44. Які способи подолання людиною небуття Вам відомі?

Людина завжди знає про конечність свого буття і водночас відмовляється діяти відповідно до цього знання, розвиваючи особисте відчуття неперервності й сталості, створюючи індивідуальну концепцію символічного безсмертя. Вона намагається позбутися страху перед конечністю, тобто перед небуттям. Як на мене, цього можна досягнути за допомогою таких способів: творчість, або мистецтво. Творчість є частиною діяльності, тому за допомогою діяльності, на мою думку, теж можна подолати небуття. Згідно Епікуру, тільки розум видається єдиним засобом подолання страху перед небуттям.

45. Дайте визначення предмету соціальної філософії. Які функції виконує соціальна філософія в суч світі?

Суспільство-система форм і сумісної діяльності людей,що історично склалася.Предмет соц..філософії-дослідження сутності сусп.,законів розвитку і тенденції розвитку сус-ва. Об’єкт і суб’єкт дослідження в соц..філософії співпадають,тому сус-во дослідити тяжко. функції:1.Пізнавальна2. Діагностична3. Прогностична4. Освітня5. Проектна

Найважливішою функцією соціальної філософії є, передусім, пізнавальна. Вона полягає у вивченні взаємозв'язку суспільної свідомості і громадського буття, в розробці соціально-філософської теорії, якої потребує суспільство. Діагностична функція соц. філософії полягає в аналізі суспільства з точки зору його нинішнього (кризового) стану, оцінки варіантів розвитку, їх причин, способів і планів. Україна є перехідним суспільством, в такі періоди велика роль політики (і політиків), яка представляє сферу провокації і вирішення конфліктів(яких можна уникнути при умілому управлінні соціальними конфліктами). Діагностична функція соціальної філ. дозволяє проаналізувати та зрозуміти причини виникнення конфліктів в різних сферах суспільства, намітити соціально-філософський шлях їх вирішення.Прогностична функція соц. філософії виражається у виробленні обґрунтованих прогнозів про тенденції розвитку суспільств і людства, соціальних протиріч і конфліктних процесів в майбутньому. Результатом прогностичної функції є прогноз, в якому викладаються можливі (реальні і формальні) сценарії розвитку цього суспільства і людства.Освітня функція соц. філософії виражається у вивченні її студентами, керівниками, політиками. Знання основ соціальної філософії дозволяє використовувати її для попередження і вирішення конфліктів, розуміння основних тенденцій розвитку суспільства і людства. Проектна ф. соц. філософії полягає в розробці проекту перетворення дійсності в інтересах якої-небудь соціальної спільності (групи, класу, страта, нації). Це перетворення може торкатися зміни соц. інституту, держави, формації, цивілізації і включати мету, суб'єкти, засоби, терміни, темпи перетворень.

46. В чому полягає специфіка піз-ня соціальної реальності? Яке місце займає соціальна філософія по відношенню до всіх наук, що вивчають суспільні явища?

Людство ще не знайшло відповіді, що ж таке соціальне. Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу. Таку відмінність відзначали майже всі філософи: від Конфуція до наших сучасників. В біології принципової різниці між людиною і твариною немає. Твар. і люд. "зроблені" з одного й того ж "матеріалу", за аналогічними зразками. Проте люд. і твар. – це зовсім різні істоти. Головна відмінність полягає в способі життя. Твар. життя здійсн-ся природ. чином, тобто як існування. Людське – суспіл., соц.. як життєдіял-ть. Сусп. життя– реальний життєвий процес люд., що відбув-ся в конкретно-істор. умовах і х-ризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності. Вся філософ. традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської життєдіял. є її свідомий х-р . Саме здатність розмірковувати, заглиблюватись у себе, щоб досягнути злагоди з собою й зрозуміти, у що ж вона дійсно вірить, що вона справді цінує і що ненавидить, – це ті хар-ки, які відрізняють людину від іншого живого світу. Про люд. х-р життєдіял. можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знар. праці. Саме це і постає передумовою виділення люд.-подібної істоти з природно-твар. світу й вихідним пунктом розбудови нею власного світу – соц.-го. Зміст і х-р люд. життя визнач-ся способом люд. діял-сті, одним з головних чинників якого є засоби виробництва. Іншим чинником стало спілк-ня людей засобами мови та інших символічних форм кул-ри. Соціум – особл. спосіб життя людей, голов. чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування. Якщо твар. живе в природі, то люд. – в соціумі. У цьому зв'язку соціум постає як надприродний світ, що надбудовується над природою. Головною його ознакою є предметність. Соціум – це предметне буття люд., її існування в предметному середовищі, культурі. Але, предметність вибудовується люд. діял-стю з природного матеріалу. У цьому вимірі предметність є продовженням природи. В предметах, що оточують людину, немає нічого надприродного. І, разом з тим, предмети докорінно відрізняються від природи саме тим, що в них засобами діял-сті опредметнюється внутр-нє, притаманне лише люд. усвідомл. довколишнього світу і заглиблення в себе. Соціум – це діяльне спілкув. людей. Воно органічно вплетене в людську діяльність, відповідає різноманітним видам діяльності і постає як її передумова, бо саме через спілкування налагоджуються і осмислюються необхідні для діяльності зв'язки, обмін інформацією, фіксація набутого досвіду, передача його від покоління до покоління. Соціальна філософія (СФ) - це система теоретичного знання про найбільш загальні закономірності і тенденції взаємодії соц. явищ, функціон-ня і розв. сусп-ва, цілісного процесу соц. життя. СФ вивчає сусп. і соц. життя не лише в структурно-функціональному плані, але і в її істор. розвитку. Безумовно, що предметом її розгляду є і сама люд., узята не як окремий індивід, а як представник соц. групи, тобто в системі його соц. зв'язків. СФ вивчає закони, згідно з якими в сусп. склад-ся стійкі великі групи людей, стосунки між цими групами, їх зв'язки і роль в сусп.