- •1. Література св як історичне поняття. Її значення в світовому літ.Процесі.
- •2. Періодизація та система жанрів літератури Середньовіччя.
- •3. Інтерпретація проблеми людини і Бога в літературі Середньовіччя.
- •4.Середньовічна парадигма часу. Картина світу середньовічної людини.
- •5. Проблема людини та навколишньої дійсності у Середніх віках.
- •7. Духовність та енциклопедичність як основні естетичні концепти св світосприйняття.
- •8.Кельтський епос та ірландські саги. Проблема їхньої класифікації.
- •9.Пантеон кельтських богів. Їхня функціональна характеристика.
- •10.Класифікація ірландських саг. Розвиток їх сюжетів у європейській літ.Наступних епох.
- •12. Вплив кельтських саг на розвиток жанру лицарського роману.
- •13. Кельтські творці художнього слова –друїди, філіти, барди.
- •14.Давні германці та їхня міфологія.
- •15.Створення світу в піснях «Старшої Едди»
- •16. Трагічне і героїчне в піснях «Старшої Едди»
- •17. Дидактизм «Старшої Едди»
- •18.Поезія скальдів та її поетологічні техніки
- •19.Саги про ісландців. Особливості проблематики та поетики.
- •20.Давньогерманський народно-героїчний епос. Жанрова та поетологічна специфіка.
- •23. Латинська література раннього св.Система жанрів клерикальної та світської літератури.
- •24. Апокрифічна та есхатологічна література раннього Середньовіччя.
- •25. Поняття патристики. “Сповідь” Аврелія Августина як взірець св автобіографічного жанру.
- •26.Жанровий діалог «Сповіді» Августина(автобіографія,чарівна казка).
- •28. Витлумачення проблеми часу та памяті у «Сповіді» а.Августина
- •29. Особливості жанру візії. Ґенеза жару
- •31. Художні особливості середньовічного героїчного епосу. Теорії виникнення героїчної поеми.
- •32. Давньогрецький епос та середньовічний епос. Концепція героя.
- •33. Васали та сеньйори героїчного епосу. Їхня відмінність від героя архаїчного епосу.
- •34. Жанр героїчної пісні у французькій літературі: класифікація, тематика, система персонажів.
- •35.Історія та вимисел у французькому героїчному епосі. “Пісня про Роланда”.
- •36.Лицарський кодекс у поемі “Пісня про Роланда”.
- •37.Християнські та національно-патріотичні мотиви поеми.
- •39.Сюжетно-композиційна структура «Пісні про нібелунгів». Генеза поеми.
- •40. Жанрова синкретичність поеми Пісня про нібелунгів.
- •41. Особливості хрононотопу «Пісні про нібелунгів»
- •42. Епічний герой архаїчного та героїчного епосу.
- •43. Герой та антагоністи в героїчному епосі Середньовіччя.
- •44. Жіночі образи середньовічних поем.
- •46. Доба лицарства. Хрестові походи та їхня роль у формуванні лицарської культури. Кодекс лицарської моралі та куртуазних естетичних норм. Нова концепція кохання.
- •47. Доба лицарства.Загальна характеристика.Куртуазна література і її жанри.
- •48. Класифікація та художні особливості жанру лицарського роману.
- •49. Бретонський цикл лицарських романів.
- •50. Творчість Марії Французької. Художня специфіка ле «про козолист».
- •51. Візантійський цикл лицарських романів. Творчість Кретьєна де Труа.
- •52. Роланд і Трістан: від епічного героя до героя лицарського роману.
- •53. Лицарська література. Нова концепція кохання. Елементи психологізму.
- •54. Образи Трістана та Ізольди в середньовічній літературі Західної Європи.
- •55.Мотив мандрівки в середньовічній літературі (на прикладі аналізу твору на вибір студента).
- •59. Специфіка жанру біографії трубадурів
- •60. Міська література пізнього Середньовіччя. Витоки її формування.
- •63. Місто як особливий простір. Жанрова характеристика (фабльо, тваринний, алегоричний епос).
- •66. Місце тваринного епосу в системі жанрів міської літератури.
