11. Міжнародне і регіональне співробітництво

Міжнародне співробітництво усіх зацікавлених кіл має ви­рішальне значення для реалізації чинного Плану дій і має зміцнюватися з метою сприяння забезпеченню універсального доступу і ліквідації розриву в цифрових технологіях, зокрема за допомогою надання інструментів реалізації.

г) Заохочувати професійних працівників засобів масової інформації в розвинутих країнах налагоджувати партнерські стосунки і створювати мережі із засобами ма­сової інформації в країнах, що розвиваються, особливо у сфері професійної підготовки

д) Підтримувати створення гармонічного і різно­бічного образу жінки в засобах масової інформації

Н.Р,

м

Н.Р,

м

Дії

а) Органи державного управління країн, що роз­виваються, мають визначати відносну пріоритетність про­ектів у галузі ІКТ з питань міжнародного співробітництва і надання допомоги у реалізації проектів розвитку інфра­структури з боку розвинених країн і міжнародних фінан­сових організацій

Рівень

Н,Р,

М

10. Етичні аспекти інформаційного суспільства Інформаційне суспільство має керуватися загальноприйня­тими цінностями, а також прагнути до розвитку загального блага і запобігання зловживань при використанні ІКТ

б) У контексті Глобального договору Організації Об'єднаних Націй і спираючись на План дій Організації Об'єднаних Націй на тисячоліття, створювати і розвивати партнерські відносини між державним і приватним секто­рами, приділяючи особливу увагу використанню ІКТ

м

Дія

а) Всі учасники інформаційного суспільства ма­ють сприяти розвитку загального блага, захистові недото­рканності приватного життя і запобіганню зловживань при використанні ІКТ, пов'язаних, зокрема, з расизмом, расовою дискримінацією, ксенофобією й іншими формами нетерпимості, а також педофілієй і дитячою порнографією

б) Закликати відповідні зацікавлені сторони, особливо академічні кола, продовжувати дослідження етичних аспектів ІКТ

Рівень

Н, Р, М

Н, Р, М

м

в) Запропонувати міжнародним організаціям включити ІКТ у свої програми роботи і сприяти на всіх рі­внях країнам, що розвиваються, у підготовці планів дій, спрямованих на сприяння досягненню цілей, зазначених у Декларації принципів і Плані дій

Слід також зазначити, що проблеми, тією чи іншою мірою пов'язані з побудовою інформаційного суспільства, цікавлять не лише міжнародну спільноту, а й міждержавні організації, зокрема це стосується Організації економічного співробітни­цтва і розвитку (ОЕСР) та "Країн вісімки". Щодо першої — то ми більш детально розглянемо її підходи до однієї з основних складових інформаційного суспільства — розробки і впрова­дження електронного уряду (або інакше кажучи електронного державного управління) у сьомому розділі навчального посібни­ка. Щодо "країн вісімки" — то зупинимося на більш конкретно­му розгляді основних положень такого важливого документа, як Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства.

157

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства.

В Окінавській хартії глобального інформаційного суспіль­ства (прийнятій лідерами країн вісімки у м. Окінава, Японія, у 2000 р.) зазначається, що потенційні вигоди інформаційних і комунікаційних технологій, які полягають у стимулюванні конкуренції, сприянні розширенню виробництва, створенні й підтримці економічного зростання та збільшення зайнятості, відкривають значні перспективи. Завдання країн вісімки — не лише заохочувати перехід до інформаційного суспільства та полегшувати цей процес, а й якомога повніше реалізувати його економічні, соціальні та культурні переваги. Для досягнення цих цілей важливо побудувати роботу за такими ключовими напрямами:

• проведення економічних і структурних реформ з метою створення умов відкритості, ефективності, конкуренції та но­ ваторства, котрі доповнювались би заходами щодо адаптації ринків праці, розвитку людських ресурсів та забезпечення со­ ціальної злагоди;

• управління макроекономікою, яке допоможе підприєм­ ствам та споживачам складати більш точні плани, бути впев­ ненішими у майбутньому, ефективніше використовувати пе­ реваги нових інформаційних технологій;

• розробка інформаційних мереж, що забезпечуватимуть швидкий, надійний та безпечний економічний доступ за допо­ могою конкурентоспроможного ринку, відповідних нововве­ день у мережевих технологіях, послугах та застосуваннях;

• розвиток людських ресурсів, спроможних відповідати вимогам інформаційної епохи, готових до навчання протягом усього життя та здатних задовольняти зростаючий попит на фахівців з інформаційних і комунікаційних технологій у бага­ тьох секторах нашої економіки;

• активне використання інформаційних і комунікаційних технологій державним сектором, сприяння наданню в режимі реального часу послуг, необхідних для гарантування підвищен­ ня рівня доступності влади для всіх громадян.

У Хартії також зазначається, що приватний сектор відіграє провідну роль у розвитку інформаційно-комунікаційних си-

158

стем в інформаційному суспільстві. Однак завдання створення передбачуваної, прозорої і недискримінаційної політики та нормативної бази, необхідних для інформаційного суспільства, покладене на уряди. Важливо уникнути недоречних регулюю­чих втручань, котрі заважатимуть виявленню ініціатив при­ватного сектора щодо створення умов, сприятливих для запро­вадження інформаційних і комунікаційних технологій. Уря­ди мають гарантувати, що правила й процедури щодо інформа­ційних і комунікаційних технологій відповідатимуть револю­ційним змінам в економічній діяльності, враховуватимуть принципи ефективного партнерства між державним і приват­ним секторами, а також будуть прозорими та технологічно нейтральними.

Аби максимізувати соціальні й економічні вигоди інформа­ційного суспільства, лідери країн вісімки домовилися щодо та­ких ключових принципів та підходів і рекомендували їх іншим:

• продовжувати сприяти розвитку конкуренції на відкри­ тих ринках у галузі інформаційних технологій та телекомуні­ каційної продукції і послуг, включаючи недискримінаційне й орієнтоване лише на вартість підключення до основних теле- шмунікацій;

• захист прав інтелектуальної власності у сфері інформа- І.І і'111 их технологій життєво важливий для впровадження інфор- шційних і комунікаційних технологій та інновацій, розвитку

"їм уренції та поширення нових технологій;

> важливо також відновити зобов'язання урядів щодо ви- (орін-тання програмного забезпечення відповідно до принципів

су інтелектуальної власності;

• такі послуги, як телекомунікації, транспорт та пошта, є ІиІІІггково важливими для економіки інформаційного суспіль-

ії - підвищення саме їхньої ефективності здатне максимі-Іуи.тги вигоди інформаційних і комунікаційних технологій; піти і та інші процедури, пов'язані з торгівлею, так само важ­ні пі для створення умов, сприятливих для їх розвитку;

> <міростити міжнародну е-торгівлю шляхом подальшої ІІІ>г|>ІІ.лі:шції та вдосконалення мереж, відповідних послуг і М ду|) у контексті жорстких рамок Всесвітньої торговель­ нії "Ін'ІІІІізації тощо;

159

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

• розвивати ефективні та дієві механізми захисту приват- ності споживачів, а також захисту таємниці обробки персональ­ них даних зі збереженням вільного інформаційного потоку;

• надалі розвивати й забезпечувати ефективне функціону­ вання електронної ідентифікації, електронного підпису, крип­ тографії та інших засобів безпеки та надійності операцій.

