- •Політична влада: поняття, структура, функції, форми
- •Конституція України про державу як інститут політичної системи
- •Політика та політичні вчення у Стародавньому Світі
- •Громадські організації та рухи в політичній системі суспільства
- •9.Проблеми розподілу влади: сутність та суспільна роль.
- •Консерватизм та неоконсерватизм як доктрини збереження традицій.
- •11.Конституція України про структуру державних органів влади.
- •12.Політичні погляди в.Липинського.
- •14. Політична система суспільства: сутність, структура, функції та тенденції розвитку
- •Основні ідеї Конституції Пилипа Орлика та її значення.
- •18 Форми державного устрою. Державний устрій України.
- •Гуманізм політичних поглядів мислителів епохи Просвітництва.
- •Політичні партії: походження, сутність, функції.
- •Політичні погляди м. С. Грушевського та їх втілення в універсалах Центральної Ради
- •Політична та соціальна програма Кирило-Мефодіївського братства.
- •Соціальна політика: суть, зміст на сучасному етапі розвитку України. (получилось трохи великим, кожний хай для себе виділить саме основне)
- •Демократичне народництво м.Костомарова
- •Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
- •Громадські організації та рухи в політичній системі суспільства.
- •31. Політичні погляди мислителів Київської Русі.
- •32. Поняття еліти: сутність та типологія.
- •33.Політична свідомість: поняття, сутність, типи, функції.
- •Основні принципи сучасної зовнішньої політики України
- •Лібералізм та неолібералізм, як політичні течії
- •Поняття лідерства: сутність та типологія
- •Основні ідеї радикалізму.
- •Структура політичної свідомості.
- •Етнонаціональні відносини і національна політика.
- •40. Права людини: поняття, сутність, структура.
- •41. Політична культура: сутність, структура, типологія, функції.
- •42. Виборчі права громадян та виборчі елементи.
- •Теорія та історія міжнародної політики,її місце в житті суспільства.
- •Судова влада, структура та функції.
- •Вплив міжнародних організацій та громадських рухів на досягнення консенсусу в розвитку міжнародної спільності
- •Соціально-етнічні спільноти, народ, етнос, нація, історична спільнота як суб’єкт політики.
- •Форми державного правління.
- •49. Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
- •50. Основні тенденції розвитку міжнародних політичних відносин на рубежі двох століть
- •51.Правий та лівий екстремізм: сучасна ідеологія і політика.
- •Законодавча влада
42. Виборчі права громадян та виборчі елементи.
Вибори є невід'ємним атрибутом демократичного суспільства, адже шляхом виборів у такому суспільстві забезпечується відтворення і легітимність інститутів державної влади.
Демократія невіддільна від виборів. Слово "демократія" перекладається із давньогрецької як "влада народу". Влада народу в сучасній державі може бути здійснена не інакше як через виборних представників. Тоді ця влада називається представницькою, тому що обрані нами депутати представляють нас в парламенті. "Демократію, - на думку французьких учених П. Лалюмьера і А. Демішеля, - можна визначити як режим, при якому урядовці назначаються шляхом вільних і чесних виборів".
Серед основних прав громадянина є виборче право.
Виборче право - це сукупність норм, які регулюють участь громадян у виборах, у їх організації і проведенні, взаємовідносинах між виборцями й виборними органами чи посадовими особами, а також відкликання депутатів, які не виправдали довір'я виборців.
Виборче право поділяється на активне й пасивне. Активне виборче право - це право обирати.
Пасивне виборче право - це право бути обраним.
Принципи виборчого права: загальні - обмежені; рівні -нерівні; прямі - опосередковані; з таємним голосуванням - з відкритим голосуванням.
Якщо країна дотримується принципів, наведених у лівому стовпчику, то така країна
належить до демократичних.
Загальне виборче право означає право всіх дієздатних громадян, які досягли певного
віку, брати участь у виборах.Рівне виборче право означає наявність у кожного виборця однакової з іншими кількості голосів при голосуванні.
Пряме виборче право означає, що, беручи участь у виборах, громадяни віддають свої голоси безпосередньо "за" чи "проти" того чи іншого кандидата в депутати.
