2 Транспорт гормонів

Транспорт гормонів у крові залежить від їх розчинності. Гідрофільні гормони (наприклад, білково-пептидні) транспорту-ються у вільному стані. Стероїдні і тиреоїдні гормони транспортуються в комплексі з білками плазми крові:

• специфічними транспортними білками (транспортні низькомолекулярні глобуліни, тироксинзв’язуючий білок, транскортин - білок для транспорту кортикостероїдів);

• неспецифічними транспортними білками - альбумінами.

3 Молекулярно-клітинні механізми дії гормонів

Існують два основні механізми дії гормонів:

1. мембранно-цитозольний;

2. цитозольний.

Мембранно-цитозольний механізм дії характерний для білково-пептидних гормонів і похідних амінокислот.

За фізико-хімічними властивостями це гормони, які не здатні проходити через біліпідний шар плазматичної мембрани в цитозоль. Саме тому для них рецептори знаходяться на поверхні клітини. Реалізацію дії цих гормонів у клітині забезпечують специфічні молекули, які утворюються в цитозолі у відповідь на дію гормону. Ці молекули називають месенджерами, або вторинними посередниками дії гормону. Месенджер є повноважним представником гормону в клітині. Вторинними посередниками дії гормонів можуть бути такі молекули, як цАМФ, цГМФ, ІТФ (інозитолтрифосфат), ДАГ (диацилгліце-рол), іони Са²⁺.

Нижче наведена таблиця, в якій подані гормони і відповідні вторинні посередники дії цих гормонів у клітині.

	Вторинний посередник	Приклади біорегуляторів
1	цАМФ	Глюкагон, АКТГ, ТТГ, гонадотропіни, гона-доліберин, тироліберин, МСГ, вазопресин та інші
2	цГМФ	α-передсердний Na уретичний пептид, аце-тилхолін, серотонін, NO, брадикінін
3	ІТФ, ДАГ, Са2+	Гастрин, тироліберин, вазопресин, ангіотензин ІІ, паратгормон, лейкотрієни

Мембранно-цитозольний механізм дії гормонів реалізується дуже швидко. Це пояснюється каскадною організацією процесів - клітинна відповідь досягається через послідовність активації ферментів. На кожному новому етапі в геометричній прогресії зростає кількість активованих молекул - лавиноподібна активація. Такий каскад нагадує піраміду, на вершині якої одна молекула гормону, а у основи - велика кількість молекул активо-ваних ферментів.

Са²⁺-месенджерова система

Іонам Са²⁺ належить центральна роль в регуляції багатьох клітинних функцій. Як месенджер Са²⁺ може функціонувати самостійно (не лише у складі фосфоінозитидної системи).

Зміна концентрації внутрішньо-клітинного вільного Са²⁺ є сигналом для активації або інгібування ферментів, які в свою чергу регулюють метаболізм, скорочувальну і секреторну активність, адгезію, клітинний ріст.

Джерела Са²⁺ можуть бути внутрішньо- і позаклітинні. Вони постачають Са²⁺ у відповідь на нейрогормональні сигнали. Са²⁺ зв’язується з кальмодуліном і комплекс Са²⁺-кальмодулін акти-вує Са²⁺-кальмодулін-залежну протеїнкіназу. Ця протеїнкіназа фосфорилює внутрішньоклітинні ферменти - “мішені”, тим са-мим регулює їх активність, що призводить до певної біохімічної або фізіологічної відповіді.