Тема 7. Етика та етикет ділової суперечки

1. Суперечка - постійний супутник ділового життя підприємців.

2. Помилки та виверти під час суперечки.

3. Питання та зауваження в суперечках.

4. Етичні норми ведення суперечки.

Я можу не погоджуватись з вашою думкою,

але я віддам життя за ваше право висловити її.

Вольтер

1. Суперечка - постійний супутник ділового життя підприємців

У процесі ділового спілкування сучасні підприємці постійно стикаються з різними точками зору, оцінками, поглядами, думками щодо проблем бізнесу як всередині фірм, організацій, так і на державному рівні. У цьому випадку виникає суперечка, під час якої кожна зі сторін відстоює свою позицію. Для кожного з нас вміння вести суперечку, захищати свою точку зору набуває в сучасних умовах особливої актуальності, бо становлення ринкових відносин відбувається в умовах протиріч, протистоянь.

Культура ділової суперечки - це показник рівня виховання її учасників.

Суперечка - це словесне змагання між двома або кількома сторонами, під час якого кожна зі сторін відстоює своє розуміння обговорюваного питання та спростовує думку опонента.

Досягнення результату в суперечці йде шляхом подолання перешкод, опору, проте отриманий результат може бути не тільки негативним, але й позитивним. Згадаймо відомий латинський вислів "Через терні до зірок".

У сучасних умовах суперечка стає методом спілкування бізнесменів, тому необхідно володіти її прийомами. Досвід свідчить, що ефективна та суперечка, яка вносить ясність в обговорюване питання, підводить до істини. Особливо слід стежити за тим, щоб суперечка не перетворилася на самоціль, коли увага зосереджена на тому, аби вийти переможцем будь за що. Такі суперечки перетворюються в лайку, плітки тощо, все зводиться до негативної характеристики опонента, до образливих епітетів.

Таким чином, сьогодні з'явилася можливість ведення діалогу, спору у різних сферах суспільного життя, зокрема для вирішення складних проблем бізнесу.

2. Помилки та виверти під час суперечки

Під час суперечки опоненти можуть вдаватися до навмисного порушення логіки суперечки, використовувати різні психологічні прийоми.

Серед найбільш відомих помилок, логічних вивертів, слід навести наступні.

Втрата або підміна тезису.

У запалі суперечки можна втратити сенс судження. Тому постійно треба стежити за плином власної думки, перевіряти себе.

Якщо втрата тезису є мимовільною помилкою, то підміна - свідоцтво недобросовісності. Часто цей прийом використовують, коли не можуть довести висунуте положення або щоб переключити увагу на другорядне питання: "В Україні немає проблеми з газом, а є проблема з доларами".

Досить поширений варіант підміни - прагнення перекласти на обставини та інших своє невміння керувати. Найбільш неприйнятна форма підміни - "пошук ворога".

Варіантом логічної підміни є замовчування у суперечці невигідних фактів та подій.

Невизначеність та суперечливість тезису. Розпливчастість формулювань у процесі суперечки ускладнює обмін думками, призводять до плутанини.

Наприклад: "Факти не залишають сумнівів у тому, що обстановка на фірмі є такою, якою вона склалася".

Безпідставне обвинувачення - логічне посилання або навмисний прийом, коли на основі окремих спостережень намагаються вивести загальні закономірності.

Важливе місце у суперечці займає логічне спростування, тобто доказ хибності або неспроможності будь-якого тезису опонента.

Простий та надійний спосіб спростування - факти, а найбільш ефективний - зведення до абсурду.

Епатаж - скандальна витівка. Засобом епатажу може бути "чіпляння ярликів" -"совки", "комуняки", "лайнократи" тощо.

Сьогодні використовуються такі прийоми, як компромат, гра на самолюбстві, огульна незгода, гра в авторитети.

Варіанти вивертів, введення в оману не обмежуються перерахованими. Багато існує й методів їх приглушення. У будь-якій суперечці треба уважно стежити за мовою опонента, його емоційними проявами.

Чого ж, перш за все, бракує у суперечці?

Виявляється, найчастіше ми не вміємо уважно слухати та уловлювати думки співрозмовника, стримувати бажання висловити свою скороспілу думку. Поспішаємо спростувати опонента. Не дослухавши, перебиваємо. Не зважаємо на його мотиви. Вважаючи, що істина на нашому боці, заздалегідь налаштовуємося на незгоду із думкою супротивника, переоцінюємо власні можливості. Вважаємо, що наша думка повинна викликати в інших такі ж емоції. Ця помилка пов'язана з тим, що емоції залежать перш за все від мотивів, які не просто виявити і зрозуміти. Ми надмірно апелюємо до розуму партнера, приділяючи недостатньо уваги емоційному впливу.

Отже, не слід забувати висновок, зроблений Цицероном: "Оратор повинен володіти двома основними перевагами: по-перше, вмінням переконати точними доказами, а по-друге, хвилювати душі слухачів".