Зусилля міжнародного співтовариства, спрямовані на роз­виток Глобального інформаційного суспільства, мають бути скоординованими, аби забезпечити безпечний та вільний від злочинності кіберпростір. Держави мають гарантувати, що буде вжито ефективних заходів — як це вказано у Керівних прин­ципах безпеки інформаційних систем ОЕСР --у боротьбі зі злочинністю у комп'ютерному середовищі. Буде розширено співпрацю країн вісімки в рамках Ліонської групи з трансна­ціональної організованої злочинності. Такі нагальні проблеми безпеки, як хакерство та комп'ютерні віруси, також потребу­ють ефективних політичних рішень.

Стратегія розвитку інформаційного суспільства має бути підкріплена розвитком людських ресурсів, здатних відповісти на вимоги інформаційної доби. Країни вісімки прагнуть досяг­нути того, щоб всі їхні громадяни мали можливість набувати й удосконалювати інформаційну і комунікаційну технологічну грамотність та навички шляхом освіти й навчання протягом усього життя. З цією метою обладнують комп'ютерами з під­ключенням до Інтернету школи, класи й бібліотеки, готують викладачів з інформаційних і комунікаційних технологій і за­собів.

3.3. Американський досвід розвитку національної інформаційної інфраструктури

У 1993 р. уряд США одним із перших підготував доповідь із планами розвитку національної інформаційної інфраструкту­ри (Agenda for Action). Для вивчення проблем, пов'язаних з побудовою цієї національної інформаційної інфраструктури,

була створена Робочу групу з інформаційної інфраструктури (Information Infrastructure Task Force).

Було запропоновано 9 базових принципів державного регу­лювання:

1. заохочення приватних інвестицій;

2. концепція універсального доступу;

3. допомога в технологічних інноваціях;

4. забезпечення інтерактивного доступу;

5. захист особистого життя, безпеки і надійності мереж;

6. поліпшене управління спектром радіочастот;

7. захист прав інтелектуальної власності;

8. координація державних зусиль;

9. забезпечення доступу до державної інформації⁶.

Уряд СІЛА зробив розвиток національної інформаційної інфраструктури і глобальної інформаційної інфраструктури пріоритетами своєї політики. Було визнано, що ефективність цих процесів залежить передусім від розподілу функцій між державою та приватним сектором та їх взаємодією. Так, при (пітний сектор як головне джерело капіталу й експертів, має у нідповідь на запити ринку визначити, які технології розви-ІІІІти, установити стандарти, розвивати нові послуги і продук-иі Держава ж, зі свого боку, може полегшити протікання цих процесів шляхом прийняття відповідних законів і адмі-Іг І ративного регулювання. Держава також може забезпечи-І и пдсрство у цих галузях за допомогою підтримки випробу-ІшмІ. моиих технологій, сприяючи перенесенню технологій у ІІрпнач'ІІий сектор, шляхом створення і розвитку додатків, які її Ід гримують операції держави і поширюють державну інфор-

МІІЦІІО.

Державі, таким чином, слід зосередити увагу на таких на-

ПрІІМПХ ДІЯЛЬНОСТІ⁷.

" І п ГІ irmation Superhighway: An Overview of Technology Challenges:

rt to the USA Congress, 1995.

' 'Гін- (Jlobal Information Infrastructure: Agenda for Cooperation R. ПІ.ти. L Irving, A. Prabhakar, S. Katzen. — 1995.

160

11

161

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

Заохочувати приватні інвестиції. З цією метою їй слід:

• усувати бар'єри на шляху приватних інвестицій, дотри­ муватися політики, яка сприяє інвестиційним ініціативам у теле­ комунікаційному й інформаційному ринках;

• забезпечити, щоб закони і правила регулювання, що засто­ совуються, були доступними, розумними і не дискрмінаційними;

• розвивати взаємодію з міжнародними фінансовими інсти­ тутами, зокрема Всесвітнім банком і регіональними банками розвитку для залучення приватного і державного капіталу.

Сприяти розвиткові конкуренції. В цьому контексті зазна­чалося, що конкуренція приводить до позитивних результатів: мережі постійно впроваджують нові технології, користувачі мають більший вибір послуг і більш низькі ціни, постачальни­ки послуг уважніше ставляться до проблем клієнтів, низькі ціни стимулюють використання телекомунікацій. Щодо цього аспекту були рекомендовані такі дії держави:

• збільшувати конкуренцію на місцевому, національному і міжнародному рівнях;

• оцінювати заходи, що здійснюються для лібералізації ринку і конкуренції в інших країнах;

• постійно працювати над усуненням бар'єрів на шляху розвитку конкуренції;

• заохочувати новачків на ринку шляхом боротьби з анти­ конкурентною поведінкою фірм, що домінують на цих ринках.

Забезпечувати доступ до мереж. Було зазначено, що вико­нання завдань глобального інформаційного ринку вимагає від уряду дій із забезпечення усім постачальникам інформаційних послуг доступу до устаткування, мереж і мережних послуг на недискримінаційній основі і за низьку ціну. Забезпечуючи доступ до мереж, держава сприяє розвитку конкуренції — як результат істотно збільшується кількість інформаційних по­слуг, доступних споживачам.

У співробітництві з приватним сектором держава може по­ліпшити можливості доступу до мереж і забезпечити широкий вибір різних послуг. При цьому процес встановлення єдиних стандартів має бути відкритим і відбуватися за участю вели­ких груп зацікавлених виробників.

162

Таким чином, оптимальне адміністративне і законодавче регулювання, на думку уряду СІЛА, має:

• визначати цілі та завдання, які мають регулюватися за­ конодавче, включаючи забезпечення конкуренції;

• бути досить гнучким, щоб дати змогу впроваджувати нові послуги і технології без внесення додаткових виправлень у законодавство;

• делегувати широкі повноваження органу регулювання, незалежному від національного оператора;

• установити відкритий процес участі зацікавлених кіл у написанні правил регулювання;

• спрямувати процес створення вільного ринкового досту­ пу, заснованого на недискримінаційних принципах.

Наголошується увага на тому, що незалежно від моделі ре­гулювання у правилах мають бути чітко прописані права ста­рих і нових операторів. Новачки мають бути захищені від того, щоб домінуючі на ринку оператори заважали розвитку вільної конкуренції.

3.4. Канадський досвід побудови інформаційної магістралі

У 1994 р. Міністерство промисловості Канади підготувало • повідь "Побудова більш інноваційної економіки" ("Building і more innovative Economy"), в якій обговорювалися способи, им допомогою яких держава, використовуючи інформаційні іхнології, може досягти економічних і соціальних цілей. Для |н>;шитку закладених у доповіді ідей було реалізовано дві про­грами: Канадська мережа для розвитку досліджень, промис-ості й освіти (мета -- впровадження високошвидкісних >іг|м-ж) і SchoolNet — одна з провідних у світі освітніх мереж. Розроблено план дій, у які залучено понад ЗО державних Іглпів (Building the Information Society: Moving Canada into и-:' 1 st Century / Ministry of Supply and Services, Canada, 1996). ІІфоІюновано здійснити перехід до інформаційного суспіль-І економіки знань за допомогою Канадської інформацій->'/ чи.-істралі.

163

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

Увага акцентувалася на тому, що для досягнення цієї мети потрібні скоординовані дії держави, приватного сектора і громадських організацій.

Було поставлено чотири основних завдання:

1. побудувати Канадську інформаційну магістраль шляхом створення умов для конкуренції і такого регулювання, яке б відповідало суспільним інтересам, сприяло інноваціям, інве­ стиціям, розвитку нових послуг;

2. збільшити канадський зміст, розвивати національний діалог, створити нові робочі місця, дати новий імпульс еконо­ мічному розвитку;

3. реалізувати економічні і соціальні переваги для всіх ка­ надців, що дасть їм змогу особисто брати участь у формуванні інформаційного суспільства;

4. зробити державу більш доступною і відповідальною.

