4. Назвіть основні складові філософського знання та проблеми, які вони досліджують.

Онтологія – вчення про першооснови буття, його сфери та категорії, найзагальніші характеристики різних видів буття. Основні проблеми: що є основою світу? Антропологія – вчення про сутність людини, про співвідношення в людині природи та культури. Основні проблеми: що таке людина? Яке її місце та призначення в світі? Гносеологія – теорія пізнання, досліджує закономірності процесу пізнання. Основні проблеми: пізнаваність світу, способи пізнання, істинність знань. Аксіологія – вчення про цінності. Займається дослідженням місця цінностей в реальності та структури ціннісного світу, тобто зв'язків різних цінностей між собою, з соціальними та культурними факторами, а також структурою особистості. Практичне відношення людини до світу є предметом теорії практики, або праксеології. Осмислюються мотиви діяльності, основні засоби досягнення результату, прагматичне співвіднесення мети та засобів. Логічний аспект філософського знання полягає у тому, що результати пізнавального відношення до дійсності,відображені у змісті філософського знання, фіксуються, обумовлюють формування понятійно-категоріального апарату філософії, зміст цього апарату, його структуру, еволюцію, відображують динаміку росту як самої дійсності, людини, так і їх взаємозв'язки.

5. Яке місце займає філософія серед інших форм світогляду?

Світогляд-сукупність поглядів, оцінок, уявлень людини про світ, багатоманітність і взаємодію явищ світу, місце людини, її призначення,норми поведінки з ін. людьми та сус-ва в цілому. Розрізняють 4 типи світогляду: 1.міфологічний(усвідомлення роду як колективної особи, переконаної у наявності спільного предка – тотема, формування анімістичної картини буття-одухотворення усього сущого,світ –емоційно-образний)2.релігійний(політеїзм/монотеїзм.відділяє людину від природи. Знання не треба примножувати, вони вже записані,їх треба наслідувати)3.науковий(біологія-закони життя живого,хімія-закони хімічного життя)4.філософський(Філософія стоїть над науками,знаходить співпадаюче в усіх законах.шукає загальне серед конкретного). Філософія – теоретич. серцевина світогляду. Фундамен. основи буття,найзагальніші властивості,зв’язки і відношення дійсності, принципи існування і пізнання буття – предмет філософії. Філ. є світоглядом певного рівня, а це значить,що, хоча всі люди мають світогляд, проте не кожна людина прилучена до філософії і тому не кожна людина виходить на філософський рівень в її світоглядних орієнтуваннях.

6. Дайте характеристику основних функцій філософії.

Основними функціями філософії вважають: світоглядну, методологічну та культурологічну. Світоглядна ф.: опановуючи філософію, людина відтворює певний погляд на світ, розширює знання про світ, людство, суспільство. Х-р її уявлень про світ сприяє визначенню певної мети. Їх узагальнення створює загальний життєвий план, формує ідеали людини. Світог. не може бути лише сумою знань, у ньому відбув-ся певне ставлення до світу. С. має спрямовувати поведінку, діяльність людини у сфері практики і в пізнанні. Але коли світогляд починає виконувати роль активного регулятора діяльності, то виступає й у ролі методології. Методологічна ф.(правила і навички пізнання явища) дозволяє визначити напрямок наукових досліджень, орієнтуватися у різноманітності процесів і явищ, аналізуючи їх з певних теоретичних позицій. Філософські знання допомагають формувати методологічну культуру мислення вченого. Методологія - сукупність найбільш загальних ідей та принципів, що застосовуються у вирішенні конкретних теоретичних та практичних завдань, це наукове обґрунтування, розробка ідей та принципів, шляхів та засобів піз-ня та практики. Культурол. ф. передбачає експлікацію, раціоналізацію та систематизацію. Експлікація призначена для виявлення найзагальніших ідей, уявлень, форм досвіду, важливе місце займають: практичні (праксеологія), пізнавальні (гносеологія), ціннісні (аксіологія) категорії; вчення про буття онтологія; теоретичне усвідомлення ставлення до світу та людини. Раціоналізація полягає у відображенні в логічній формі результатів людського досвіду. Систематизація – теоретичне відображення сумарних результатів людського досвіду. Інші вчені до основних також зараховують гносеологічну, інтегративну, аксіологічну, критичну, соціологічну ф-її. Гносеологічна ф.: розробка і вибір засобів і методів вивчення та зміни предметного світу або сусп. з урахуванням діючих законів та особливостей об'єкту. Інтегративна ф.: об'єднання практичного, пізнавального і ціннісно-орієнтованого досвіду життя людей. Це важлива умова збалансованого розвитку сусп. життя. Критична ф. у системі культури реалізується наступним чином. У процесі сусп. розвитку або при реалізації складних наукових проблем люди відмовляються від застарілих поглядів та уявлень, стереотипів, хибних світоглядних настанов. Філ. допомагає усувати помилки, звільнитися від застою, віджитих догм. Аксіологічний х-р філос. знань виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності життя, моральні принципи, гуманістичні ідеали. Це особливо важливо в умовах загострення глобальних проблем, коли актуальними стають світоглядні аспекти різних видів діяльності. Практична: у реальному істор. процесі існує у якості філос. економіки, культури, політики. Прогностична: вчення про ідеали і ймовірність їх реалізації в житті людини і сусп.Креативна: саме в філ.з’являється те нове що дозволяє розкрити потенціал людини і сусп.Гуманістична: обґрунтовує необхідність любити людину.