2.5. Терміни, які використовуються в галузі фахової освіти:

- фахова освіта - дошкільна, загальна та професійна освіта, для отримання якої особам з обмеженими можливостями здоров'я створюються спеціальні умови;

- особа з обмеженими можливостями здоров'я - особа, що має фізичні недоліки, які перешкоджають засвоєнню освітніх програм без створення спеціальних умов для отримання освіти;

- особа з особливими освітніми потребами - особа, що потребує спеціальної педагогічної підтримки та специфічних методів освіти, які дозволяють переборювати обмеження й ускладнення, викликані відхиленнями в розвитку;

- недолік - фізичний або психічний недолік, підтверджений психолого-медико-педагогічною комісією відносно дитини та медико-соціальною експертною комісією у відношенні дорослого;

- фізичний недолік - підтверджений у встановленому порядку тимчасовий або постійний недолік у розвитку й (або) функціонуванні органа людини або хронічне соматичне чи інфекційне захворювання;

- психічний недолік - підтверджений у встановленому порядку тимчасовий або постійний недолік у психічному розвитку людини, включаючи порушення мови, емоційно-вольової сфери, а також аутизм, наслідки ушкодження мозку та розумову відсталість, затримку психічного розвитку, що створюють труднощі в навчанні;

- складний недолік - сукупність фізичних і (або) психологічних недоліків;

- важкий недолік - фізичний або психічний недолік, при якому освіта відповідно до державних освітніх стандартів (у тому числі спеціальних) є недоступною і можливості навчання обмежуються отриманням елементарних знань і навичок;

- спеціальні умови для отримання освіти (спеціальні освітні умови) - умови навчання (виховання), у тому числі спеціальні освітні програми й методи навчання, індивідуальні технічні засоби навчання й середовище життєдіяльності, а також педагогічні, медичні, соціальні та інші послуги, без яких неможливе (ускладнене) засвоєння освітніх програм особами з обмеженими можливостями здоров'я;

- спеціальна (корекційна) освітня установа - освітня установа для осіб з обмеженими можливостями здоров'я.

3. Види порушень психофізичного розвитку та їх причини (загальна характеристика)

3.1. Розуміння норми і аномалії у психофізичному розвитку особистості

Аномалія (грец. anomalos – нерівність, відхилення) – неправильність, відхилення від загальної закономірності, ненормальність. У педагогіці та психології – відхилення особи від нормального фізичного та розумового розвитку.

Питання про аномалії в розвитку психічних процесів, у поведінці людини може розглядатися тільки в контексті знань про нормальні параметри цих процесів і поведінки.

Коли йдеться про відхилення в розвитку людини, необхідно усвідомити поняття «норма». Особистісно-орієнтований підхід як стратегія вітчизняної освіти вимагає від педагога забезпечити індивідуальний шлях розвитку не тільки середньостатистичній дитині, але й такої, що відрізняється неповторністю.

Одне з основних значень терміна «норма» (від лат. norma) - установлена міра, середня величина чого-небудь.

Поняття норми відносно постійне. Його зміст залежить від культури та істотно змінюється з часом. У практичній психології та педагогіці використовують поняття:

предметна норма - знання, уміння й дії, необхідні учневі для оволодіння даним предметним змістом програми (відображені в стандартах освіти);

соціально-вікова норма - показники інтелектуального та особистісного розвитку школяра, які повинні сформуватися до кінця певного вікового етапу;

індивідуальна норма - проявляється в індивідуальних особливостях розвитку та саморозвитку дитини.

Кожна норма має свої показники та характеристики. Все те, що не відповідає проказникам, називається відхиленням від норми. Усі відхилення поділяються на позитивні і негативні. Наприклад негативним відхиленням від норми є розумова відсталість, а позитивним – талановитість чи обдарованість. Негативні відхилення від норми призводять до занепаду особистості, групи, суспільства, в той час коли позитивні сприяють їх розвитку.

Орієнтація на норму важлива на етапі виявлення недоліків у розвитку з метою визначення спеціальної допомоги. Актуальні декілька значень цього поняття.

Середньостатистична норма - рівень психосоціального розвитку людини, що відповідає середнім якісно-кількісним показникам, отриманим при обстеженні групи людей одного ж віку, статі, культури тощо.

Функціональна норма - індивідуальна норма розвитку. Будь-яке відхилення можна вважати відхиленням тільки в співставленні з індивідуальною тенденцією розвитку кожної людини.

Істотне розходження між нормальними й ненормальними людьми полягає в тому, що психічні риси в перших є випадковою ознакою, від якого вони можуть легко звільнитися, якщо захочуть прикласти відповідні зусилля.

Дослідники вважають дитину нормальною за наступних умов:

- коли її розвиток відповідає рівню більшості дітей цього віку або старшого віку, з урахуванням розвитку суспільства, членом якого вона є;

- коли дитина розвивається відповідно її власного шляху, що визначає розвиток її індивідуальних властивостей, здатностей і можливостей;

- коли дитина розвивається відповідно до вимог суспільства, які визначають як її форми поведінки, так і подальші перспективи її соціального функционування в період зрілості.

Розглянемо умови нормального розвитку дитини:

- нормальна робота головного мозку і його кори. Патогенні впливи порушують нормальне співвідношення збудливих і гальмівних процесів, аналіз і синтез інформації, взаємодія між блоками мозку, що відповідають за різні аспекти психічної діяльності людини;

- нормальний фізичний розвиток дитини та пов'язаний з ним збереження нормальної працездатності, нормального тонусу нервових процесів;

- збереженість органів почуттів, які забезпечують нормальний зв'язок дитини із зовнішнім світом;

- систематичність і послідовність навчання дитини у родині, у дитячому садку та загальноосвітній школі.

Різновидом педагогічних відхилень є соціальні відхилення. Соціальні відхилення пов’язують з поняттям соціальна норма. Соціальна норма – це правила, зразок діяльності або міра допустимої (дозволеної або обов’язкової) поведінки людей чи соціальних груп, що склалися в даному суспільстві. Це модель поведінки прийнята для даного соціуму.

Усі соціальні норми поділяються на універсальні (притаманні усім членам суспільства) та індивідуальні або приватні (регулюють певну сферу професійної діяльності або особистого життя). Соціальні норми також розподіляються за сферами, в яких вони існують (політичні, правові, моральні, релігійні тощо). Для регулювання соціальних норм кожне суспільство вводить певні соціальні обмеження (міфи, табу, релігійні догмати, традиції, обов’язки).