Як результат цього, у Канаді було створено одну з найсучас­ніших телекомунікаційних і мовних систем. Вона стала резуль­татом скоординованих дій, спрямованих на подолання відста­ней і географічних умов, які роз'єднують канадців.

Отже, робота з боку держави почалася в 1994 p., коли була заснована Консультативна рада з інформаційної магістралі для підготовки пропозицій уряду. Діяльність ради спрямова­на на:

• створення робочих місць за допомогою інновацій та інве­ стицій;

• посилення суверенітету Канади і культурної ідентичності;

• забезпечення універсального доступу за прийнятними цінами.

Робота ради будується, виходячи з п'яти основних прин­ципів:

1. взаємодія і взаємозв'язок мереж;

2. співробітництво в галузі розвитку державного і приват­ ного секторів;

3. захист особистого життя;

4. безпека мережі;

5. навчання протягом життя.

164

У вересні 1995 р. Рада опублікувала підсумкову доповідь "Л'гднання, Співтовариство, зміст: виклик інформаційної ма­гістралі"⁸, у якій було сформульовано понад 300 конкретних пропозицій щодо дій уряду. Завдання уряду полягає, на думку ІІнторів доповіді, у створенні конкурентного середовища, в якому б канадські фірми змогли збільшувати національне ба­гатство. Федеральний уряд має забезпечити таку політику, щоб «формаційна магістраль створювала робочі місця, сприяла економічному росту в кожному секторі економіки. Там, де (тикові сили не можуть надати рівний доступ або створити нього передумови, там повинен виступити уряд. Пропо-І\ч п.ся національна стратегія для надання доступу до основ-Іих послуг шляхом законодавчої регламентації доступу до Інформації нсіх канадців.

Я к. ;Іа:ІІІІІчається у доповіді, у новій інформаційній економіці пуде низначатися ринком, а не державою. Отже, основна ><>л І, І><'І>жн<Іи має зводитися до встановлення правил, а сама mini п<>«ІІнпа бути своєрідним взірцем (прикладом, модел-) < 'пмі держанні органи також повинні пройти етап реінжи-ніриї

п;Ігу канадський уряд приділяє культурі і цифро-ІоІ сінкіїціїни. Передусім, тут мається на увазі Ішршніицтпа масової інформації. Слід за-•Іи-ІІІпІ :ІІ>ср<чти спою культурну само-пкіргіиїн Ігііісмої миеоної інформації >І. ні мгрс'тноритися у великого н-тонти гної позиції на

/І 'І\І І имігту будується на основі

шипі І рііиіий доступ;

и и І.ими п.І сію.і. Ішача і різноманітність інформації; ;t) киник-н'птшсті, І участі, громадян; І) пІ'ІІ.рпгІ и імтсрактиимі мережі.

• сі к ні, Community, Content: The Challenge of the Information

wny. Final Report of the Information Highway Advisory Council.

165

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

Рада рекомендувала урядові, проводячи лібералізацію пра­вил регулювання телекомунікацій, прагнути усувати застарілі і непотрібні бар'єри на шляху конкуренції і впроваджувати за­хист проти антиконкурентно'! практики. Крім того, держава має сама стати лідером у впровадженні і використанні електронної інформації і комунікаційних систем, що дасть змогу усім ка­надцям мати можливість зв'язуватися і взаємодіяти з урядови­ми департаментами і відомствами електронними засобами.

Таким чином, роль держави полягає у забезпеченні балансу між конкуренцією і регулюванням, свободою користуватися шифруванням для захисту особистого життя і персональних комунікацій та необхідністю захищати суспільні інтереси від терористів, свободою слова і висловлень та захистом мораль­ності й інтересів неповнолітніх. Цей баланс має встановлюва­ти і переглядати сама держава, тому що ринкові сили цього зробити не можуть. Сюди ж відносяться освіта, телемедицина, ідея універсального доступу до мережевих послуг та інформації, доступ до урядової інформації.

Цікавими для нас є такі рекомендації державі:

• федеральний уряд має визнати гостру необхідність зай­ нятися нормами регулювання й усунути бар'єри на шляху кон­ куренції;

• магістральні мережі та нова інфраструктура мають ство­ рюватися приватним сектором, а ризик і винагороди мають лягати на власників акцій;

• магістраль має просуватися по країні відповідно до ви­ мог ринку;

• розвиток інформаційної магістралі має бути "технологі­ чно нейтральним" (тобто держава не повинна підтримувати жодну з технологій).

Отже, роль держави слід розглядати у контексті ролі при­ватного сектору, який вкладає інвестиції і несе фінансовий ризик, її політика має бути спрямована на створення робочих місць і національного багатства, стимуляцію конкуренції, до­сліджень і розробок, її мета — участь у розробці стандартів, забезпечення взаємодії, стимуляція конкуренції, прискорен­ня створення нових технологій і захист споживачів.

166

3.5. Інформаційна політика Європейського Союзу щодо побудови інформаційного суспільства

Як зазначається у відповідних документах Європейського Со­ юзу, інформаційне суспільство стане в найближчі роки важливою рушійною силою економічних, соціальних та технологічних змін і ниливатиме на функціонування суспільства в цілому і на відно­ сини між окремими особами, групами і країнами на світовому рінні, надаючи більш широкі можливості зв'язку й обміну інфор- ми ці сю, зокрема, на транскордонному рівні, через глобалізацію широко доступних для суспільства мереж і служб. Важливе зна­ чення цс має на європейському рівні, насамперед, стосовно куль­ турної і мовної різноманітності та з економічного погляду. Ці ІІпнІціІ зумовлюють необхідність нового підходу до регулювання сектору зпеобів масової інформації, зокрема, враховуючи те, що ниш с можливість здійснювати суспільний і приватний зв'язок чс|>с:І ті сіімі мережі. З метою забезпечення кращого балансу у ні до ІюІІих технологій і нових комунікаційних та інформа- Ім ми І пі того, щоб розвиток інформаційного суспіль-

"Ічісмим усім європейським країнам, а також усім осо-ІІІ,м ІІ|иІ,кшІ;потІ, у цих країнах, Європейськеспівто-Г>'> І />«»ІІІ/ І>о.І.-лн()Іп .шадання побудови інформа-..І ні, ІкІІ'Ійі.'ІІ.ІІІ пріоритетне®.

,п шіуі.ініо технічні ініціативи Європей- ' Іетнертої рамкової програ- •Іере:І ІН цільових програм. пиши ні гуалізація серії послідов­ нії рІІ Іпптоїс культури і збережен- І

її її ді) третейської культурної спад-

'ііііпдум нпяс.морозуміння¹⁰ (1995—1998);

" Ійині»- шиї І In- І;ІоІІ:ІІ information society. Recommendations to the iicihi Council, May, I !MM.

"' Mnlti media Access to Europe's Cultural Heritage. A Memorandum ol I iiMlerstiindmg and European Charter. European Commission, DGXIII-r. ;'H^lb June, 1996.

167

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

2) Мультимедіа для освіти і зайнятості через інтеграцію культурних ініціатив¹¹ (1999—2002).

Мультимедійний доступ до європейської культурної спад­щини. Меморандум взаєморозуміння (1995—1998). Це проект співробітництва, добровільна угода між організаціями (музея­ми і галереями, державними і громадськими організаціями, навчальними і науковими центрами, електронними видавниц­твами, компаніями, які спеціалізуються у сфері телекомуні­каційних і апаратно-програмних комплексів), готовими актив­но виступати за досягнення консенсусу з проблем, важливих для усіх сторін. У цьому проекті було визнано низку зобов'я­зань.

