Інформаційна політика зарубіжних країн

Розділ З

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

з.І.

Загальні аспекти зарубіжного досвіду регулювання

інформаційної сфери.

3.2.

Інформаційна політика Організації Об'єднаних Націй.

3.5.

3. Американський досвід розвитку національної інформа­ ційної інфраструктури.

4. Канадський досвід побудови інформаційної магістралі. Інформаційна політика Європейського Союзу щодо побудови інформаційного суспільства.

3.1. Загальні аспекти зарубіжного досвіду регулювання інформаційної сфери

Передусім слід зазначити, що в цьому розділі акцентувати­меться увага на основних напрямках здійснення інформацій­ної політики зарубіжних країн щодо побудови інформаційного суспільства. Термін "інформаційне суспільство"¹ широко вжи­вається закордонними політичними діячами різного рівня. Саме з таким суспільством пов'язують майбутнє своїх країн більшість лідерів держав світу. Якщо цей процес розпочинав­ся під керівництвом таких розвинених країн світу, як США (передусім у вигляді формування національної інформаційної інфраструктури), країн Європейського Союзу (побудова інфор­маційного суспільства), Канади (побудова інформаційної магі­стралі) тощо, то наразі ми можемо спостерігати масове усві­домлення потреби у зазначених процесах. Свідченням цього

¹ Питання сутності та специфіки інформаційного суспільства окремо в цьому розділі не розглядається. Це тема для самостійного дослідження.

130

стали відповідні програми розвитку багатьох країн світу -Китаю, Сінгапуру, Малайзії, Філіппін, Норвегії, Індії та інших. Слід зазначити, що перетворення, які відбуваються у сучасно­му світі, пов'язані передусім зі впровадженням інформацій­них і комунікаційних технологій практично в усі сфери жит­тя. Саме тому цей процес має контролюватися і спрямовувати­ся в інтересах усього суспільства. Зробити це може держава лише разом з усіма зацікавленими колами, насамперед при­ватним сектором.

Отже, починаючи з 1994 року пріоритетним напрямом дер­жавної інформаційної політики багатьох країн світу став курс на побудову інформаційного суспільства, зокрема на розвиток національних і глобальних інформаційних інфраструктур. Активізація цього процесу зумовлена проведенням спеціаль­ного Конгресу фахівців Міжнародного союзу електрозв'язку (Буенос-Айрес, березень 1994 року), зокрема з історичною про­мовою віце-президента США А. Гора, в якій було запропонова­но план розвитку Глобальної інформаційної інфраструкту­ри, а також сформульовано її п'ять фундаментальних прин­ципів:

1. заохочення приватних інвестицій;

2. сприяння розвитку конкуренції;

3. створення рухомої регулюючої структури для підтримки темпів технологічного і ринкового розвитку;

4. забезпечення відкритого доступу до мережі усіх провай­ дерів;

5. створення універсальної служби та організація універ­ сального обслуговування.

Ці принципи було покладено в основу Буенос-Айреської декларації, прийнятої на конгресі. Було вирішено, що глобаль­на інформаційна інфраструктура має складатися з місцевих, національних і регіональних мереж. Як "мережа мереж" вона буде сприяти глобальному використанню інформації, взаємо­зв'язку і комунікації, створюючи єдині глобальний інформа­ційний простір та інформаційну ринкову площу.

Сучасний аналіз зарубіжної практики регулювання інфор­маційної сфери суспільства дає змогу виділити низку напрямів:

9* 131

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

• заохочення конкуренції, боротьба з монополізмом (пере­ дусім державний контроль за концентрацією засобів масової інформації);

• забезпечення права і технічних можливостей для досту­ пу до інформації й інформаційних ресурсів для всього насе­ лення;

• дотримання свободи слова;

• захист інтересів національних меншин, підростаючого покоління в інформаційній сфері;

• захист національної культурної спадщини, мови, проти­ стояння культурної експансії інших країн;

• забезпечення інформаційної безпеки;

• охорона інтелектуальної власності, боротьба з піратством;

• боротьба з комп'ютерними і злочинами, пов'язаними з ви­ сокими технологіями;

• впровадження електронного уряду;

• правове регулювання мережі Інтернет.

До найбільш значущих тенденцій у зарубіжній інфор­маційній індустрії останніх років можна віднести перегляд встановлених раніше правил її регулювання:

• дерегуляцію ринку телекомунікацій, яка дає змогу ка­ бельним, телефонним, стільниковим, супутниковим та іншим компаніям конкурувати на ринках один одного;

• послаблення контролю за концентрацією власності в різних засобах масової інформації. У результаті відбувається як вертикальна, так і горизонтальна інтеграція ринків інфор­ мації і засобів її передачі.

