Тема: «Основи обробітку ґрунту»

Питання:

1. Значення обробітку ґрунту.

2. Технології та прийоми обробітку ґрунту (оранка, лущення, культивація тощо).

3. Системи обробітку ґрунту (передпосівний під ярі та під озимі, обробіток пласта багаторічних трав тощо).

Обробіток ґрунту створює сприятливі умови для росту і розвит­ку вирощуваних культур, поліпшує водно-повітряний, тепловий та поживний режими ґрунту, активізує кругообіг поживних речовин у ґрунті, сприяє знищенню бур'янів, шкідників, хвороб та їх збудни­ків. Під час обробітку заробляють у грунт рослинні рештки, орга­нічні і мінеральні добрива, готують грунт до сівби, створюють спри­ятливі для роботи сільськогосподарських машин та знарядь умови, затримують талі води, здійснюють поливи тощо.

Під час обробітку здійснюють такі технологічні процеси: пере­вертання скиби, розпушування, кришіння, перемішування, ущіль­нення грунту та вирівнювання його поверхні.

При перевертанні верхнього шару грунту заробляються пожнивні рештки, добрива, насіння бур'янів, знищуються збудники хвороб та шкідників. Крім того, під час перевертання перемішуються верхній родючіший та більш розпилений шар грунту з менш родючим ниж­нім, що поліпшує фізичні властивості грунту, сприяє біологічній активізації орного шару.

Розпушування і кришіння грунту поліпшує його водо- і повітро­проникність, життєдіяльність мікроорганізмів, умови росту рослин за рахунок зменшення розмірів ґрунтових частинок, взаємного пе­ремішування їх, підвищує пористість та зменшує щільність грунту.

Перемішування грунту сприяє створенню однорідного орного шару, більш рівномірному розподілу в ньому поживних речовин.

Вирівнювання поверхні грунту зменшує випаровування вологи, створює кращі умови для сівби, догляду за посівами та збирання врожаю.

Ущільнення грунту збільшує капілярну пористість, сприяє під­няттю води з нижніх шарів до насіння, загортанню насіння на оп­тимальну глибину, поліпшує контакт насіння з грунтом.

Прийоми обробітку грунту — це оранка, лущення, культивація, боронування, шлейфування, коткування та ін.

Основним прийомом обробітку грунту є оранка. Під час оранки перевертається і розпушується орний шар, підрізуються бур'яни, за­робляються в грунт добрива та пожнивні рештки. Для забезпечення більш повного перевертання, розпушування і кришіння грунту, за-робки пожнивних решток плуги обладнують передплужниками, які встановлюють перед кожним корпусом. Передплужник зрізує та скидає на дно борозни верхній шар грунту товщиною 10—12 см. Основний корпус плуга піднімає нижню частину орного шару і при­криває ним шар грунту, знятий передплужником. Оранку плугом з передплужником називають культурною і застосовують на грунтах з глибиною орного шару не менше 20 см. Передплужники не вико­ристовують, якщо в грунт заорюють гній, мінеральні добрива, для переорювання та обробітку осушених боліт з товстим шаром торфу, недавно розкорчованих ділянок.

Якщо обробіток грунту не передбачає перевертання верхнього шару, його називають безполицевим і застосовують на чистих від бур'янів полях після просапних культур, у районах поширення вітрової ерозії. В ерозій­но небезпечних райо­нах на поверхні грунту треба залишати пож­нивні рештки. Глибоке розпушування грунту без перевертання верх­ нього шару проводять культиваторами - плоскорізами, культиваторами-глибокорозпушувачами. Для глибокого розпушування можна використовувати також звичайні плуги із зня­тими полицями.

Глибина оранки залежить від грунтово-кліматичних умов, біо­логічних особливостей вирощуваних культур. Оранка може бути мілкою (до 20 см), середньою (20—22 см), глибокою (25 см і біль­ше) та плантажною (понад 45 см). Плантаж застосовують при за­кладанні садів та ягідників. Під корене- та бульбоплоди глибина оранки становить ЗО—32 см, кукурудзу та соняшник — 25—27, зер­нові культури — 20—25 см. На підзолистих, солонцюватих, світло-сірих опідзолених грунтах з неглибоким орним шаром орний шар поглиблюють поступово з обов'язковим внесенням органічних та мінеральних добрив.