Зобов'язання державних організацій:

• створювати умови для співробітництва музеїв і галерей із приватним сектором;

• внести необхідні уточнення в законодавство в галузі пра­ ва на інтелектуальну власність і авторське право;

• брати участь у фінансуванні створення електронних інформаційних ресурсів, у тому числі у випадках, коли це не продиктовано прямим суспільним або комерційним інтересом;

• сприяти співробітництву і забезпечувати поширення інфор­ мації в школах, університетах і громадських організаціях;

• підтримувати механізми електронного маркетингу (у тому числі, захищати комерційні інтереси музеїв і власників авторських прав та інтелектуальної власності).

Зобов'язання організацій, які займаються апаратно-про­грамними комплексами, операторів телекомунікаційних мереж і служб і електронних видавництв:

• брати участь у фінансуванні робіт зі створення електрон­ них зображень музейних колекцій і створення широкого рин­ ку подібних товарів і послуг;

¹¹ Multi-media for Education and Employment Through Integrated Cultural Initiatives // Report of the fourth meeting MoU Steering Committe, Florence, 28/03/98.

168

• сприяти тому, щоб електронний доступ до культурної спадщини Європи став частиною навчальних планів шкіл і університетів тощо.

Зобов'язання музеїв і галерей:

• сприяти тому, щоб до 2000 року через електронні ме­ режі став можливий доступ до значної частини їхніх зібрань;

• установити єдиний порядок створення електронних зобра­ жень і мережевого доступу до них;

• дійти згоди щодо єдиних правил і протоколів опису змісту, порядку мережевого доступу, виробити цінову політи­ ку для індивідуальних користувачів, для шкіл і університетів на території Європейського Союзу і за його межами;

• дійти згоди щодо організації різних рівнів доступу до інформаційних ресурсів;

• пропагувати електронний доступ до інформаційних ре­ сурсів музеїв як доповнення до безпосередніх відвідувань му­ зеїв і спосіб поширення знань і уявлень про світову культурну спадщину.

Під цим документом поставили свої підписи понад 450 пред­ставників різних інституцій, у тому числі: 297 музеїв, 47 дер­жавних установ (у тому числі -- наукових і навчальних), 76 організацій індустріальної сфери, 45 неурядових організацій.

Мультимедіа для освіти і зайнятості через інтеграцію куль­турних ініціатив (1998—2002). Можна виділити два основних завдання у цьому проекті:

1. культурне, спрямоване на створення і впровадження тех­ нологічних рішень для організації інформаційних ресурсів з європейської культурної спадщині і доступу до цих ресурсів;

2. економічне, спрямоване на створення умов для органі­ зації нормального маркетингу в сфері експлуатації електрон­ ної культурної спадщини.

Ключові проблеми, які вирішуються в межах проекту:

• авторське право та інтелектуальна власність;

• проблеми взаємодії в мережі (структура даних, терміно­ логія, навігація);

169

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

• маркетинг;

• проблеми фінансування.

У межах проекту робота ведеться у чотирьох основних на­прямках:

1. міжмузейні тематично орієнтовані віртуальні виставки;

2. культурна спадщина і нові інформаційні технології в освіті;

3. культурна спадщина і нові інформаційні технології в туризмі;

4. підготовка практичного довідника з найбільш важливих для користувачів питань (правові питання, стандарти, фінан­ сування тощо).

Форум для обговорення загальних проблем побудови інфор­маційного суспільства. Розглядаючи інформаційну політику Європейського Союзу щодо побудови інформаційного суспіль­ства, слід особливо відзначити роботу заснованого Європейсь­кою комісією у лютому 1995 р. Форуму для обговорення за­гальних проблем побудови інформаційного суспільства. Форум є своєрідним місцем для обміну ідеями, думками і ре­комендаціями з питань, які стосуються інформаційного су­спільства. Першим главою Форуму був призначений Мартін Бан-геманн - - комісар у справах промисловості, інформаційній технології та телекомунікацій.

Форум складається з 130 членів, наділених повноваження­ми терміном на три роки. Половина з них призначається дер­жавами-членами, а половина — Європейською Комісією. Чле­ни Форуму є представниками шести основних соціально-ви­робничих сфер діяльності:

1. користувачі нових технологій;

2. різні соціальні групи;

3. постачальники змісту і послуг;

4. мережеві оператори;

5. державні та міжнародні інститути;

6. виробники устаткування.

Соціальні групи: професорсько-викладацький склад, орга­нізації роботодавців і професійні союзи, молодіжні групи, пред-

170

ставники регіонів і міст. Постачальники контенту і послуг: видавці й автори, продюсери фільмів і теле-передач, працівни­ки служб мовлення, виробники програмного забезпечення для комп'ютерів і постачальники інформаційних послуг. Мережеві оператори: фіксовані телекомунікації, кабельне телебачення, оператори мобільних і супутникових мереж. Виробники устат­кування: мережі, споживча електроніка, комп'ютерна промис­ловість. Державні та міжнародні інститути: члени Євро­пейського парламенту, економічних і соціальних організацій.

Метою перших років роботи Форуму було відстежування процесу становлення інформаційного суспільства в шести ос­новних сферах:

1. вплив на економіку і зайнятість;

1. основні соціальні і демократичні цінності у "віртуально­ му співтоваристві";

2. вплив на суспільні, державні служби;

2. освіта, перекваліфікація, навчання в інформаційному суспільстві;

3. культурний вимір і майбутнє засобів масової інформації;

4. сталий розвиток, технологія й інфраструктура.

26 червня 1996 р. після року інтенсивної роботи Форум прий­няв перший річний звіт "Мережа для людей і їхніх співтова­риств: максимальне використання інформаційного суспіль­ства в Європейському Союзі". Ідеї і рекомендації річного звіту охоплювали широкий спектр соціальних, культурних, політич­них і економічних питань інформаційного суспільства. У ньо­му також, зокрема, підкреслювалося, що якщо Європа не змо­же швидко й ефективно адаптуватися, на неї чекає не лише втрата конкурентоздатності порівняно із США й азіатськими економіками, а й зростання соціального відчуження у самих європейських країнах.

У звіті рекомендувалося створювати інформаційне суспіль­ство як суспільство навчання протягом усього життя (Lifelong Learning Society). У звіті наголошувалося:

• нові технології у кінцевому підсумку створять більше робочих місць, ніж знищать;

171

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

• у майбутньому телеробота стане основним заняттям для мільйонів людей;

• жодна людина не повинна бути виключена з інформацій­ ного суспільства;

• свобода особистості має бути захищена від зазіхань.

У звіті проголошувався антропоцентристський підхід (people-centered approach), тобто акцентувалася увага на людині та її потребах, і визначалися основні пріоритети щодо здійснен­ня інформаційної політики Європейського Союзу, а саме:

• навчання громадян уміння використовувати нові інфор­ маційні засоби і прикладні завдання;

• побудова суспільства навчання протягом життя;

• раннє залучення громадян до розвитку нових додатків і послуг для того, щоб вони стали корисними їм у повсякденно­ му житті;

• використання нових технологій з метою включення лю­ дей у процеси прийняття рішень і надання їм можливості зна­ ти, що робить їхній уряд, гарантуючи тим самим плюралізм і відкритий доступ до інформації.

У звіті зазначалося, що "ні наші люди, ні наші інститути, ні, нарешті, більшість наших компаній насправді не готові прийняти нові технології. Доти, доки буде тривати цей стан неготовності, він буде залишатися серйозною перешкодою до одержання Європою тих благ, які передбачаються новими тех­нологіями: більш швидке економічне зростання, більш широ­ка зайнятість і краща якість життя"¹².

