47. Форми державного правління.

Фо́рма держа́вного правлі́ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.

Перші ідеї щодо форм державного правління були висловлені в основному Платоном, Аристотелем і Цицероном.

Платон, зокрема у творі «Політея», вирізняв три основні форми правління — монархію, аристократію і демократію, кожна з яких ділиться на дві форми. Монархія — це правління одного і може бути законною (цар) або насильницькою (тиран). Аристократія — правління небагатьох і може бути правлінням кращих і гірших (олігархія). Демократія — правління всіх і може бути законною або незаконною, насильницькою. Згадує Платон у своїх творах і «змішану» форму правління.

Аристотель розрізняв шість можливих форм правління: демократію, політею, аристократію, олігархію, монархію і тиранію. Деякі з них він оцінював позитивно: монархію, аристократію і політею (владу середнього класу, яка є поєднанням олігархії і демократії). Інші три, на думку мислителя, погані, звироднілі (тиранія, чиста олігархія і крайня демократія). Розглядаючи сильні і слабкі сторони різних типів державного правління, Аристотель висловлювався про бажаність поєднання кількох кращих з його точки зору форм, тобто схилявся до ідеї «змішаного» правління.

У сучасному правознавстві виділяють такі форми правління — монархія (влада одного), олігархія (влада меншості), демократія (влада більшості), республіка (влада закону), анархія (відсутність влади).

49. Правова держава: основні риси та шляхи побудови.

Правова держава означає верховенство права у суспільстві. Основоположним началом права є принцип загальної рівності - загальної і рівної для всіх міри свободи: для держави та її органів, для окремої особи, колективів, для всіх громадян країни – всезагальна справедливість.

Ознаки правової держави: • закріплення у конституції та інших законах основних прав людини; • панування у суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни; • врегулювання відносин між особою та державою на підставі загальнодозвільного принципу: “особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом”; • взаємовідповідальність особи та держави; • наявність у всіх громадян правової культури, зокрема життєво необхідних юридичних знань, а також умінь і навичок їх використання в практичному житті; • розподіл державної влади між законодавчими, виконавчими та судовими органами держави; • юридична захищеність особи; • високе становище у суспільному та державному житті суду; • неухильне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма учасниками суспільного життя, насамперед, державними органами.

Держава є демократичною настільки, наскільки її законодавство відповідає загальновизнаним правам людини

Шляхами формування є по суті, забезпечення дії її ознак:

Формування законодавства – розвиток юридичної бази.

Забезпечення верховенства закону - гарантованість прав і свобод громадян, підтримка принципу взаємної відповідальності, також права нації, національностей, народу

Забезпечення двосторонньої взаємовідповідальності особи та держави

Дотримання принципів демократії, підвищення політичної культури

громадян, врахування історичних уроків на шляху побудови правової

держави

Розмежування повноважень між різними гілками державної влади.

Створення ефективного механізму охорони прав особи, забезпечення незалежності суддів і Підпорядкування їх тільки закону і т.д.