властивості вод і малозатратність їх /^ЛХ видобутку - основа майбутнього розвитку цієї перспективної галузі. Запаси цих вод розвідані в Жобрині, Олександрії, Степані, Клесові, Корці, Володимирці, Маринині.

З цього короткого огляду видно, що область порівняно багата на мінерально-сировинні ресурси, які все ширше використовується для її економічного розвитку.

Запитання і завдання

1. Яка особливість будови Волино-Подільської плити?

2. Як позначився льодовиковий період на формуванні рельєфу нашої області?

3. В результаті яких процесів сформувалися плато Волинської височини?

4. Чому Кременецько-Лубенську рівнину називають Малим Поліссям?

5. Родовища яких корисних копалин області мало вивчені і потребують розвідки та експлуатації?