У подальшій роботі Форуму акцентувалася увага на таких важливих питаннях:

1. вплив на організацію і спосіб роботи в інформаційному суспільстві;

2. індивідуальний доступ в інформаційному суспільстві;

¹² Networks for People and their Communities. Making the Most of the Information Society in the European Union. First Annual Report to rhe European Commission from the Information Society Forum. — June 1996.

172

3. суспільне і демократичне життя у "віртуальному співто­ варистві";

4. більш прозорі та якісні суспільні послуги;

5. культурний вимір;

6. захист індивідуума;

7. навчання й інструктування в інформаційному суспіль­ стві;

8. досягнення сталого самодостатнього глобального розвит­ ку;

9. майбутнє мультимедіа.

Зупинимося трохи детальніше на проблемі навчання. Мета цієї ініціативи Європейського Союзу — прискорити вхід шкіл в інформаційне суспільство за допомогою надання їм нових засобів спілкування, заохочення широкого поширення муль­тимедіа в педагогічній практиці, формування критичної маси користувачів, послуг з виробництва мультимедійних продуктів, підсилити європейську освіту засобами, притаманними інфор­маційному суспільству, розширюючи культурну і лінгвістич­ну різноманітність¹³. Для розв'язання цих завдань пропонуєть­ся активізувати взаємозв'язок регіональних і національних мереж шкіл на рівні Співтовариства, стимулювати розвиток і поширення освітнього європейського матеріалу, забезпечити навчання і перепідготовку для вчителів, інформувати про освітні можливості, які дають аудіовізуальне устаткування і мультимедійні продукти. Завдання — запобігти ситуації, коли діти лише привілейованих верств суспільства можуть розрахо­вувати на мультимедійну освіту.

Болгарія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія (усі вони подали заяви на вступ у Європейський Союз), а також Албанія і колишня югославська республіка Македонія паралельно створили свій форум для про­ведення загальноєвропейського обговорення проблем побудови інформаційного суспільства. Форум було засновано у 1995 р.

¹³ Learning in the Information Society. Action Plan for European education initiative (1996—1998).

173

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

разом з Форумом Європейського Союзу з метою спільного ви­роблення загальноєвропейського стратегічного плану.

Форум призначався для розгляду країнами Центральної і Східної Європи законодавчих і підзаконних актів, пов'язаних з новими комунікаційними технологіями, виявлення соціальних і політичних перешкод їх впровадженню, висування і підтрим­ки пілотних проектів. Для підготовки доповіді і рекомендацій було створено об'єднану групу експертів ЄС — ЦСЄ. На другій зустрічі в Празі у вересні 1996 р. Форум прийняв документ "На шляху до інформаційного суспільства в країнах Східної і Цент­ральної Європи: тридцять ідей для європейського ініціативного плану дій". На основі цього документа Європейський Союз і країни регіону спробували сформулювати загальний підхід до інтеграції Східної і Центральної Європи у процес побудови за­гальноєвропейського інформаційного суспільства.

Політична декларація п'ятої Європейської конференції міністрів з політики у галузі засобів масової інформації (Са­лоніки, 11—12 грудня 1997 р.). У Декларації зазначалося, що з одного боку, розвиток інформаційних і комунікаційних техно­логій сприяв поширенню свободи слова й інформації, творчості й обміну між культурами, освіті й участі окремих осіб у су­спільному житті за дотримання і служіння на благо прав людини, демократичних цінностей і соціальної згуртованості, а з іншого - є небезпека того, що ці технології і служби за відповідних обставин можуть бути використані на шкоду або всупереч до­триманню прав людини і людській гідності, захисту непов­нолітніх і основним демократичним цінностям. Об'єктивність засобів масової інформації, особливо у сфері повідомлень новин і висвітлення поточних подій, була збережена й у новому циф­ровому середовищі, враховуючи, зокрема, зростання викори­стання віртуальних зображень як у традиційних електронних засобах масової інформації, так і новими комунікаційними й інформаційними службами.

План дій щодо розвитку свободи слова та інформації на загальноєвропейському рівні в межах інформаційного су­спільства передбачає:

174

Дії щодо моніторингу розвитку інформаційного суспіль­ства. Забезпечувати всебічний моніторинг і аналіз розвитку нових технологій та нових комунікаційних і інформаційних служб, а також ініціатив з їх регулювання на національному і міжнародному рівнях; забезпечувати регулярний обмін інфор­мацією і досвідом у цій галузі, передбачаючи виконання узго­джених рішень на загальноєвропейському рівні у сфері законо­давства і політики, які стосуються засобів масової інформації.

Дії щодо доступу до нових комунікаційних і інформацій­них служб. Інтенсифікувати роботу, спрямовану на напрацю-вання загальноєвропейського підходу стосовно змісту і засобів впровадження "універсальної суспільної служби", беручи до уваги різні національні і регіональні умови і ресурси. Вивчати будь-які відповідні заходи з метою прискорення підготовки суспільства у справі вивчення, розуміння і використання но­вих комунікаційних і інформаційних служб, і розпочинати всі відповідні ініціативи.

Дії в області саморегулювання. Заохочувати, насамперед на транскордонному рівні, саморегулювання у формі прийнят­тя кодексів поведінки або інших заходів щодо постачальників і операторів нових комунікаційних і інформаційних служб, особливо постачальників інформації, з метою забезпечення дотримання прав людини і людської гідності, захисту непов­нолітніх і демократичних цінностей, забезпечення і об'єктив­ності самих засобів масової інформації. Заохочувати обмін інформацією і досвідом, а також співробітництво в цій сфері на європейському і глобальному рівнях.

Дії в області регулювання. Активізувати діяльність з ви­вчення впливу нових комунікаційних технологій і служб на права людини і демократичні цінності з метою розробки в ме­жах Ради Європи будь-яких юридичних інструментів або інших заходів, необхідних для розвитку свободи слова й інформації, особливо на транскордонному рівні, і гарантувати при цьому захист прав людини і демократичних цінностей. Розвивати транскордонне співробітництво між національними регулюю-

175

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

чими органами, відповідальними за мовний сектор, та Іншими комунікаційними й інформаційними службами.

Дії щодо неналежного використання нових технологій і нових комунікаційних і інформаційних служб. Вивчати ви­падки неналежного використання нових технологій і нових комунікаційних та інформаційних служб щодо поширення будь-якої ідеології або здійснення якої-небудь діяльності, кот­ра суперечить правам людини, людській гідності й основним правам інших, а також захисту неповнолітніх і демократич­них цінностей, і формулювати у разі потреби будь-які пропо­зиції у юридичній або іншій формі для боротьби з такими ви­падками.

Дії в області відображення насильства і нетерпимості.

Вивчати практичні і юридичні ускладнення у боротьбі з поши­ренням закликів до ненависті, насильства і порнографії через нові комунікаційні й інформаційні служби з метою внесення відповідних ініціатив у спільних загальноєвропейських рам­ках. Здійснювати періодичну оцінку виконання державами-членами рекомендацій № R (97) 19 про відображення насиль­ства в електронних засобах масової інформації, № R (97) 20 про "висловлення в дусі ненависті" і № R (97) 21 про засоби масо­вої інформації і розвиток культури терпимості, а також Реко­мендації № R (89) 7, яка стосується принципів поширення віде-опрограм насильницького, грубого або порнографічного змісту; виконання державами — учасниками Європейської конвенції про транскордонне телебачення статті 7 цієї Конвенції, яка стосується, зокрема, відповідальності мовців за зміст і показ програм їхніх служб.