Лущення проводять після збирання культур суцільного способу сівби. Його застосовують для розпушування, часткового перевер­тання та перемішування грунту, а також для підрізування бур'янів. Лущення сприяє зберіганню і нагромадженню в грунті вологи, зни­щенню бур'янів та шкідників. При запізненні з лущенням грунт швидко висихає і ефективність цього заходу значно зменшується. Своєчасне лущення поліпшує якість оранки, зменшує питомий опір грунту під час Обробітку. Для лущення застосовують дискове та ле­мішне знаряддя.

Культивація забезпечує розпушування, перевертання грунту, підрізування бур'янів. Виконують його просапними, паровими та універсальними культиваторами. Основними робочими органами культиваторів є лапи різних типів (рис. 18). Долотоподібні, пружин­ні лапи використовують для розпушування чистих від бур'янів грунтів. Підрізувальні лапи (стрілчасті, плоскорізальні, стрілчасті універсальні) використовують для неглибокого розпушування грунту. Під час такого обробітку шари грунту не перевертаються, але бур'яни добре підрізуються. Робочі органи при цьому використо­вуються в різних поєднаннях.

У районах поширення вітрової ерозії використовують культива-тори-плоскорізи, які розпушують грунт на глибину до 16 см і зали­шають стерню на поверхні грунту. В районах надмірного зволожен­ня та зрошуваного землеробства застосовують чизель-культиватори, які глибоко розпушують грунт без перевертання скиби. Легкими чи-зель-культиваторами грунт розпушують на глибину 20—ЗО, важки­ми — до 45 см. Важкі, цілинні та перелогові грунти обробляють дисковими культиваторами із сферичними дисковими робочими органами (з вирізами або без них).

Для розпушування міжрядь та підрізування сходів просапних культур (букетування) застосовують просапні культиватори. Куль-тиваторами-рослинопідживлювачами одночасно розпушують між­ряддя і підживлюють рослини.

Під час боронування неглибоко розпушується і перемішується грунт, вирівнюється його поверхня, частково знищуються пророст­ки та сходи бур'янів, ґрунтова кірка. Розрізняють зубові, сітчасті, пружинні, дискові та ротаційні борони. Робочими органами зубових борін є сталеві загострені зуби. Борони є важкі, 'середні та легкі. У важких борін маса з розрахунку на один зуб становить 1,6— 2 кг, у середніх— 1,2—1,5, у легких — близько 1 кг.

У сітчастих борін зуби невеликі, шарнірно закріплені на рухо­мій рамі. Такі борони добре розпушують грунт, знищують молоді сходи бур'янів, майже не пошкоджують культурні рослини, які доб­ре вкорінились.

Пружинні борони обладнані робочими органами у вигляді зі­гнутих плоских пружин, на кінцях яких прикріплюють загострені наральники. Такими боронами грунт розпушують на глибину до 12 см. Використовують такі борони для обробітку полів, засмічених кореневищними бур'янами, а також на кам'янистих грунтах та піс­ля розкорчовування лісу.

Робочими органами ротаційних борін та мотик є диски з голчас­тими зубами, які вільно обертаються на валу. Використовують їх переважно для знищення на посівах ґрунтової кірки.

Для вирівнювання та неглибокого розпушування верхнього ша­ру грунту використовують шлейфи. Шлейфування поліпшує умови сівби, догляду за посівами та збирання врожаю. Шлейфи склада­ються з ножів, стругів, зубчастих прутків, дерев'яних або металевих брусків.

Коткуванням ущільнюють і вирівнюють поверхню грунту, зни­щують ґрунтову кірку, подрібнюють брили, які утворилися під час оранки, ущільнюють грунт, посилюють підняття вологи з нижніх шарів грунту, поліпшують контакт насіння з грунтом, що загалом сприяє появі дружних і рівномірних сходів. Для коткування ви­користовують гладкі, зубчасті, кільчасті та кільчасто-шпорові котки.