За кордоном спостерігається тенденція злиття найбільших інформаційних компаній світу у великі об'єднання, які в по­дальшому контролюватимуть ринок створення і поширення масової інформації. Ці перетворення є відповіддю провідних інформаційних компаній на можливості, створювані новими технологіями і змінами в системі регулювання інформаційної індустрії. Оскільки цей процес надзвичайно динамічний, в України є всього декілька років для того, щоб зайняти гідне місце в системі міжнародних інформаційних відносин.

132

Збереження конкуренції, боротьба з монополізмом окремих виробників або фірм, що надають послуги, є наріжним каме­нем державного регулювання. У сфері телекомунікацій об'єд­нання різних компаній на національному і міждержавному рівнях відбувається обов'язково з дозволу відповідних органів, у США це Федеральна комісія зв'язку і Міністерство юстиції, які визначають чи не призведе об'єднання двох або більше компаній до виникнення монополії, що усуне конкуренцію і як наслідок з часом знизить якість і зменшить різноманітність послуг, які надаються діловому світу і населенню, а також призведе до зростання цін. Усі великі американські компанії, такі як AT&T, Майкрософт, IBM, телевізійні компанії, які зараз шукають партнерів на своїх і чужих ринках, перебувають під пильною увагою цих органів.

3.2. Інформаційна політика Організації Об'єднаних Націй

Серед основних напрямків сучасної інформаційної політи­ки Організації Об'єднаних Націй можна виокремити такі:

• інфраструктура: її фінансування, розвиток і стійкість;

• визначення і подолання бар'єрів, що перешкоджають створенню інформаційного суспільства;

• роль урядів, бізнесу і громадянського суспільства у про­ суванні ІКТ з метою розвитку інформаційного суспільства;

• освіта, розвиток людських ресурсів і професійна підго­ товка;

• доступ до інформаційних і комунікаційних технологій;

• безпека інформації в мережевому середовищі;

• розробка політики і регламентних рамок;

• види застосування ІКТ (освіта, охорона здоров'я, культу­ ра, ліквідація бідності, державне управління, працевлашту­ вання, бізнес).

Слід відзначити, що активна діяльність ООН у напрямку сприяння і розвитку побудові інформаційного суспільства у

133

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

якомога більшої кількості країн світу, розпочалася ще у 1996 році з прийняттям концептуального документа "ЮНЕС­КО та інформаційне суспільство для всіх", в якому стратегічні позиції цієї організації визначено таким чином: "Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕС­КО) уповноважена її 185 державами-членами, зокрема, сприя­ти вільному поширенню ідей словесно і образотворчими засо­бами і сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері комунікації, інформації й інформатики з метою скорочення наявного розриву у цих сферах між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. У Середньостроковій стратегії ЮНЕСКО на 1996—2001 роки приділялася особлива увага пи­танням застосування комунікаційних та інформаційних тех­нологій в інтересах розвитку, демократії і світу"².

Так, на думку фахівців ЮНЕСКО, у найближчому майбут­ньому суспільство зіштовхнеться з низкою нових проблем, які передусім стосуються:

• права на комунікацію, яке передбачає також і забезпечен­ ня доступу до телекомунікаційних засобів за низькими цінами для інтелектуальних секторів (освіта, наука, культура, засоби інформації, бібліотеки й архіви), які відіграють вирішальну роль у розвитку національних інформаційних інфраструктур;

• підтримки мовного і культурного різноманіття. Глоба­ лізація, зумовлена розвитком інформаційних і комунікацій­ них технологій, сприймається багатьма як загроза для місце­ вих звичаїв, цінностей і вірувань.

• Крім того, поширення доступу до взаємозалежних мереж і баз даних породжує серйозні етичні і правові проблеми, такі, наприклад, як конфіденційність інформації і право кожного перевіряти дані, які його стосуються, регламентація змісту інформації, поширюваної інформаційними магістралями (інформація нетерпимого, расистського, насильницького або порнографічного характеру і, особливо, її доступність для дітей), комп'ютерне піратство й інші злочини в області інфор­ матики, авторське право та ін.

• Вплив комп'ютерних технологій на особистість і її со­ціальну поведінку також має суперечливий характер: вже сьо­годні перед людиною відкриті величезні можливості щодо до­ступу до різних галузей знань. Це може невиправдано завищи­ти значення зв'язку "людина — машина" на шкоду осмислен­ню, самостійності і розвитку здібностей особистості.