Дії в області концентрації і плюралізму засобів масової інформації і виключних прав. Продовжити роботу в області концентрації засобів масової інформації, приділяючи особли­ву увагу розвитку нових технологій і нових комунікаційних та інформаційних служб з метою прийняття будь-яких юридич­них або практичних ініціатив, які гарантують підтримку плю­ралізму засобів масової інформації в Європі. Вивчати, зокре-

176

ма, питання прозорості нових комунікаційних та інформацій­них служб постачальників з метою доповнення у відповідних випадках Рекомендації № R (94) 13 про заходи для розвитку прозорості засобів масової інформації. Вивчати також питання про монополії на вхід, які ускладнюють доступ до нових тех­нологій і нових комунікаційних й інформаційних служб тощо.

Дії на підтримку участі приватних осіб у суспільному житті. Вивчати шляхи забезпечення того, щоб розвиток нових комунікаційних технологій сприяв більш ефективному функ­ціонуванню демократії і розширенню її проявів, так само як і повній повазі до демократичних принципів і прав людини.

Дії в області авторського права і суміжних прав. Уважно стежити за еволюцією цифрових технологій і їх впливом на міжнародну політику у галузі захисту носів прав і громад­ськості, враховуючи проведену в цій сфері роботу в межах інших міжнародних форумів, з метою розробки, у разі потреби, юри­дичних інструментів, призначених доповнювати і координува­ти заходи, здійснювані державами-членами.

Дії на підтримку країн Центральної і Східної Європи.

Розвивати програми співробітництва і сприяння Ради Європи країнам Центральної і Східної Європи у сфері засобів масової інформації з метою сприяння розвиткові політики і законодав­ства, а також у підготовці професіоналів у галузі засобів масо­вої інформації в новому цифровому середовищі, стимулюючи повномасштабну участь цих країн у побудові інформаційного суспільства.

Резолюція № 1 "Вплив нових комунікаційних технологій на права людини і демократичні цінності". У резолюції роз­глядається, зокрема, застосування принципу універсальної служби, за допомогою якого, наскільки це можливо, з ураху­ванням різних національних, регіональних умов і ресурсів, має забезпечуватися на національному рівні доступ для приватних осіб до комунікаційних і інформаційних служб за доступною ціною і незалежно від місця їхнього проживання. Окрім того,

177

12—5-1869

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

значна увага в резолюції приділяється питанням захисту при-ватності, прав людини і боротьбі з неналежним використан­ням нових інформаційних і комунікаційних технологій.

Доступ до нових комунікаційних і інформаційних служб.

Держави-учасники зобов'язуються сприяти без будь-якої дис­кримінації розвитку і використанню нових технологій і нових комунікаційних та інформаційних служб і регулюючих норм для того, щоб дотримуватися вимог принципу універсальної суспільної служби. У цьому зв'язку, а також виходячи з різних національних і регіональних умов і ресурсів, держави-учасни-ки зобов'язуються:

• встановити межі доступу для населення до комунікацій­ них мереж і нових комунікаційних та інформаційних служб на універсальній основі, тобто незалежно від місця проживан­ ня, за доступною ціною, на індивідуальному і/або колективно­ му рівні;

• визначити на національному, регіональному або місце­ вому рівнях основні служби, особливо в області інформації, освіти і культури, до яких повинні мати доступ усі приватні особи;

• здійснювати підготовку громадськості у справі вивчен­ ня, розуміння і використання нових комунікаційних і інфор­ маційних служб;

• забезпечити справедливий і недискримінаційний доступ для всіх постачальників і операторів мовлення і комунікацій­ них служб до нових комунікаційних технологій і мереж.

Свобода слова й інформації. Держави-учасники відповідно до принципів статті 10 Європейської конвенції про права лю­дини зобов'язуються гарантувати і поширювати свободу слова й інформації і дотримання журналістських свобод у сфері но­вих комунікаційних і інформаційних служб як на національ­ному, так і на транскордонному рівнях законодавчими, адмін­істративними або іншими засобами. Вони зобов'язуються та­кож сприяти наданню громадськості інформації, якою володі­ють органи державної влади як на національному, так і на

місцевому рівнях через нові комунікаційні й інформаційні служби — за належної поваги до інших прав і законних інте­ресів, у той же час стежачи за тим, щоб цю інформацію можна було одержувати й іншим чином.

Культурне різноманіття. Країни-учасниці зобов'язують­ся сприяти і заохочувати використання нових комунікаційних технологій для створення і поширення творчих додатків євро­пейського походження, особливо в області культури й освіти, у межах нових комунікаційних і інформаційних служб, забез­печуючи відповідний захист носіїв прав; розширювати і заохо­чувати культурний обмін між європейськими країнами і ре­гіонами через нові комунікаційні й інформаційні служби для того, щоб поліпшувати знання і розуміння розмаїтості євро­пейської культури.

Поширення демократичних цінностей і дотримання прав людини. Країни зобов'язуються розвивати використання нових технологій та нових комунікаційних і інформаційних служб з метою:

• забезпечення кращого захисту прав людини, зокрема, шляхом поширення інформації про відповідні інструменти і механізми в цій галузі;

• сприяння участі окремих осіб у суспільному житті як на національному, так і на місцевому і регіональному рівнях;

• забезпечення того, щоб їхнє національне законодавство або адміністративні норми, що стосуються нових технологій і нових комунікаційних та інформаційних служб, гарантували повагу до прав людини і демократичних цінностей, як це за­ кріплено в Європейській конвенції про права людини й інших документах Ради Європи.

Держави мають:

• боротися з використанням нових комунікаційних і інфор­ маційних служб для поширення будь-якої ідеології або здійснен­ ня дій, що суперечать правам людини, людській гідності, основ­ ним правам інших осіб, захисту неповнолітніх, а також співро­ бітничати у боротьбі проти такого використання;

178

12*

179

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

• домагатися, щоб створення, обробка і монтаж зображен­ ня і звуку, що стали можливими завдяки новим технологіям, не ображали людську гідність, не порушували права інших осіб і не ставили під сумнів вірогідність висвітлення фактів і подій у повідомленнях новин і повідомленнях про поточні події;

• домагатися також, щоб у цій діяльності дотримувалися права авторів і власників суміжних прав;

• домагатися, щоб використання нових комунікаційних і інформаційних служб при проведенні виборів або референдумів не завдавало шкоди основному принципу вільних, загальних, таємних і періодичних виборів, а також принципу представ­ ницької демократії;

• домагатися, щоб використання нових комунікаційних технологій у рамках судочинства не порушувало права на спра­ ведливий судовий розгляд, не завдавало шкоди повноважен­ ням і неупередженості судової влади;

• гарантувати відповідно до статті 8 Європейської конвенції про права людини і правом прецеденту Європейського суду з прав людини право на дотримання таємниці особистого життя і листу­ вання при використанні нових комунікаційних і інформацій­ них служб, зокрема, шляхом забезпечення того, щоб перехоп­ лення або контроль за повідомленнями, розповсюджуваними через такі служби, був можливий тільки в рамках гарантій, на­ даних національним законодавством, і відповідав вищевказа­ ному прецедентному праву;

• застосовувати у своєму національному законодавстві і законодавчій практиці Рекомендацію № R (95) 4 про захист даних особистого характеру в галузі телекомунікаційних служб, особливо в частині, що стосується телефонних мереж;

• забезпечити право громадян на підвищення рівня ступе­ ня конфіденційності листування і передачі даних особистого характеру шляхом використання методів шифрування тощо.

На особливу увагу заслуговує твердження про те, що дер­жави, так само як постачальники, оператори і користувачі нових комунікаційних і інформаційних служб, несуть особ­ливу відповідальність за ризики, які можуть виникнути при використанні цих технологій у справі захисту прав людини і

180

людських цінностей демократичного суспільства. Засуджую­чи використання цих технологій і служб для поширення якої-небудь ідеології або для здійснення будь-якої діяльності, не­сумісної з правами людини, людською гідністю і демократич­ними цінностями, країни-члени налаштовані боротися з та­кого роду спробами.

