- •Лабораторна робота. Дослідження адсорбції поверхнево активних речовин на границі рідкий розчин – повітря
- •Поверхневий натяг
- •Самочинне зменшення поверхневої енергії й формування поверхневого шару
- •Види адсорбції та її кількісні характеристики
- •Фундаментальне адсорбційне рівняння Гіббса й приклади його застосування
- •Поверхнева активність. Поверхнево-активні й поверхнево-інактивні речовини
- •Мономолекулярна адсорбція. Ізотерма адсорбції Ленгмюра
- •Ізотерми адсорбції й поверхневого натягу розчинів пар
Мономолекулярна адсорбція. Ізотерма адсорбції Ленгмюра
Французький вчений Ленгмюр процес адсорбції описував, прийнявши такі наближення:
1. Поверхня адсорбенту однорідна і містить певну кількість енергетично еквівалентних центрів, на яких і відбувається адсорбція молекул адсорбата. Такі центри називаються адсорбційними.
2. Кожний адсорбційний центр взаємодіє з однією молекулою адсорбата.
3. Молекули адсорбата локалізовані на поверхні адсорбенту, тобто не переміщаються від одного адсорбційного центра до іншого.
4. Молекули адсорбата, що зв’язані з адсорбційними центрами, не взаємодіють між собою.
Виходячи із положень теорії Ленгмюра, адсорбцію можна розглядати, як квазіхімічну реакцію між адсорбційними центрами поверхні та молекулами адсорбата:
,
де - адсорбційні центри поверхні; В – молекули адсорбата, що розподіляється; - комплекс, що утвориться на поверхні адсорбента.
По мірі збільшення концентрації (тиску) речовини В реакція зсувається в напрямку утворення комплексу й вільних адсорбційних центрів стає менше.
Константа адсорбційної рівноваги (без урахування коефіцієнтів активності речовин квазіреакції) дорівнює
,
де - величина адсорбції; - кількість вільних адсорбційних центрів, котрі задаються через різницю загальної кількості адсорбційних центрів та кількості адсорбційних центрів, що зв’язані з молекулами адсорбата; сВ = с – рівноважна концентрація адсорбата в об’ємі.
Величину A∞ називають ємністю адсорбційного моношару, що дорівнює числу адсорбційних центрів, котрі припадають на одиницю площі поверхні або на одиницю маси адсорбенту.
Рівняння мономолекулярної адсорбції Ленгмюра маєвигляд
, (5.16)
вбо, враховуючи пропорційність концентрації газової фази парціальному тиску р, ізотерму адсорбції Ленгмюра можна записати у вигляді:
. (5.17)
Слід відзначити, що константа адсорбційної рівноваги в рівнянні Ленгмюра (К і Кр) характеризує енергію взаємодії адсорбата з адсорбентом. Чим сильніше ця взаємодія, тим більше константа адсорбційної рівноваги (ΔG = −R·T·lnК).
При малих значеннях концентрації або тиску, коли с → 0 і р → 0, одержуємо:
A = A∞·K·c й A = A∞·Kр·р.
Отримане співвідношення відповідає закону Генрі (A∞·К = КГ, чи A∞·Кр = КГ): величина адсорбції лінійно росте із збільшенням концентрації (тиску). Отже, рівняння Ленгмюра є більш загальним співвідношенням, що включає й рівняння Генрі.
При великих значеннях концентрації (тису), коли K·c >> 1 (Кр·р >> 1), рівняння (5.161) і (5.17) переходять у рівність A = A∞, тобто вся поверхня адсорбенту покривається мономолекулярним шаром адсорбата.
Для знаходження параметрів К та A∞, рівняння Ленгмюра задають в одній із трьох лінійних форм:
. (5.18)
, (5.19)
. (5.20)
Провівши апроксимацію по МНК рівнянням лінійної (Y = a0 + a1·X) залежності, що відповідає одному із співвідношень (5.18)-(5.20), визначають обидва параметри А∞ і К ізотерми адсорбції. Наприклад, обробляючи за МНК залежність від с, параметри рівняння Ленгмюра розраховують за формулами
. (5.21)
Отримане значення А∞ дозволяє розрахувати питому поверхню адсорбенту - поверхню одиниці маси адсорбенту:
sпит=A∞NAω0, (5.22)
де NA - стала Авогадро, ω0 - площа, що припадає на одну молекулу адсорбата.