Системи обробітку ґрунту. Система обробітку грунту — це комплекс заходів, які викону­ють в агротехнічні строки у певній послідовності відповідно до ґрунтово-кліматичних умов зони.

Система основного зяблевого обробітку грунту починається з лу­щення стерні, яке виконують одночасно із збиранням попередника або відразу після збирання врожаю. Лущення є основним прийомом боротьби з бур'янами, під час якого насіння бур'янів заробляється у вологий шар грунту, проростає і знищується наступним повторним лущенням або оранкою.

У районах достатнього зволоження при засміченні поля одноріч­ними бур'янами лущення проводять дисковими або лемішними лу­щильниками на глибину 4—5 см. При недостатньому зволоженні ефективне лемішне лущення на глибину 8—10 см. На запирієних площах глибину лущення збільшують до 10—12 см і більше. До по­яви сходів лущення проводять дисковими знаряддями у двох нап­рямах на глибину залягання основної маси кореневищ, а після поя­ви — лемішними лущильниками. Через 2—3 тижні проводять гли­боку зяблеву оранку. Оранкою знищуються бур'яни, заробляються добрива, післяжнивні рештки, поліпшуються тепловий, водний, по­вітряний режими грунту. Зяблева оранка має також велике органі­заційно-господарське значення. Після неї створюються умови для своєчасного проведення передпосівних робіт, сівби ярих культур.

Після пізніх просапних культур лущення, як правило, не прово­дять, а відразу проводять оранку плугами з передплужниками. При значній засміченості кореневищними та коренепаростковими бу­р'янами застосовують лущення з одночасним боронуванням, а по­тім — зяблеву оранку на глибину 20—22 см. Після кукурудзи гли­бину оранки збільшують до 25—27 см і більше.

У районах достатнього зволоження на чистих від бур'янів полях на середніх та легких за механічним складом грунтах після про­сапних культур восени інколи проводять поверхневий обробіток дисковими або лемішними лущильниками. Навесні застосовують звичайний передпосівний обробіток.

У посушливих умовах замість зяблевого проводять напівпаро­вий обробіток грунту. В цих районах лущення стерні дисковими лу­щильниками не забезпечує нагромадження та зберігання вологи в грунті, що погіршує якість зяблевого обробітку. Після оранки сухо­го грунту поверхня залишається брилистою, невирівняною. Перше лущення дисковими знаряддями проводять після збирання зернових на глибину 5—6 см. Наприкінці липня — на початку серпня при появі сходів бур'янів проводять глибоку (28—ЗО см) оранку плу­гами з передплужниками в агрегаті з боронами, а в суху погоду — і з кільчасто-шпоровими котками. Потім у міру ущільнення грунту та проростання бур'янів поле обробляють боронами або культи­ваторами в агрегаті з боронами до закінчення осінніх польових робіт.

У разі поширення вітрової ерозії використовують плоскорізи-глибокорозпушувачі КПГ-250 та КПГ-2-150. Грунт обробляють на глибину 20—ЗО см. Після такого обробітку стерня залишається на поверхні грунту (80 %) і захищає його від ерозії. Взимку на таких полях краще затримується сніг, більше нагромаджується вологи в грунті.

Обробіток пласта багаторічних трав. Багаторічні трави (коню­шина, люцерна, еспарцет) є попередниками озимих культур. Оран­ку проводять після першого скошування їх на сіно. Глибина оранки на чорноземах становить 28—ЗО, а на сірих та темно-сірих опідзо-лених грунтах — 23—25 см. Оранку виконують в агрегаті з важки­ми котками та боронами. У посушливі роки глибину оранки змен­шують. Якщо після збирання трав грунт сухий, спочатку проводять лущення, а потім — оранку. Наступний обробіток передбачає 2—З культивації з одночасним боронуванням.

У районах достатнього зволоження озимі можна висівати і після двох скошувань трав. Якщо озимі висівають після люцерни, то пе­ред оранкою виконують дискування, яке запобігає її відростанню. Таке дискування ефективне також після конюшини та еспарцету.