З 1 січня 1999 року почала працювати П'ята рамкова про­грама Європейського Союзу (1999—2002). її принциповою відмінністю від попередніх програм є новий підхід, який поля­гає в тому, що результати наукових досліджень і розробок, здійснених у рамках науково-технічних програм ЄС, повинні мати практичну цінність для звичайних громадян, впливати на їхнє повсякденне життя в таких соціальних сферах, як охо­рона здоров'я, навколишнє середовище, освіта і, насамперед, зайнятість.

Декларація про європейську політику в області нових інформаційних технологій (Будапешт, 6—7 травня 1999 року).

Декларація є водночас і підсумком всього того, що було напра­цьовано у період 1994—1999 років Європейським Союзом у сфері побудови інформаційного суспільства, і початком нового етапу формування і здійснення інформаційної політики у зміне­них умовах суспільного життя. Так, на відміну від попередніх документів, в ній чітко визначені основні напрями, принципи і підходи щодо здійснення відповідної політики. А саме прого­лошено, що "істинно демократичне інформаційне суспіль­ство, засноване на фундаментальних цінностях Ради Євро­пи, може бути побудоване за наявності основ політики, яка заохочує доступ і участь, компетентність і підготов­леність, творчість і різноманіття та забезпечує відповід­ний захист".

У Декларації визначаються основні напрямки формування і реалізації інформаційної політики Європейського Союзу, а саме зазначається, що держави мають:

у тім, що стосується доступу до нових інформаційних технологій і участі в них:

181

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

• сприяти максимально широкому доступу для усіх до но­ вих інформаційних і комунікаційних послуг, наприклад, шля­ хом створення широкої мережі пунктів доступу в громадських місцях;

• надати можливість усім громадянам відігравати більш активну роль у житті суспільства на національному, регіональ­ ному і місцевому рівнях за допомогою використання нових інформаційних технологій з метою:

• забезпечення безперешкодного доступу до інформації про місцеві, регіональні і національні адміністративні і юридичні служби і прямого зв'язку з ними;

• забезпечення доступу до офіційних текстів місцевих, ре­ гіональних і національних законів і нормативних актів, міжна­ родних договорів і рішень національних і міжнародних судо­ вих органів;

• заохочувати вільний обмін інформацією, думками й іде­ ями з використанням нових інформаційних технологій;

• заохочувати розробку і виробництво матеріалів культур­ ного й освітнього призначення та їх широке поширення;

• заохочувати ефективне міжнародне співробітництво з метою реалізації переваг, пов'язаних із розширенням доступу і підвищенням транспарентності;

• сприяти створенню рівних можливостей використання но­ вих інформаційних технологій усіма європейськими країнами;

у тім, що стосується освоєння нових інформаційних тех­нологій:

• сприяти широкому розумінню всіма верствами суспіль­ ства можливостей нових інформаційних технологій;

• допомагати окремим особам розширювати знання про використання нових інформаційних технологій:

• шляхом підготовки на всіх рівнях системи освіти — фор­ мальної та неформальної — і протягом усього життя;

• шляхом визначення нових напрямків професійної спе­ ціалізації і навчальних програм;

182

• дати тим самим можливість окремим особам усвідомле­ но, активно і розумно використовувати ці технології;

• сприяти більш правильному і широкому використанню нових інформаційних технологій у галузі викладання і навчан­ ня, приділяючи особливу увагу питанням рівності чоловіків і жінок;

• заохочувати використання інформаційних мереж у галузі освіти для сприяння поглибленню взаєморозуміння між людь­ ми як на індивідуальному, так і на інституціональному рівнях;

у тім, що стосується творчого потенціалу особистості і підприємств сфери культури:

• заохочувати використання нових інформаційних техно­ логій як форми художнього і літературного вираження і як засобу формування творчого партнерства, зокрема між мисте­ цтвом, наукою і промисловістю;

• стимулювати розкриття внутрішнього творчого потенці­ алу кожної особистості за допомогою розвитку грамотності у галузі інформаційних технологій і розробки навчальних про­ грам з використанням нових інформаційних технологій;

• у рамках процесів конвергенції і триваючої глобалізації інформаційних мереж працювати з підприємствами сфери культури з метою забезпечення активізації їхньої участі у твор­ чому процесі;

• заохочувати європейські підприємства сфери культури до спільної роботи з метою підвищення їхнього творчого потен­ ціалу і забезпечення тим самим широкого спектра високоякіс­ ної продукції і послуг в інформаційних мережах;

у тім, що стосується розмаїтості змісту і мов:

• заохочувати розвиток широкого спектра комунікаційних і інформаційних засобів, а також розмаїтість змісту і мов, для того щоб сприяти політичному плюралізму, культурному різноманіттю і стійкому розвитку;

• сприяти повному використанню усіма, у тому числі меншостями, можливостей для обміну думками і самовиражен­ ня, що виникають завдяки новим інформаційним технологі­ ям;

183

Розділ З

• визнати корисність цих технологій у створенні можливо­ стей у всіх країнах і регіонах Європи для вираження їхньої культурної самобутності;

• заохочувати створення культурної, освітньої й іншої про­ дукції і послуг на різних мовах і сприяти максимально мож­ ливій розмаїтості цієї продукції і послуг;

• забезпечувати у міру можливостей, щоб матеріали інфор­ маційних систем в адміністративній і правовій галузях врахо­ вували регіональні і мовні критерії і відповідали специфічним потребам відповідних меншостей;

у тім, що стосується захисту прав і свобод:

• забезпечувати повагу до прав людини і людської гідності, зокрема свободи слова, а також захист неповнолітніх, особис­ того життя, персональних даних і особистості від усіх форм расистської дискримінації при використанні і розробці нових інформаційних технологій за допомогою регулювання і само­ регулювання, а також шляхом розробки технічних стандартів і систем, кодексів поведінки та інших заходів;

• вживати заходи на національному і міжнародному рівнях для забезпечення ефективного розслідування злочинів, пов'я­ заних з інформаційними технологіями, і покарання за них, вести боротьбу за ліквідацію "притулків" для осіб, що чинять

такі злочини;

• забезпечувати ефективний захист власників авторських прав, додатки яких поширюються через нові інформаційні і комунікаційні служби;

• заохочувати встановлення міжнародних стандартів і га­ рантій, необхідних для забезпечення дійсності переданих елек­ тронними засобами документів і угод, що мають обов'язкову юридичну чинність;

• удосконалювати цю основу захисту, у тому числі розроб­ ляти кодекси поведінки, що закріплюють етичні принципи використання нових інформаційних технологій.

Починаючи з 2002 року розробляється і впроваджується Шоста рамкова програма Європейського Союзу (2002—2006),

184

Інформаційна політика зарубіжних країн

яка передбачає більш конкретні підходи до вирішення проблем побудови інформаційного суспільства.

Основні відмінності цієї програми від попередньоїнаведено в таблиці¹⁴.