Таємність голосування означає заборону будь-якого спостереження або контролю за
волевиявленням громадян.
Етапи виборчого процесу:
1) утворення одномандатних виборчих округів та багатомандатного округу;
2) утворення виборчих комісій;
3) складання списків виборців;
4) висування, реєстрація кандидатів у депутати в багатомандатному виборчому окрузі;
5) висування, реєстрація кандидатів у депутати у одномандатному виборчому окрузі;
6) проведення передвиборчої агітації;
7) процес голосування;
8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів депутатів;
9) реєстрація обраних депутатів.
Виборчий процес - врегульована законами діяльність уповноважених органів та громадян, спрямована на підготовку і проведення виборів представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, обрання та наділення повноваженнями посадових осіб.
Виборчий процес здійснюється на засадах:
1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес;
2) політичного плюралізму (багатопартійності);
3) гласності й відкритості виборчого процесу;
4) рівності прав партій (блоків) -, суб'єктів виборчого процесу;
5) рівності всіх кандидатів у депутати;
6) свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації;
7) неупередженості до партій (блоків), кандидатів у депутати з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та керівників
підприємств, установ й організацій.
Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням Центральною т
окружними виборчими комісіями результатів виборів депутатів.
Виборча система - це сукупність установлених законом правил проведення виборів, регламентів здійснення конкретних процедур виборчої кампанії, способів підведення результатів голосування.
Головною ознакою, яка відрізняє одну виборчу систему від іншої, є порядок визначення результатів виборів. Установлення тієї чи іншої виборчої системи є наслідком тривалого суспільно-політичного розвитку країни, історичних традицій та політичної культури.
Основні типи виборчих систем:
- мажоритарна;
- пропорційна;
- змішана.
Мажоритарна виборча система. Суттєвою ознакою мажоритарної (франц. majorite - більшість) виборчої системи є те, що результати голосування тут визначаються за ознакою більшості. За мажоритарної виборчої системи обраним у виборчому окрузі вважається той кандидат або партійний список, який здобув установлену більшість голосів.
Пропорційна виборча система. Пропорційне представництво виходить з ідеї, що вплив партії (блоку) має відповідати кількості виборців, які голосують за них. Пропорційна виборча система вперше була застосована в XIX столітті. Зараз вона найбільш поширена. Ця система грунтується на пропорційній відповідності між кількістю завойованих голосів та кількістю отриманих мандатів. За пропорційної системи утворюють великі виборчі округи, від кожного з яких обирається кілька депутатів. Такі округи називаються багатомандатними. Вибори тут суто партійні: за місця в парламенті змагаються не окремі кандидати, а політичні партії. Кожна з них формує свій список кандидатів на виборчі посади, і виборець голосує за список тієї партії, якій він симпатизує. У деяких випадках громадянам надається можливість визначати окремо своє ставлення до кандидатів в середині списку однієї партії.
Змішана виборча система. Серед виборчих систем, окрім згаданих мажоритарної та пропорційної, є ще й змішаний, або пропорційно-мажоритарний тип. За цієї системи частина мандатів, як правило, - половина, розподіляється по одномандатних виборчих округах, решта - за пропорційним принципом по багатомандатних округах. Так, у ФРН половина депутатів бундестагу обирається за мажоритарною системою відносної більшості, а друга половина - за пропорційною з партійних списків. Змішаний принцип застосовується в Польщі, Литві, Росії,
В Україні встановлено змішану виборчу систему.
Вивчаючи й порівнюючи виборчі системи, які існують у світі, марно шукати, яка з них найкраща. Будь-яке представництво не відображає повною мірою реального стану інтересів та уподобань суспільства. Вичерпно представляти ціле суспільство не може жодна інституція, нехай навіть її сформовано за умов найретельнішого дотримання всіх правил і процедур будь-якої з виборчих систем. Жодна виборча модель не є досконалою.
У виборах та виборчих системах ніколи немає бездоганної досконалості. Вибори розуміють як делегування громадянами владних повноважень своїм представникам, як визнання людини чи установи авторитетним представником загального інтересу.
Депутат та влада можуть і повинні репрезентувати інтереси та потреби свого округу й цілого суспільства.