- •Політична влада: поняття, структура, функції, форми
- •Конституція України про державу як інститут політичної системи
- •Політика та політичні вчення у Стародавньому Світі
- •Громадські організації та рухи в політичній системі суспільства
- •9.Проблеми розподілу влади: сутність та суспільна роль.
- •Консерватизм та неоконсерватизм як доктрини збереження традицій.
- •11.Конституція України про структуру державних органів влади.
- •12.Політичні погляди в.Липинського.
- •14. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та тенденції розвитку
- •Основні ідеї Конституції Пилипа Орлика та її значення.
- •18 Форми державного устрою. Державний устрій України.
- •Гуманізм політичних поглядів мислителів епохи Просвітництва.
- •Політичні партії: походження, сутність, функції.
- •Політичні погляди м. С. Грушевського та їх втілення в універсалах Центральної Ради
- •Політична та соціальна програма Кирило-Мефодіївського братства.
- •Соціальна політика: суть, зміст на сучасному етапі розвитку України. (получилось трохи великим, кожний хай для себе виділить саме основне)
- •Демократичне народництво м.Костомарова
- •Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
- •Громадські організації та рухи в політичній системі суспільства.
- •31. Політичні погляди мислителів Київської Русі.
- •32. Поняття еліти: сутність та типологія.
- •33.Політична свідомість: поняття, сутність, типи, функції.
- •Основні принципи сучасної зовнішньої політики України
- •Лібералізм та неолібералізм, як політичні течії
- •Поняття лідерства: сутність та типологія
- •Основні ідеї радикалізму.
- •Структура політичної свідомості.
- •Етнонаціональні відносини і національна політика.
- •40. Права людини: поняття, сутність, структура.
- •41. Політична культура: сутність, структура, типологія, функції.
- •42. Виборчі права громадян та виборчі елементи.
- •Теорія та історія міжнародної політики,її місце в житті суспільства.
- •Судова влада, структура та функції.
- •Вплив міжнародних організацій та громадських рухів на досягнення консенсусу в розвитку міжнародної спільності
- •Соціально-етнічні спільноти, народ, етнос, нація, історична спільнота як суб’єкт політики.
- •Форми державного правління.
- •49. Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
- •50. Основні тенденції розвитку міжнародних політичних відносин на рубежі двох століть
- •51.Правий та лівий екстремізм: сучасна ідеологія і політика.
- •Законодавча влада
Лібералізм та неолібералізм, як політичні течії
Поява лібералізму як політичної течії органічно зв’язана з розвитком капіталістичних відносин у Європі XVII—XVIII ст. Термін «лібералізм» почали активно вживати в першій половині ХІХ ст., тоді ж виникли перші політичні партії лібералів. Але ідеологія лібералізму сягає своїм корінням у XVII—XVIII ст. У її творення значний внесок зробили такі видатні мислителі, як Д. Локк, Ш. Монтеск’є, І. Кант та ін.
З допомогою ліберальної ідеології «третій стан» боровся із захисниками феодальних порядків. Клас промисловців та торговців, що народжувався, мав велику потребу в економічній свободі, у представницьких установах, які не залежали б від свавілля монархів. Буржуазія намагалася захистити свої доходи від надмірно високих податків та прямих конфіскацій. Ідеологія лібералізму була спрямована на створення необхідних соціально-політичних передумов для інтенсивного розвитку капіталізму.
Лібералізм — це індивідуалістська система поглядів, перевага в ній віддається потребам і правам окремої людини. Але індивідуалізм цей не є абсолютним. Маючи свободу волі, людина, як уважали ліберали, може спрямувати свої дії і здібності як на добрі справи, так і на погані. А тому виникає необхідність у створенні правового державного порядку, призначенням якого має бути гармонізація відносин громадян. Соціально-політичні відносини складаються із волевиявлення окремих осіб і можуть бути виправдані лише тоді, коли вони захищають суб’єктивні права особистості.
У ХІХ ст. розвиток соціально-політичної концепції лібералізму був пов’язаний з іменами французького мислителя Б. Констана та англійців І. Бентама і Д. Мілля. Б. Констан набув широкої популярності як захисник свободи в усіх сферах суспільного життя.Запобігти соціальній революції з допомогою своєчасних реформ — така одна з головних тез учення Дж. Мілля. Особливо наполягав Мілль на розширенні можливостей для трудящих набути освіту, оскільки вбачав основну причину соціальних конфліктів у недостатньому освітньому рівні народних мас.Мілль звертав увагу на те, що в сучасному йому суспільстві свобода часто стає лише формальністю, а водночас, слідом за Бентамом, він виправдовував обмеження свободи урядом, якщо вона призводить до небажаних наслідків.
Обговорюючи проблеми свободи, ліберали ХІХ ст., як і просвітителі XVIII ст. під правами і свободами «людини взагалі» вони фактично розуміли права і свободи буржуа. Усі представники лібералізму засуджували революцію, як спосіб суспільних перетворень. Основний шлях розвитку суспільства, на їхню думку, — це соціальна еволюція, поступове реформування різних сторін суспільного життя.
На початку ХХ ст. зі зміцненням позицій капіталізму гасло «рівних можливостей для всіх і кожного» перетворилося на право необмеженої експлуатації людей найманої праці. Соціальне й майнове розшарування суспільства, загострення суперечностей у період світової економічної кризи 30-х років поставили під сумнів основні ідеї «класичного лібералізму», спричинили їх радикальний перегляд.
Соціальному лібералізму або неолібералізму, що прийшов на зміну класичному варіанту, були вже притаманні ідеї посилення ролі державних органів у суспільному житті, створення «держави загального добробуту». Така держава мала б запобігати соціальним конфліктам, допомагати найбільш знедоленим верствам суспільства, активно втручаючись в економічне життя через податки, бюджет, планування.
Основною ідеєю «соціального лібералізму» в політичній сфері була ідея «плюралістичної демократії», спрямованої на врахування інтересів усіх верств суспільства, їх участь у політичному житті, здійснення таких принципів, як поділ влади, прийняття рішень у всіх представницьких органах на підставі демократичних норм, в обстановці відкритості.
Прихильники «соціального лібералізму» розуміли його і як утілення справжньої справедливості в соціальній сфері, досягнення рівних для всіх прав без будь-яких обмежень.