С/К (МОДУЛЬ-1)

«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ»

ОСНОВНІ ТИПИ ЗАВДАНЬ (ЗРАЗКИ ВИРІШЕННЯ)

1. Завдання, що стосуються кваліфікації

ТОТОЖНИХ ЧИ ОДНОРІДНИХ ЗЛОЧИНІВ, З УРАХУВАННЯМ ІНСТИТУТІВ «СТАДІЇ ЗЛОЧИНУ» ТА «МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ»

Суб‘єкт вчинив декілька закінчених і незакінчених умисних вбивств (скорочення – УВ) у наведеній послідовності (за епізодами):

1) закінчений замах на УВ з корисливих мотивів;

2) УВ з ревнощів;

3) УВ з метою приховати перший злочин;

4) закінчений замах на УВ трьох осіб у зв‘язку з виконанням потерпілими службового обов‘язку (двоє потерпілих загинуло, а третьому спричинено тяжке тілесне ушкодження (скорочення – ТТУ).

Яка має бути проміжна та остаточна кваліфікація дій суб‘єкта з урахуванням всіх вчинених ним злочинів у наведеній послідовності (ЮФО можна не писати, але в дужках бажано вказати кваліфікуючі ознаки)? Які основні правила кваліфікації необхідно використати для відповіді на перше запитання?

Рішення

Загальна оцінка ситуації. Має місце поєднання сукупності та повторності злочинів одного виду, при цьому кожна з зазначених форм множинності злочинів впливає на кваліфікацію і знаходить відображення як у ФК, так і в ЮФО; на кваліфікацію злочинів також впливають: а) особливості кваліфікації умисного вбивства за наявності кількох обтяжуючих обставин ( скорочення – об. об.); б) особливості кваліфікації замаху на умисне вбивство кількох (двох або більше) осіб; в) особливості кваліфікації кількох закінчених умисних вбивств з різними обтяжуючими обставинами, а також кількох замахів одного виду на такі умисні вбивства.

Проміжна кваліфікація:

1. ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 (з корисливих мотивів) КК;

2. п.13 ч.2 ст.115 (особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, – скорочення – повторно) КК;

3. пп.9, 13 ч.2 ст.115 (з метою приховати інший злочин, повторно) КК;

4. ч.2 ст.15, п.п.1, 8, 13 ч.2 ст.115 (більше двох осіб, у зв‘язку з виконанням потерпілими службового обов’язку, повторно); пп. 1, 8, 13 ч.2 ст.115 (двох осіб, у зв‘язку з виконанням..., повторно) КК.

Остаточна кваліфікація:

ч.2 ст.15, пп. 1, 6, 8, 13 ч.2 ст.115 (більше двох осіб, у зв‘язку з виконанням..., з корисливих мотивів, повторно); пп.1, 8, 9, 13 ч.2 ст.115 КК (двох осіб, у зв‘язку з виконанням..., з метою приховати інший злочин, повторно) КК.

Обгрунтування проміжної кваліфікації:

1) за фактичними обставинами; факт закінченого замаху на умисне вбивство відображений у ФК посиланням на ч.2 ст.15 КК;

2) кваліфікація за п.13 ч.2 ст.115 відбувається з урахуванням вчинння другого умисного вбивства «повторно»;

3) крім «власної» кваліфікуючої ознаки – «мети приховати інший злочин» - третє вбивство кваліфікується з урахуванням його вчинення «повторно»;

4) з урахуванням підходу, який склався в правозастосовній практиці України, ця кримінально-правовова ситуація розглядається як сукупність злочинів: замах на умисне вбивство трьох осіб (за спрямованістю умислу) та закінчене умисне вбивство двох осіб (тобто з урахуванням наслідку, який реально настав). З точки зору теорії кваліфікації злочинів це уявляється не зовсім коректним: якщо розглядати умисне вбивство двох або більше осіб як єдиний (одиничний) злочин, то спричинення смерті двом особам свідчить про наявність складу цього злочину саме як закінченого і «додаткова» кваліфікація вчиненого суб’єктом за ч.2 ст.15, п.п.1,8,13 ч.2 ст.115 КК (як закінченого замаху на умисне вбивство більше двох осіб…) достатніх правових підстав не має. Факт заподіяння ТТУ самостійної кваліфікації не отримує, оскільки охоплюється юридичним складом замаху на більш тяжкий злочин в межах єдиного родового об’єкту.

Обгрунтування остаточної кваліфікації:

П’ять вчинених суб‘єктом злочинів в остаточній кваліфікації представлені двома окремими ЮСЗ, які відображають сукупність та повторність вчинених суб‘єктом закінчених і незакінчених умисних вбивств при обтяжуючих обставинах. Така кваліфікація обумовлюється тим, що всі вчинені особою закінчені умисні вбивства при обтяжуючих обставинах відповідають одному і тому самому юридичному складу злочину (ЮСЗ), отже сукупності не утворюють (конкретний правозастосовний орієнтир – абз. 3 п.17 ППВСУ від 7.02.2003 р. №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» (далі – ППВСУ №2 від 7.02.2003 р.); загальний правозастосовний орієнтир – абз.2 п.7 ППВСУ від 4.06.2010 р. №7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» (далі – ППВСУ №7 від 4.06.2010 р.). Незакінчені умисні вбивства також відповідають одному і тому самому юридичному складу, тому також сукупності злочинів не утворюють (представлені в остаточній кваліфікації одним ЮСЗ). В остаточній кваліфікації незакінчені умисні вбивства утворюють сукупність з закінченими (конкретний правозастосовний орієнтир – абз.2 п.17 ППВСУ №2 від 7.02.2003 р.; загальний правозастосовний орієнтир – п/п.3 абз. 2 п.8 ППВСУ №7 від 4.06.2010 р. При цьому на рівні ФК незакінчені злочини кваліфікуються з посиланням на ч.2 ст.15 КК.