9.4. Система м.Монтессорі

Система М. Монтессорі (1870-1952), італійського лікаря-психіатра, педагога, лауреата Нобелівської премії миру, заснована на ідеях вільного виховання. Виходячи зі «спонтанного розвитку дитини», Монтессорі:

- прийшла до заперечення активної ролі педагога-вихователя: дорослі, нав'язуючи дітям власні установки, гальмують їхній природний розвиток;

- бачила завданням виховання створення таких умов, що відповідають потребам дитини, допомагають з’ясувати її потреби та сприяють її самовихованню, самонавчанню.

Прагнучи поставити навчання та виховання на наукову основу, Монтессорі застосувала в педагогіці фундаментальні принципи експериментальних наук.

Головна форма виховання та навчання за системою Монтессорі - самостійні індивідуальні заняття дітей або спеціально розроблений Монтессорі індивідуальний урок, основа якого - стислість, простота, об'єктивність (тобто максимальне зосередження дитини на предметі заняття).

Дошкільний заклад Монтессорі розглядала як лабораторію для вивчення психічного життя дітей, у якій педагог - спостерігач-експериментатор, який ретельно класифікує навчальну ситуацію, дидактичний матеріал і максимально точно оцінює досягнуті результати.

Опосередковане керівництво вихователя, за Монтессорі, здійснюється на основі автодидактизма: діти вільно вибирають заняття, але виконують їх так, як задумав педагог, - у межах, передбачених при створенні стандартизованого дидактичного матеріалу (куби-вкладиші, рамки з гніздами різноманітної форми та вкладиші для заповнення цих гнізд тощо).

Дидактичний матеріал дозволяє дитині самостійно знаходити свої помилки. Виправлення помилок вимагає зосередженості, уваги, спостережливості, терпіння, сприяє вихованню волі, дисциплінованості та відповідальності дитини.

«Активність» є головним в заняттях, а отримання знань є попутною метою.

Основа навчання в дошкільному та молодшому шкільному віці, за Монтессорі, - сенсорне виховання, яке здійснюється за допомогою організації навколишнього середовища та занять з дидактичним матеріалом.

Для тренування органів почуттів Монтессорі рекомендувала виокремити будь-які відволікаючі впливи: при тренуванні одного органа «виключати» інші (наприклад, для розвитку більш тонкого дотику в дітей - зав'язувати їм очі).

Ефективність навчання Монтессорі пов'язувала з виокремленням особливих («сензитивних») періодів підвищеної сприйнятливості дітей до впливів навколишнього середовища: 0-6, 6-12, 12-18 років.

Перша фаза (від 0 до 6 років) є найбільш сензитивною для сенсорного розвитку. Вона характеризується глобальною орієнтацією пізнавальної активності дитини на формування почуттєвого образа навколишнього світу.

Ігри, заняття, вправи з дидактичними матеріалами дозволяють розвивати зорово-розпізнавальне сприйняття розмірів, форм, кольорів, розпізнавати звуки.

За системою М. Монтессорі працюють сьогодні освітні заклади в багатьох країнах світу.

Короткі біографічні відомості про Марію Монтессорі:

- 1896 р. - випускниця медичного факультету Римського університету, доктор фізіології та гігієни; робота з розумово відсталими дітьми в клініці, розвиток ідей французького лікаря і педагога Е. Сегенп (розробка дидактичного матеріалу для розумово відсталих);

- з 1907 р. - виховання дошкільнят у дитячому садку;

- початок 40-х рр. XX ст. - оформлення педагогічної системи М.Монтессорі, світове визнання та популярність.