3.6. Специфічні функціональні стану в психолого-педагогічної діяльності

У процесі виконання будь-якої роботи людям властиво відчувати фізичні і нервово-психічні навантаження. Їх величина може бути різною в різних видах діяльності. При невеликих навантаженнях, що діють постійно, або разових значних навантаженнях включаються природні механізми регуляції, і організм справляється з наслідками цих навантажень сам, без свідомої участі людини. Наприклад, після важкої розумової або фізичної роботи людина може проспати більше, ніж зазвичай, і встати відпочив. В інших випадках, коли навантаження не тільки значні, а й тривалі, буває важливо свідомо використовувати різні прийоми і способи, що допомагають організму відновлюватися.

Як показують результати численних досліджень, робота педагогів, психологів, фахівців різних соціальних служб викликає значні нервово-психічні навантаження. Як причини цього можна назвати гіподинамію, підвищене навантаження на зоровий, слуховий та голосової апарати, психологічні та організаційні труднощі, такі як відповідальність за долю іншої людини, необхідність бути постійно «у формі», відсутність емоційної розрядки, велика кількість контактів протягом робочого дня та ін При такій роботі день за днем ​​рівень напруженості може накопичуватися. Можливими проявами цього можуть бути збудження, підвищена дратівливість, неспокій, м'язова напруга, затискачі в різних частинах тіла, почастішання дихання, серцебиття, підвищена стомлюваність. При досягненні певного рівня напруженості організм починає намагатися захистити себе. Зовні це проявляється в неусвідомлюваному або усвідомлюваному бажанні зменшити або формалізувати час взаємодії з учнями, клієнтами. Тривалий стан напруженості може привести до професійного вигорання (докладніше див 2.5). Досвід роботи практичних психологів показує, що ефективним засобом профілактики напруженості, запобігання симптому професійного вигорання є використання способів саморегуляції.

Розрізняють природні способи регуляції організму і саморегуляцію (С. В. Філіна). До природних способам регуляції організму відносяться тривалий сон, смачна їжа, спілкування з природою й тваринами, баня, масаж, рух, танці, музика та багато іншого. Існують і індивідуальні природні способи регуляції: сміх, посмішка, гумор; роздуми про хороше, приємне; різні рухи типу потягування, розслаблення м'язів; спостереження пейзажу за вікном; розглядання квітів у приміщенні, фотографій, інших приємних для людини речей; уявне звернення до вищих сил (богу, всесвіту, великої ідеї); вдихання свіжого повітря; читання віршів; малювання та ін

Саморегуляція - це управління своїм емоційним станом, що досягається шляхом впливу людини на самого себе за допомогою слів, уявних образів, управління м'язовим тонусом і диханням. В результаті саморегуляції виникають три основних ефекту - заспокоєння, відновлення та активізації. Своєчасна саморегуляція виступає своєрідним психогігієнічних засобом, що запобігає накопичення залишкових явищ перенапруження, що сприяє повноті відновлення сил, що нормалізує емоційний фон діяльності, а також підсилює мобілізацію ресурсів організму.

Управління диханням - це ефективний засіб впливу на тонус м'язів і ті ділянки мозку, які відповідають за емоційний стан людини. Повільне і глибоке дихання (за участю м'язів живота) знижує збудливість нервових центрів, сприяє м'язовому розслабленню (релаксації). Часте (грудне) дихання, навпаки, забезпечує високий рівень активності організму, підтримує нервово-психічну напруженість.

Способи, пов'язані з управлінням тонусом м'язів, також належать до способів довільної саморегуляції. Під впливом психічних навантажень виникають м'язові затиски, напруга. Уміння їх розслабляти дозволяє зняти нервово-психічну напруженість, швидко відновити сили. Можна працювати з такими групами м'язів: особи (лоб, щоки, губи, зуби); потилиці, плечей; грудної клітки; стегон і живота; кистей рук; нижній частині ніг.

Способи, пов'язані з впливом слова, задіють свідомий механізм самонавіювання, при цьому відбувається безпосередній вплив на психофізіологічні функції організму. Формулювання самовнушений будуються у вигляді простих і коротких тверджень з позитивною спрямованістю (без частки «не»). Словесний самонавіювання може здійснюватися в таких формах: а) самонаказ - короткого, уривчастого розпорядження, зробленого самому собі, це допомагає стримувати емоції, вести себе гідно, дотримуватись вимог етики і правила роботи з клієнтами; б) самопрограмування, коли корисно згадати про свої успіхи в аналогічній ситуації (минулі успіхи говорять людині про його можливості, приховані резерви в духовній, інтелектуальній, вольовій сферах і вселяють впевненість у своїх силах); в) самосхвалення (Самопоощрение).

Способи, в яких використовуються образи, пов'язані з активним впливом на центральну нервову систему уявлень і чуттєвих образів. Безліч позитивних відчуттів, спостережень, вражень ми не запам'ятовуємо, але якщо розбудити спогади і образи, з ними пов'язані, то можна пережити їх знову і навіть посилити. І якщо словом ми впливаємо в основному на свідомість, то образи, уява відкривають нам доступ до потужних підсвідомим резервів психіки. На активній роботі з образами заснований один із широко використовуваних у сучасній психологічній практиці методів - нейролінгвістичне програмування.

У роботі з профілактики нервово-психічної напруженості у педагогів, психологів та інших працівників сфери освіти першорядна роль повинна приділятися розвитку і зміцненню позитивного сприйняття життя, позитивної «Я-концепції», віри в людей, впевненості в успіху справи, за яку взявся.