3. Питання та зауваження в суперечках

Питання та зауваження - обов'язкові атрибути суперечок, дискусій, брифінгів. За допомогою їх висловлюються сумніви, з'ясовуються позиції, наводяться аргументи.

Слід зважити на те, що в основі питань і зауважень лежать певні мотиви. Зазначимо деякі з них.

Природні мотиви: обережність, неусвідомлений опір, заздрість, особиста ворожість, консервативність мислення, прагнення реваншу.

Мотиви продиктовані інтересом: загроза особистій позиції, бажання отримати додаткову інформацію, виключення помилки при ухваленні рішення тощо.

Питання, які найчастіше зустрічаються в суперечках:

1. Питання-капкан передбачає виверт. Варто мати на увазі, що низка вміло поставлених питань може вивести будь-якого співрозмовника з рівноваги.

Гумор, іронія - засоби протидії питанням-капканам.

2. Контр-запитання часто застосовується для нейтралізації суджень.

3. Блокуюче питання. Його мета домогтися від опонента відповідей, що співпадають із концепцією співрозмовника.

4. Каверзне питання. Сократ, як вже зазначалося, доводив опонента до повного краху своїми каверзними питаннями. Нейтралізує каверзні питання найчастіше конфіденційність.

5. Питання-примушування. Співрозмовник прагне умовити (примушує) погодитися з ним. Це питання типу: "Адже ви не будете цього заперечувати?", тобто опонент практично залишає співрозмовнику тільки одну можливість - визнати себе переможеним.

6. Риторичне питання. Такі питання можна використовувати, якщо необхідне схвалення або згода слухачів, для загострення уваги на певному факті, події тощо, а також для посилення емоційності виступу.

7. Спонукальне питання. Використовується, коли необхідно підштовхнути співрозмовника до згоди або вплинути на його точку зору. Проте у співрозмовника може скластися враження, що на нього тиснуть. Тому ці питання слід ставити обережно.

8. Питання-уточнення. Застосовувати ці питання слід у тому разі, якщо необхідна додаткова інформація. Як правило такі питання починаються зі "що", "як", "чому", "скільки". Наприклад: "Чого, на вашу думку, бракує в аргументації даної пропозиції?" У чому небезпека таких питань? Можна втратити ініціативу в суперечці або бесіді.

Звідси, питання відіграють важливу роль у дискусіях, суперечках, закріплюючи проміжні результати обміну думками.

Важливе значення мають також зауваження.

Вони можуть бути як конструктивні, так і деструктивні. Уникнути їх неможливо, залишається погодитися з думкою Леонардо да Вінчі: "Супротивник, який виявляє ваші помилки, набагато корисніший, ніж друг, що приховує їх".

Зауваження може бути:

1. Іронічне. Скептичне. Злосливе. Провокуюче.

2. Об'єктивне.

3. Погрозливе.

4. Вороже.

5. Обструкціоніське.

6. Улесливе.

7. Напад.

8. Єхидне.

У суперечці, як відомо, беруть участь різні за рівнем освіти, вихованням, соціальним статусом люди. Важким співрозмовником можна вважати ту людину, про яку ми нічого не знаємо. Найсильнішим може виявитися той, про якого ми нічого не бажаємо знати. Деякі вважають, що вони завжди мають рацію, а співрозмовник помиляється. Звідси - неповага, упередженість, недоброзичливість у спілкуванні.

Зважаючи на особливості поведінки співрозмовників під час суперечки, треба вміти "моделювати" її і бути готовим протидіяти. Чому?

По-перше, часто в суперечку вступають некомпетентні люди.

По-друге, через непримиренність позицій.

По-третє, через залучення у суперечку випадкових людей.

По-четверте, через невміння слухати і розуміти співрозмовника.

Якщо перед вами суперечник, зберігайте спокій, не дозволяйте вивести себе з рівноваги. Затятий скандаліст і навіть найбільш суворий критик найчастіше вгамовуються при терплячому слухачеві.

Позитивно налаштованого співрозмовника не варто підштовхувати до схвалення, формувати його активність. Краще дати йому можливість самому зробити висновки.

Демагога краще тактовно зупинити контр-запитанням. У цьому випадку доречна також іронія.

У несміливого співрозмовника треба зміцнити впевненість.

Що стосується визнаного "авторитета", то найкраще виявити увагу, витримати його апломб, попросити поради. "Єдиний спосіб на землі вплинути на іншу людину - це говорити про те, що вона хоче почути, що її цікавить" (Д. Карнегі).

Незацікавлені скептики відрізняються загостреним почуттям власної гідності. їх не варто зайвий раз зачіпати, зауваження слід залишати без уваги, або у м'якій формі нейтралізувати їхню негативну реакцію.

Відстоювання власної позиції полягає не стільки у захисті ідеї від критики співрозмовника або невразливості аргументації, скільки і успішних контрударах. Тому вирішальним, як правило, може виявитися прийом конструктивної критики. Слухаючи співрозмовника, варто помічати слабкі сторони його виступу: протиріччя, упереджені судження, спекуляції тощо. Без цього захист у суперечні перетвориться на оборону. Не випадково символ давньої риторики муза, тримає щит і меч, що уособлюють зброю справжнього ораторі Цицерон стверджував, що мистецтво красномовства подібне да військового мистецтва. Дискусія - це бій розумів.

Корисні поради щодо ведення ділової суперечки, можна знайти у творах письменників, поетів, мислителів. Наприклад, французький поет і письменник Л. Вовенарг наводить наступні:

1. Не розраховуйте на підтримку з боку друзів.

Зазвичай люди тільки у крайньому випадку віддають належне перевагам інших. Споконвіку говориться: "Свій своєму не вірить". Адже друзі, знаючи ваші недоліки та слабкі сторони, не завжди можуть бути об'єктивними, крім того, вони можуть заздрити вашому успіху. На щастя, сторонні люди бувають справедливішими за друзів.

2. Не падайте духом, виявивши помилки. Можливо, це порятунок від провалу. Помилка - властивість розуму. Мудреці й ті помилялися. Не впадайте в зневіру. Бачите мету і знаєте шлях - ідіть. Оступилися - врахуйте помилки і знову йдіть уперед.