До обов'язкових прийомів системи обробітку грунту після бага­торічних трав належить коткування, яке проводять агрегатами з плугів, важких котків та зубових борін. Після оранки грунт оброб­ляють культиваторами з боронами. Практикують також повторне коткування. Потім поле обробляють дисковими лущильниками в один-два сліди в агрегаті з боронами, і після цього знову проводять коткування з боронуванням.

Поглиблення орного шару. Орний шар грунту поглиблюють од­ночасно з внесенням добрив та обробітком плугами з ґрунтопоглиб­лювачами, які розпушують грунт за плугом у борозні без вивертан­ня глибоких шарів. Крім того, для поглиблення використовують плуги з вирізними корпусами, плуги без передплужників і полиць та інші знаряддя: чизель-культиватори, глибокорозпушувачі, плос-корізи, ярусні плуги.

Орний шар під час зяблевого обробітку поглиблюють поступово (приблизно на 20 % глибше попередньої оранки). При поглибленні орного шару здійснюють заходи поліпшення структури та фізичних властивостей грунтів: вносять органічні і мінеральні добрива, висі­вають багаторічні трави і проводять вапнування або гіпсування. На різних типах грунтів орний шар поглиблюють неоднаково. Наприклад, дерново-підзолисті грунти характеризуються тим, що найбільш вологоємкий у них верхній шар, а в міру збільшення гли­бини вологопроникність зменшується. Саме тому після оранки без поглиблення орного шару більша частина води атмосферних опадів у цих грунтах не проникає в глибину, а стікає по схилах. Тому восе­ни орний шар на таких грунтах поглиблюють із внесенням 50 % нор­ми вапняних, фосфорних і калійних добрив. Решту добрив вносять навесні під час передпосівного обробітку.

Поступово поглиблюють орний шар і на важких грунтах, особли­во з високим рівнем залягання ґрунтових вод, та в районах надмір­ного зволоження. На окультурених грунтах його поглиблюють на більшу глибину.

Одноразове поглиблення можна здійснювати під картоплю, ко­ренеплоди, але з обов'язковим внесенням підвищених норм органіч­них добрив.

На солонцюватих грунтах поглиблення орного шару має вели­ке значення. Під неглибоким .(13—18, 20—22 см) гумусно-елюві­альним горизонтом в цих грунтах залягає ущільнений ілювіальний (солонцюватий) шар, багатий на мулисті (колоїдні) частинки і увібраний натрій. Внаслідок цього солонцюваті грунти мають по­гані фізичні властивості (при зволоженні ілювіальний горизонт на­бухає і стає водонепроникним). Вода при цьому застоюється на по­верхні грунту, не проникає в більш глибокі шари, і рослини гинуть від вимокання. Сухі ілювіальні горизонти сильно ущільнюються, стають непридатними для обробітку і утруднюють проникання ко­ренів у грунт.

Солонцюваті грунти слід поліпшувати не лише розпушуванням більш глибоких шарів, а й зменшенням вмісту у вбирному комп­лексі іонів натрію. Для цього вносять гіпс, органічні і мінеральні добрива. Добрива і гіпс доцільно вносити пошарово. Велике зна­чення для поліпшення солонцюватих грунтів має вирощування бо­бових трав — буркуну, лядвенця рогатого, люцерни жовтої. По­глиблювати орний шар на грунтах доцільніше на полях з чорним паром.

Передпосівний обробіток грунту під ярі культури передбачає створення сприятливих умов для якісної сівби, дружного і рівно­мірного проростання насіння, росту і розвитку сільськогосподарсь­ких культур. Система передпосівного обробітку передбачає закрит­тя вологи (ранньовесняне розпушування грунту боронами), культи­вацію, коткування тощо. Закриття вологи проводять на початку весняних польових робіт, як тільки грунт достигне (гребені або гру­дочки грунту набудуть сірого кольору, грунт не липне, не мажеться, добре розробляється). Цей прийом виконують у найкоротші строки, бо навесні грунт швидко пересихає, втрачає значну кількість вологи (160—180 т/га води за добу), що різко знижує врожай сільськогос­подарських культур.

