14.3. Рекомендації учителям для роботи з дітьми з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю

Оскільки найбільші складнощі діти із СДУ відчувають у школі, то до організації допомоги необхідно залучити педагогів. Насамперед, увагу учителів акцентують на тому, що робота з такими учнями повинна проводитися індивідуально, при цьому основна увага приділяється їхній неуважності та слабкій самоорганізації. Важливо по можливості ігнорувати зухвалі вчинки та заохочувати гарну поведінку такої дитини. Під час уроків доцільно обмежувати відволікаючі фактори. Цьому сприяє, зокрема, оптимальний вибір місця за партою для гіперактивного учня (у центрі класу напроти дошки). Дитині потрібно надати можливість у складних випадках швидко звернутися за допомогою до вчителя. Навчальні заняття повинні проводитися за чітко розпланованим розпорядком. При цьому гіперактивному учневі рекомендується користуватися спеціальним щоденником або календарем. Якщо учень повинен виконати великий обсяг завдання, то воно пропонується йому у вигляді послідовних частин, і вчитель періодично контролює хід виконання кожної частини. Іноді необхідно дати дитині додатковий час для виконання завдання, щоб вона змогла показати, на що здатна. Під час навчального дня передбачаються рухова розрядка (виконання фізичної праці, заняття фізкультурою). Корисно використовувати при поясненні нового матеріалу наочність. Потрібно дозволяти дитині альтернативні варіанти поведінки, що не заважають учителю (наприклад, тихо запитати будь-що в іншого учня). Учитель може часто зупинятися, щоб контролювати учнів, на що спрямована їхня увага: на матеріал уроку або на щось інше. Це сприяє тому, що дитина з СДУ починає краще усвідомлювати свою поведінку, бачити прогрес у навчанні.

Поради учителеві:

• Найдоцільніше посадити учня за першу парту, де він менше відволікатиметься.

• Розклад уроків має враховувати обмежені можливості учня зосереджуватися та сприймати матеріал.

• Види діяльності на уроці мають бути структурованими для учня у вигляді картки чітко сформульованих дій, алгоритму виконання завдання.

• Вказівки мають бути короткими та чіткими, повторюватися кількаразово.

• Учневі важко зосередитися, тому його потрібно кількаразово спонукати до виконання, контролювати цей процес до його завершення, адаптувати завдання таким чином, щоб учень встигав працювати у темпі всього класу.

• Домагайтеся виконання завдання і перевіряйте його.

• Знаходьте різноманітні можливості для виступу учня перед класом (наприклад, як саме виконував завдання, що робив під час чергування, як готував творчу роботу тощо).

• Навчальний матеріал потрібно за можливості унаочнити настільки, щоб він утримував увагу учня і був максимально інформативним.

• Хваліть дитину, використовуйте зворотній зв’язок, емоційно реагуйте на найменші її досягнення, підвищуйте її самооцінку, статус у колективі.

• Необхідно постійно заохочувати учня, знаходити коректні способи вказати на помилки.

• Потрібно формувати позитивну мотивацію у навчанні.

• Спирайтеся на сильні сторони учня, відзначайте його особливі успіхи, зокрема в діяльності, до якої він виявляє інтерес.

• У разі епатажних чи неадекватних виявів, дій учня, дотримуйтеся тактики поведінки, обраної командою фахівців.