Таблиця. Порівняльний аналіз П'ятої і Шостої Рамкових Про­грам Європейського Союзу

Відмінності

П'ята рамкова програма (1998—2002)

Шоста рамкова програма (2002—2006)

• Вплив на соціальні та економічні завдання;

• Підхід до вирішення проблем;

• Мережі навчання і сек­ торів суспільного життя:

ключові дії

Ключові моменти

• Реалізація (здійснення) європейської дослідни­ цької галузі;

• Підвищення ефективно­ сті шляхом фокусування та інтеграції європейських досліджень;

• Міцний зв'язок з націо­ нальними, регіональними та іншими європейськими ініціативами

Матриця:

• чотири вертикальні тематичні програми, включаючи інфраструк- турну діяльність;

• три горизонтальні про­ грами:

міжнародна роль;

інновації і SME¹;

людський потен­ціал і соціо-еконо-мічна база знання

Структура

Три групи дій:

• Фокусування та інте­ грація досліджень спільно­ ти (з 7 тематичними пріори­ тетами і специфічною дія­ льністю, у т. ч. SME

та міжнародна кооперація);

• Структурування ERA² (з інноваціями, людськи­ ми ресурсами, інфраструк- турною діяльністю);

• Зміцнення основ ERA.

¹⁴ FP5 and FP6 in comparison. Conception and design from the R5- Information and Communication Unit — Date of publication: October 2002. http://www.cordis.lu/ist/fp6/fp6.htm

¹⁵ SME — середній та малий бізнес.

¹⁶ ERA — Поправки про рівні права.

185

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

Закінчення таблиці

1	2	3
Стратегії	Ключові дії:	• Інтегровані проекти
	• спільні зусилля різних	(також довготермінові,
	проектів, включаючи	високий рівень управлін-
	стейкхолдерів17;	ської автономії)
	• тематичні мережі	• Мережеві переваги (дов-
		гострокові та багатопрофі-
		льні цілі, високий рівень
		управлінської автономії
		• Програми спільного
		виконання (національні
		і регіональні програми)
		• Для SME також колек-
		тивні дослідницькі проек-
		ти, що виходять за межі
		промислових асоціацій
		та груп
Участь	• Асоційовані країни-	• Асоційовані країни-
	кандидати за особливими	кандидати за однаковими
	умовами	умовами
Правила	• Принцип фінансуван-	• Дотація усіх бюджетів
	ня:	чи дотація інтеграції
	- прийнятні витрати	• Переважно контроль за
		діями і фактично здійсню-
	• Переважно передбаче-	ваний контроль
	ний контроль	• Надійність спільного
		фінансування партнерів
		• Обмін у співпраці, парт-
		нерські рішення
Бюджет	14,96 млн евро	17,5 млн евро
	4 % від загального бю-	3,9 % від загального бю-
	джету ЄС (1999)	джету ЄС (2001)

¹⁷ Стейкхолдери — зацікавлені кола.

Пріоритетним напрямком цієї програми стала реалізація Програми "е-Європа" та відповідних Планів дій "е-Європа 2002" та "е-Європа 2005". (Ці плани дій, програма та її основні скла­дові буде детально розглянуто у розділі "Електронний уряд: проблеми і пріоритети)"

На закінчення розгляду наведемо основні напрямки дер­жавної політики Європейського Союзу щодо формування інформаційного суспільства:

• спільний підхід Співтовариства до побудови інформацій­ ного суспільства;

• державне регулювання інформаційної сфери;

• здійснення Програми та План дій "е-Європа";

• Інтернет;

• захист даних;

• авторське право і суміжні права;

• електронна торгівля;

• цифрові мережі з наданням комплексних послуг;

• супутниковий зв'язок;

• радіочастоти;

• телезв'язок і ринок інформаційних послуг;

• ліцензії;

• стандартизація;

• європейські угоди щодо мереж;

• системи платежів;

• телефонія.

Література

1. Окинавская хартия глобального информационного обще­ ства (G8). http://www.iis.ru/events/okinawa/charter. ru. html

2. Организация Объединенных Наций. Отчет экспертной груп­ пы по информационным и телекоммуникационным технологиям. Нью-Йорк, — 17—20 апреля 2000 г. http://eidos.ru/news/oon.htm

3. Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам ин­ формационного общества (Женева, 2003 — Тунис, 2005). Про­ ект Плана действий // Документ WSIS/PC-3/DT-2(Rev.l)-R.

186

187

Інформаційна політика зарубіжних країн

Розділ З

4. ствам

   Глобальная инициатива по преодолению информацион­ ного неравенства. ООН. http://www.e-governmetit ru/pub/ pravo/985430332. html

5. Резолюція № 1 "Вплив нових комунікаційних Технологій на права людини і демократичні цінності". (П'ята Європейсь­ ка конференція міністрів з політики у сфері засобів масової інформації. — Салоніки. — 11—12 грудня 1997р.

6. Рекомендация № R (99) 1 Комитета министров государ-

участникам Совета Европы по стимулированию плю­рализма в средствах массовой информации. // http-// www.internews.ru/books/ce_jnassmedia.

7. Декларация о европейской политике в области новых информационных технологий Будапешт. — 6—7 мая 1999 года

- http://www.telecom-media.com.ua/dosie/other/023 shtml

8. Дрожжинов В., Широков Ф. Европейский путь Построения информационного общества, http://pcweek.ru/yearlg98/n47/ ср 12 51 /reviews/chapt I. htm

9. Вартанова Е. Информационное общество в стратегии Ев­ ропейского Союза. http://internews.ras.ru/2ip/43/ europe.html

10. Зуев С.Е. Измерения информационного прострац_ства (_по_ литики, технологии, возможности). http://www.future.m.i_{lseum ru}/ partOl

11. Мелюхин И.С. Информационное общество и государство http://www.relcom.ru/Archive/1997/ComputerLaw

12. Почепцов Г.Г., Чукут СЛ. Інформаційна Політика¹ Навч. посіб. — Ч. 1. — К.: УАДУ, 2002. — 96 с.

13. UNESCO and Information Society for All, Д _position paper, CII-96/WS/4, UNESCO, Mayl996.

14. Information Superhighway: An Overview of Challenges, Report to the USA Congress, 1995.

15. The Global Information Infrastructure: Ag_en(j_a

Cooperation /R. Brown, L. Irving, A. Prabhakar, S. Katzen

1995:

16. Connection, Community, Content: The Challenge _of the Information Highway. Final Report Highway Advisory Council

17. Europe and the global information society. Recom­ mendations to the European Council, May 1994.

188

18. FP5 and FP6 in comparison. Conception and design from the R5-Information and Communication Unit — Date of publication: October 2002. http://www.cordis.lu/ist/fp6/fp6.htm

19. Multi-media Access to Europe's Cultural Heritage. A Memorandum of Understanding and European Charter. European Commission, DGXIII-B, 28th June 1996.

20. Multi-media for Education and Employment Through Integrated Cultural Initiatives // Report of the fourth meeting MoU Steering Committe, Florence, 28/03/98

21. Learning in the Information Society. Action Plan for European education initiative (1996—1998).

22. Green Paper. Living and Working in the Information Society: People First/ European Comission — Belgium, 1996.

23. Europe at the Forefront of the Global Information Society: Rolling Action Plan. Communication from the European Comission to the Council, the Europeean Parliament, the Economic and Social Committee, and the Committee of the Regions, 1996.

24. Networks for People and their Communities. Making the Most of the Information Society in the European Union. First Annual Report to rhe European Commission from the Information Society Forum. — June 1996.

25. eEurope — impacts and priorities. A communication to the Spring European Council in Stockholm, 23—24 March 2001.

26. European Commission Directorate-General Information Society Information Society Technologies: Content, Multimedia Tools and Markets. A multiannual Community programme to stimulate the development and use of European digital content on the global networks and to promote the linguistic diversity in the Information Society Work Programme 2001—2002.

27. Commission Communication "Strengthening international cooperation in the global information society" for an early analysis. 8 Conclusions of "Information society — Accelerating European Integration", Ministerial Conference, Warsaw, 11— 12 May 2000.

28. Towards a knowledge-based Europe The European Union and the information society. Manuscript for information brochure for the general public European Commission, Directorate General for Press and Communication, October 2002.

189