Для закриття вологи використовують борони, шлейфи різних типів. Якщо грунт ущільнений, то в першому ряду агрегату розмі­щують борони, а за ними — шлейфи. На структурних грунтах, які за зимовий період не ущільнюються і не запливають, у першому ряду розміщують шлейфи, а в другому — борони. Використовують також інші схеми розміщення знарядь (шлейфи — борони — райборінки). На важких безструктурних грунтах, які ущільнюються в осінньо-зимовий період, використовують лемішні лущильники без полиць в агрегаті з боронами або культиваторами із стрілчастими лапами.

Наступним етапом підготовки площі до сівби ярих культур є передпосівна культивація, основним завданням якої є створен­ня сприятливих умов для загортання насіння та дружної появи сходів.

Як правило, під ранні ярі зернові, зернобобові культури прово­дять одну передпосівну культивацію на глибину загортання насін­ня. Під пізні ярі (кукурудзу, гречку, просо, баштанні та ін.) засто­совують здебільшого дві культивації: першу — на глибину 10— 12 см з одночасним боронуванням та другу — на глибину загортання насіння. На сильно ущільнених та засмічених грунтах часто прово­дять три культивації.

На важких грунтах у районах достатнього зволоження, які за осінньо-зимовий період ущільнюються та запливають, проводять переорювання зябу на 14—16 см або глибоке розпушування чизель-культиваторами (можна з одночасним внесенням добрив).

На структурних, розпушених, чистих від бур'янів грунтах рано навесні перед сівбою ранніх ярих культур можна обмежитися ран­ньовесняним боронуванням та шлейфуванням.

Ефективним прийомом передпосівного обробітку грунту є кот­кування.

Не рекомендується допускати розриву в часі між передпосівним обробітком грунту та сівбою, бо це призводить до значних втрат ґрунтової вологи.

У районах недостатнього та нестійкого зволоження значну ува­гу приділяють мінімалізації обробітку грунту, при якій скорочу­ється кількість та глибина обробітку, поєднується кілька операцій (передпосівна культивація, сівба, внесення добрив і гербіцидів тощо).

Технологічні процеси та прийоми обробітку грунту. Обробіток грунту створює сприятливі умови для росту і розвит­ку вирощуваних культур, поліпшує водно-повітряний, тепловий та поживний режими грунту, активізує кругообіг поживних речовин у грунті, сприяє знищенню бур'янів, шкідників, хвороб та їх збудни­ків. Під час обробітку заробляють у грунт рослинні рештки, орга­нічні і мінеральні добрива, готують грунт до сівби, створюють спри­ятливі для роботи сільськогосподарських машин та знарядь умови, затримують талі води, здійснюють поливи тощо.

Під час обробітку здійснюють такі технологічні процеси: пере­вертання скиби, розпушування, кришіння, перемішування, ущіль­нення грунту та вирівнювання його поверхні.

При перевертанні верхнього шару грунту заробляються пожнивні рештки, добрива, насіння бур'янів, знищуються збудники хвороб та шкідників. Крім того, під час перевертання перемішуються верхній родючіший та більш розпилений шар грунту з менш родючим ниж­нім, що поліпшує фізичні властивості грунту, сприяє біологічній активізації орного шару.

Розпушування і кришіння грунту поліпшує його водо- і повітро­проникність, життєдіяльність мікроорганізмів, умови росту рослин за рахунок зменшення розмірів ґрунтових частинок, взаємного пе­ремішування їх, підвищує пористість та зменшує щільність грунту.

Перемішування грунту сприяє створенню однорідного орного шару, більш рівномірному розподілу в ньому поживних речовин.

Вирівнювання поверхні грунту зменшує випаровування вологи, створює кращі умови для сівби, догляду за посівами та збирання врожаю.

Ущільнення грунту збільшує капілярну пористість, сприяє під­няттю води з нижніх шарів до насіння, загортанню насіння на оп­тимальну глибину, поліпшує контакт насіння з грунтом.