Починаючи з 2000 року увага міжнародної спільноти все більше зосереджується на питаннях сприяння розвиткові інформаційного суспільства. З цією метою було створено спе­ціальну групу експертів з інформаційних і комунікаційних тех­нологій, перший звіт якої був підготовлений у 2000 році і вклю­чав аналіз питань щодо стану цифрової нерівності та досвіду її подолання в різних країнах світу³. У 2001 році в межах ООН було створено цільову групу з питань ІКТ (інформаційно-ко­мунікаційних технологій). З 2002 року ООН проводить широ­комасштабну підготовку до проведення двоетапної Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, 2003 — Туніс, 2005). З цією метою у більшості регі­онів світу були проведені міжнародні конгреси з найбільш важ­ливих питань, що стосуються розвитку інформаційного су­спільства, зокрема впливу та значення ІКТ для всіх сфер су­спільного життя. У результаті були напрацьовані основні ас­пекти майбутніх дій світової спільноти, які стосуються роз­в'язання найбільш болючих проблем людства у сфері інформації, зокрема, подолання цифрової нерівності, запровадження елек­тронного уряду, розвиток свободи слова та плюралізму за до­помогою як традиційних засобів масової інформації, так і но­вих тощо.

На сьогодні під час першого етапу Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, 10—12 грудня 2003 року), країни — члени ООН заявили про своє загальне прагнення і готовність побудувати орієнтоване на інтереси людей інформаційне суспільство для усіх, у якому

² UNESCO and Information Society for All, A position paper, CII-96/ ws/4, UNESCO, Mayl996.

134

³ Организация Объединенных Наций. Отчет экспертной группы по информационным и телекоммуникационным технологиям (Нью-Йорк, 17—20 апреля 2000). http://eidos.ru/news/oon.htm

135

Розділ З

Інформаційна політика зарубіжних країн

кожен міг би створювати інформацію і набувати знань, мати до них доступ, користуватися й обмінюватися ними, для того щоб дати як окремим особам, так і громадам, і народам мож­ливість повною мірою реалізувати свій потенціал і неухильно підвищувати якість свого життя. В межах цієї зустрічі було розроблено також План дій⁴, який включає 11 напрямків здійснення сучасної інформаційної політики.

1. Роль усіх зацікавлених кіл у сприянні застосуванню ікт з метою розвитку інформаційного суспільства

Вирішальне значення для розвитку інформаційного суспіль­ства має ефективна участь усіх зацікавлених кіл, для чого необ­хідне співробітництво і партнерські відносини між усіма ними.

Закінчення таблиці

Н,М, Р

д) Визначити на національному, регіональному і міжнародному рівнях механізми, необхідні для встанов­лення і заохочення партнерських відносин між зацікавле­ними сторонами в інформаційному суспільстві

Н

е) Вивчити ступінь можливості створення для ко­рінних народів (корінного населення) на національному рівні порталів, у яких брали би участь усі зацікавлені кола

М

ж) До 2005 року відповідні міжнародні організації і фінансові установи мають розробити власні стратегії за­стосування ІКТ з метою стійкого розвитку інформаційного суспільства як ефективний інструмент сприяння досяг­ненню цілей Організації Об'єднаних Націй в області розви­тку на межі тисячоліття

Дії

Н

а) До 2005 року варто розробити для всіх країн на ціональні електронні стратегії, включаючи нарощування необхідного обсягу людського потенціалу, з урахуванням національної специфіки

Н

б) Почати на національному рівні організований діалог між усіма відповідними зацікавленими колами що­ до розробки електронних стратегій для інформаційного суспільства й обміну зразками найкращої практики

Н

Н

в) При розробці і здійсненні національних елект­ ронних стратегій зацікавлені кола мають враховувати міс­ цеві, регіональні і національні потреби і проблеми. У цьо­ му контексті варто пропонувати приватному секторові бра­ ти участь у конкретних проектах розвитку інформаційного суспільства на місцевому, регіональному і національному рівнях

г) Кожна країна до 2005 року має створити при­наймні одне діюче партнерство між державним і приват­ним секторами або партнерство між декількома секторами як зразок для подальшої діяльності

⁴ Всемирная встреча на высшем уровне по вопросам информацион­ ного общества (Женева, 2003 — Тунис, 2005). Проект Плана действий // Документ WSIS/PC-3/DT-2(Rev.l)-R.

⁵ Н — національний рівень, М — міжнародний, Р — регіональний.

136

-н

з) Сприяти здійсненню низки пов'язаних з цим заходів, у тому числі створенню схем бізнес-інкубаторів, наданню венчурного капіталу (на національному і міжна­родному рівнях) установам державних інвестиційних фон­дів (у тому числі для мікрофінансування малих, середніх і мікропідприємств), реалізовувати стратегії заохочення інвестицій, заходів щодо підтримки експорту програмного забезпечення, здійснювати підтримку науково-дослідних мереж і парків програмного забезпечення

2. Інформаційна і комунікаційна інфраструктура: необ­ хідніш фундамент інформаційного суспільства

Інфраструктура є основою для досягнення мети охоплення нсіх жителів планети цифровими технологіями, тобто забезпе­чення універсального, стійкого, загального і прийнятного за ціною доступу до ІКТ для усіх, з урахуванням відповідних рішень, уже здійснюваних у країнах, що розвиваються, і краї-Ітх з перехідною економікою, для забезпечення доступу до віддалених районів і районів, з екстремальними умовами, на регіональному рівні.