2. Тарифи на послуги водопостачання й каналізації

З 2002 року підприємства водопровідно - каналізаційного господарства України при розробці тарифів на свої послуги керуються нормативним документом «Порядок ціноутворення на послуги централізованого водопостачання й водовідведення», затвердженим наказом Держбуду України від 23.11.2003р. № 158. Цей документ покладено в основу «Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 959 .

Треба відзначити, що новий «Порядок» побудований з врахуванням усіх законодавчих і нормативних актів, прийнятих з 2000 року Верховною Радою й Урядом України в галузі податкового й бухгалтерського обліку, фінансової звітності, соціального захисту і якості обслуговування населення. Зокрема, як методична основа розрахунку собівартості прийнято П(с)БО №16 «Витрати». Структура тарифу згідно «Порядку» визначається по економічним елементам, графічна інтерпретація яких представлена на рисунку. В основу наведеної на цьому рисунку схеми покладена робота Бабака А.В., Лисенко Н.М., Святоцької В.Г., Слюсаря Н.В. «Проект методичних рекомендацій з використання Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання й водовідведення».

В «Порядку» підкреслюється, що розмір економічно обґрунтованих тарифів повинен бути достатнім для повного відшкодування витрат операційної діяльності, що буде забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання й водовідведення, а також витрат фінансової діяльності для виконання зобов'язань по обслуговуванню, супроводу й поверненню банкам довгострокових кредитів.

A	Прямі витрати
	А = Прямі матеріальні витрати + Прямі затрати на оплату праці + Інші прямі витрати
B	Виробнича собівартість
	B = Прямі витрати + Змінні загальновиробничі витрати
C	Собівартість реалізованих послуг
	С = Виробнича собівартість + Нерозподілені постійні витрати
D	Операційна собівартість
	D = Собівартість реалізованих послуг + Адміністративні витрати + Витрати на збут + Інші операційні витрати
E	Витрати звичайної діяльності підприємства
	E = Операційна собівартість + Фінансові витрати + Податок на прибуток
F	Повна собівартість послуг		Чистий прибуток
	F = Операційна собівартість + Фінансові витрати + Податок на прибуток		P = Тариф – Повна собівартість послуг
G		Тариф
		G = Повна собівартість послуг + Чистий прибуток

Рис.5.1. Схема взаємозв'язків структурних елементів тарифів на централізоване водопостачання й водовідведення

Передбачається виконання планового розрахунку витрат на здійснення капітальних інвестицій або на фінансування певної їхньої частини. Порядок також передбачає можливість планового й позачергового коригування тарифів при зміні умов господарювання з незалежних від їхньої діяльності причин. Методичною новизною «Положення» є розділ «Використання методу регулювання тарифів шляхом установлення їхнього граничного рівня». У ньому передбачається встановлення граничного рівня тарифу на певний строк, у подовж якого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства можуть дістати додатковий прибуток. Умовою використання цього методу є:

- наявність звіту про проведення функціонально-вартісного аналізу;

- наявність програми ресурсозбереження.

Варто замітити, що встановлення граничного рівня тарифу є лише однієї з різновидів регулювання цін для підприємств-монополістів, що використовуються в деяких країнах.

Цікавою і перспективною новизною «Положення» є рекомендація з використання при обґрунтуванні тарифів на послуги ВКГ функціонально-вартісного методу аналізу (ФВМА). Однак «Положення» не містить навіть в короткому викладі конкретної методики проведення такого аналізу.

ФВМА доцільно проводити у всіх випадках, коли переглядаються будь-які тарифи на послуги житлово-комунального господарства. Функціонально-вартісний метод аналізу є ефективними засобом виявлення зайвих і непродуктивних витрат. Метод ФВМА, як інструмент зниження витрат, знайшов широке застосування при проектуванні нової техніки, нової продукції, удосконаленні технологічних процесів. Суть і практичні можливості ФВМА досить ґрунтовно викладені у роботах Баришнікова А. А., Карпушина М. Г., Кузьміна А. М., Шалденкова С. В., Сосновського Я. Ш., Ткаченко П. Г. З огляду на можливості та потенціальну ефективність ФВМА,

цілком логічно порушити питання про необхідність обов’язкового використання цього методу при розробці тарифів на житлово-комунальні послуги.

Враховуючи закордонний досвід, можна допустити з великою вірогідністю, що використання ФВМА для розробки й обґрунтування житлово-комунальних тарифів дозволить на 10-15% знизити тарифи за житлово-комунальні послуги, що має сьогодні важливе соціальне значення. Таким чином, можна вважати, що ФВМА в житлово-комунальній сфері повинен стати невід’ємною і обов’язковою складовою методів ціноутворення.

Функціонально-вартісний аналіз работи приємства

Виключення зайвих функцій

Выбір оптимального складу функцій, що забезпечують випуск продукції

Розрахунок вартості

кожної функції

Систематизація функцій по економічним елементам

Систематизація функцій

по статтям витрат

Розрахунок повної вартості продукії або послуг

Визначення ринкової рівноваги вартості продукції (послуг) із платоспроможністю населення

Рис.5.2. Послідовність процесу ціноутворення в житлово-комунальному господарстві на основі функціонально-вартісного методу аналізу

Проте підприємства водопровідно-каналізаційного господарства України поки не мають у своєму розпорядженні методичних розробок, які б дозволили здійснювати глибокий, високопрофесійний аналіз формування витрат на послуги водопостачання й каналізації. Ця недоробка Держжитлокомунгоспу України повинна бути виправлена. Відзначаючи досить високий методичний рівень нового «Положення», не можна все ж не відзначити в ньому певні недоліки:

1. Не врахований вплив інших доходів від операційної та інвестиційної фінансової діяльності на величину надходжень підприємства, а саме: здача в оренду майна, встановлення й обслуговування лічильників, підключення й відключення абонентів, розробка технічних умов для підключення до мереж нових абонентів, узгодження проектної документації, штрафи за самовільне підключення до мереж, перевищення лімітів на споживання води промисловими підприємствами та інші види доходів, які можуть служити джерелом зменшення тарифу для населення;

2. Не враховується коефіцієнт використання виробничої потужності. Беручи до уваги високий рівень недовикористання виробничих потужностей у тарифах повинна передбачатися компенсація умовно-постійних витрат на утримання непрацюючого устаткування.

3. Відсутні рекомендації з коригування тарифів на водоспоживання у квартирах, де встановлені лічильники води.

4. Не встановлено чіткої залежності рівня тарифу від якості послуг;

5. Недостатньо врахований світовий досвід ціноутворення на послуги водопостачання й водовідведення.

Тариф для каналізаційних послуг повинен, як прийнято на практиці, виз-начається у встановленому відсотку від тарифу за воду. Однак величину та-кого відсотка варто обґрунтовувати індивідуально для кожного підприємства.