- •67. «Роман про лиса» як найхарактерніший взірець тваринного епосу.
- •68. «Роман про лиса». Його витоки.
- •69.Алегоричний епос. Поява дидактич-алегорич.Поеми «Роман про троянду». Проблема авторства.
- •70. Функції алегорії в «Романі про троянду».
- •71. Походження св драми. Клерикальна література і театр.
- •72. Основні драматургічні жанри літератури св. Містерія, міракль, мораліте, фарс.
- •73. Виникнення міської драми. Жанрова своєрідність мораліте, фарсу та соті.
- •74. Література італійського Передвідродження.
- •75. «Нове життя” Данте та школа “солодкого нового стилю”.
- •76, 78. Структура та художні особливості поеми Данте “Божественна комедія”.
- •77.Авторське розуміння багаторівневої структури «Божественна комедія».Природа алегоризму.
- •79. “Божественна комедія” Данте: система та функції образів, місце образу автора у творі.
- •80. Побудова потойбічного світу в зображенні Данте та критерії оцінки гріховності. Образи грішників.
- •81. Літ. Доби Відродження, як історичне поняття, її значення в світовому літературному процесі.
- •82. Періодизація та система жанрів ренесансної літератури.
- •86. Теорії походження жанру сонету
- •87. Жанр сонету. Його національні варіанти в літературі доби Відродження.
- •90. Лірика Петрарки (жанри, тематика, особливості ліричного героя), її українські переклади.
- •91. Проблематика “Декамерона” Дж. Боккаччо. Класифікація новел.
- •92. Концепція кохання в “Декамероні” Дж. Боккаччо.
- •93. Роль та місце автора в оповіді “Декамерона”.
- •94. Типи та образи персонажів “Декамерона”.
- •95. Функція обрамлення у «Декамероні» Дж. Боккаччо.
- •96. Місце твору в розвитку європейської новелістики наступних епох.
12. Вплив кельтських саг на розвиток жанру лицарського роману.
Кельтські саги вплинули також на розвиток західноєвропейського рицарського роману (XII- XIII ст.). Так, історія красуні Грайне (сага «Переслідування Діармайда і Грайне»), з якою одружився старий король Фіни, її любов до племінника короля - Діармайда, втеча юної пари і довгі поневіряння нагадують сюжет лицарського роману «Трістан та Ізольда». В цьому романі використано й деякі сюжетні мотиви і деталі з саг «Вигнання синів Уснеха» і «Повість про Байле Доброї Слави». А героїчні саги на роман про лицарыв круглого столу. Артурівські романи. Протягом століть надзвичайно популярними були так звані артурівські романи (або романи Круглого Столу), пов'язані з іменем легендарного героя кельтських переказів. Сказання [103] про короля Артура зародились у глибоку давнину, коли у кельтів складались сказання про героїв племені. Саме ім'я Артура з'явилось у переказах пізніше - в епоху запеклої боротьби кельтів з англами та саксами (V-VI ст.). Він виступав у переказах як головний герой і вождь кельтського опору. В казковій «Історії королів Британії» (близько 1137 р.) Гальфреда Монмутського Артур вже показаний як могутній володар усієї Британії і значної частини Європи.
13. Кельтські творці художнього слова –друїди, філіти, барди.
Очолювали кельтів військові вожаки й жерці – друїди – носії й хранителі «божественної мудрості», вихователі молоді. Вони відали жертвоприношеннями, виконували також судові функції, були лікарями, учителями, віщунами. Створювали та зберігали пісні та скелі філіти. Одночасно з ними пісенно-поетичною творчістю займалися барди. Це слово прижилося у нас і означає автора пісень, який сам виконує їх. У кельтів бардами називали народних співаків – поетів, які згодом стали займатися пісенно-поетичною творчістю професійно, живучи при дворах феодалів або мандруючи кам’янистими шляхами Шотландії. Уельсу та інших частин Британських островів. Філіди ж займалися літературною діяльністю начеб за сумісництвом, бо посідали дуже важливі посади при дворах кельтських володарів: були радниками, жерцями, зберігали генеалогію знатних кланів. Оскільки в суспільному становищі бардів і фелідів існувала така велика різниця, то й сфери літературної діяльності у них були різні: барди створювали різноманітні пісні – похвальні, викривальні, ліричні та інші, а філіти творили своєрідний літопис національної історії – епічні скели.
