4. Висновок
Отже, «новояпонська мова» - це етап розвитку японської мови у період 17-19 ст., що безпосередньо передував створенню в кінці 19 ст. національної мови Японії. Вперше термін «новояпонська мова» вводить у вжиток відомий учений у галузі японістики Н. А. Сиромятніков. Існує ряд певних звукових та граматичних зміни, які дозволяють нам стверджувати, що приблизно з 16 ст. починається епоха новояпонської мови. Серед таких перехід дифтонгів au > ŏ, ou > o, eu > 'o; перехід kau «купувати» в kŏ ( з э:), kou «просити» в ko (з o:); перехід дифтонгів на -n/g/ в дифтонги на –u, які згодом перевтіляться в довге э: або o:; поява суфікса знахідного відмінку -de (з -nite); зміна стариз зв’язок nari та sŏrŏ зв’язкою aru та інші.
Модальність – це граматико-семантична категорія, яка виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним. У граматиці модальність трактується як морфологічне явище і розглядається в сукупності з категорією способу.
Послуговуючись книжкою Сиромятнікова Н. А. ,в якій проаналізовані наявні у новояпонській мові способи дієслів (дійсний, умовний, бажальний, спонукальний та наказовий) а також певні граматичні форми, до яких важко, а подекуди й неможливо, підібрати аналог в українській мові, виокремлюємо такі види модальності дієслів як: допустовість, вірогідність, наказ, заборона, побажання, потенційність та зобов’язання. Особливістю модальності в японській мові є те, що вона виражає не лише характер змісту повідомлення, а й ставлення мовця до співрозмовника, їх стосунки, оскільки часто однин тип модальності має багато форм вираження (завдяки наявності в японській (т.с. як новояпонській) мові великої кількості форм на позначення категорії ввічливості).
Список використаної літератури:
Зайнуллин М. В. Модальность как функционально-семантическая категория. — Саратов, 1986; Лаврентьев Б.П. Практическая грамматика японского языка. – 4-е изд., испр. – М.: Живой язык, 2005; Сыромятников Н.А. Становления новояпонского языка. – 2-е изд., испр. – М.: ЛКИ, 2009.