14.Давні германці та їхня міфологія.
Германці в історії з'являються значно пізніше кельтів. Власне, саме цю назву римляни почали вживати з I століття до н. е.. Як і інші народи старовини, що живуть родоплемінним ладом, давні германці були розділені на різні племена. Це призводило до значної різниці в їх віруваннях. Давньогерманську міфологію можна розділити на дві великі частини - міфологію континентальних германців і міфологію північних, скандинавських країн. Континентальні германці вже з самих ранніх часів підпали під вплив своїх найближчих сусідів - римлян, а також кельтів. Розпочата християнізація Європи також торкнулася їх першими. З цієї причини самобутня германська міфологія краще і довше зберігалася у північних скандинавів, віддалених від сторонніх впливів. Саме північнонімецька міфологія дійшла до наших часів, збережена двома видатними пам'ятками європейської літератури - так званими "Старшою" і "Молодшою Еддою". Перша з них являє собою збірник поетичних гімнів, друга написана прозою і належить перу одного автора. Впорядкована 1222—1223 pоках ісландським істориком Сноррі Стурлусоном. Головні боги скандинавського пантеону - Одін, Тор, Фрейре, Локі, Хеймдаль, Тюр, Ньерд відрізняються різноманітними функціями і характерами. Богині - Фрігге, Фрейя, Ідун, Сів також володіють індивідуальними рисами. Наприклад, Сів відрізняється золотим волоссям. Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін (Водан - у західних германців). Одін, бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Дочки Одіна, войовничі діви-валькірії, відносять полеглих героїв до Валгалли («чертог мертвих»), де вони змагаються в боях, а потім весело бенкетують з Одіном. Він - бог мудрості, покровитель поетів і сам поет. Сила його слова підкорює всіх. Мужній і стійкий, він здобув «мед поезії», віддав в заклад око, щоб стати мудрим, пожертвував своїм життям заради знань. Дружина Одіна - богиня Фрігг - вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості, богинею кохання. Великою пошаною в скандінавів, як і Одін, користувався бог блискавки і грому рудобородий Тор (у західних германців - Донар). Тор наділений рисами простого селянина - скандінава, що століттями мужньо боровся з суворою природою. Озброєний кам'яним молотом, дуже сильний, добрий, але запальний Тор завжди готовий вступити у двобій зі злом. У колісниці, запряженій козлами, рудобородий бог часто прямує на схід, де б'ється з велетнями, боротьба з якими - запорука життя богів та людей. Ворог зла і несправедливості, Тор захищає від чар, хвороб, біди. В епоху вікінгів його вважали також богом родючості. У давній Ісландії про простодушного Тора складено багато побутових гумористичних оповідок. Втіленням руйнівних сил, чвар у скандінавській міфології був Локі. Енгельс вбачав у ньому риси Мефістофеля. Локі розумний, але злий жартівник. Він підступно занапастив світлого бога Бальдра, що стало передвістям загибелі богів.
У цілому скандинавська міфологія виробляє суворе і піднесене враження. Очевидно, що вона належала суворим і мужнім людям, які не боялися дивитися в обличчя смерті. Весь хід подій веде до загибелі світу, і всі учасники знають, що вона неминуча, але чесно і стійко виконують свій обов’язок. Такий світогляд був викликаний способом життя і соціальним положенням скандинавських князів-ярлів, їх дружинників і поетів-скальдів. Щоб підтримати своє високе положення в суспільстві, вікінг-воїн повинен був без страху кидатися назустріч небезпеці, іноді свідомо знаючи, що цей вчинок приведе його до загибелі. Весь лад скандинавської міфології покликаний утвердити його в рішучості не відступати, але безстрашно виконати свій обов'язок. Таким чином, скандинавська міфологія - плоть від плоті тих суворих умов, в яких жили ті люди, що винайшли її.