3.2. Види функціональних станів людини

Специфіка стану залежить від безлічі різних причин. У силу цього актуальний стан людини, що виникає в кожній конкретній ситуації, завжди унікально. Однак серед різноманіття випадків досить чітко виділяються деякі загальні класи станів. Це проявляється, наприклад, в тому, що кожен з нас на суб'єктивному рівні легко відрізняє стан емоційного збудження від апатії, бадьорий робочий стан - від млявості і сонливості. При вирішенні прикладних задач розпізнавання того чи іншого стану та управління ім проблема класифікації та змістовного опису різних видів функціональних станів має принципове значення.

Використання понять надійності та ціни діяльності є підставою для створення найбільш загальній класифікації функціональних станів. За допомогою критеріїв надійності функціональний стан характеризується з точки зору здатності людини виконувати діяльність на заданому рівні точності, своєчасності, безвідмовності. За показниками ціни діяльності дається оцінка функціонального стану з боку ступеня виснаження сил організму і в кінцевому підсумку впливу його на здоров'я людини. На підставі зазначених критеріїв все безліч функціональних станів ділиться на два основні класи. Допустимі функціональні стану, по-перше, за критерієм надійності дозволяють здійснювати діяльність, ефективність якої не нижче допустимого рівня, а по-друге, за критерієм ціни діяльності не впливають негативно на здоров'я людини. Неприпустимими є такі функціональні стани, при яких ефективність діяльності переходить нижні межі заданої норми (оцінка за критерієм надійності) або з'являються симптоми порушення здоров'я (оцінка за критерієм ціни діяльності).

Надмірне напруження фізіологічних і психологічних ресурсів людини є потенційним джерелом виникнення різних захворювань. На цій підставі виділяються нормальні і патологічні стани. Очевидно, що останній клас є предметом медичних досліджень. Однак існує велика група пограничних станів, виникнення яких може призвести до хвороби. Наприклад, хронічна втома є прикордонним станом по відношенню до перевтоми. Психологія праці вивчає нормальні та прикордонні функціональні стани, які впливають на професійну діяльність. З точки зору наведеної вище класифікації всі прикордонні стани відносяться до категорії неприпустимих. Вони вимагають введення відповідних профілактичних заходів, у розробці яких безпосередню участь повинні приймати і психологи.

Інша максимально загальна класифікація функціональних станів будується на підставі критерію адекватності відповідної реакції людини вимогам виконуваної діяльності. Згідно цієї концепції, яка розробляється В.І. Медведєвим, всі стани людини можна розділити на дві групи: стану адекватної мобілізації та стану динамічного неузгодженості. Стани адекватної мобілізації характеризуються повною відповідністю ступеня напруги функціональних можливостей людини вимогам, що пред'являються конкретними умовами. Воно може порушуватися під впливом різних причин: тривалості діяльності, підвищеної інтенсивності навантаження, накопичення втоми і т.д. Тоді виникають стану динамічного неузгодженості - реакція в цьому випадку не адекватна навантаженні або необхідні психофізіологічні витрати перевищують актуальні можливості людини. Всередині цієї класифікації можуть бути охарактеризовані практично всі стани працюючої людини.

Класифікація специфічних видів функціональних станів будується на основі ідеї про існування деякого упорядкованої множини, абоконтинууму, станів (В. І. Медведєв, Е. Н. Соколов). З цих позицій зміна стану людини може бути представлено у вигляді рухомого точки всередині континуума певного змісту. Так, Є.Д. Хомський пропонує впорядкувати безліч функціональних станів на шкалі «сон - сверхвозбужденіе», або шкалою неспання. Дана шкала охоплює широкий діапазон поведінкових реакцій, яким ставляться у відповідність різні рівні активації організму. Ступінь активації визначається актуальними можливостями організму і що стоїть перед суб'єктом завданням. Зростання активації тягне за собою перехід на більш високу ступінь за шкалою неспання. Весь діапазон поведінкових реакцій на шкалі «сон - сверхвозбужденіе» описується дев'ятьма станами: кома, глибокий сон, поверхневий сон, дрімота, пробудження, пасивне неспання, активне неспання, емоційне збудження, сверхвозбужденіе. Безпосередній інтерес для психології праці представляють пасивне і активне неспання, збудження і сверхвозбужденіе, так як дані стану прямо впливають на ефективність діяльності. Однак опосередкований вплив на ефективність праці станів нижчою активації, наприклад пробудження і сну, вимагає більш уважного ставлення до них з боку психології праці, особливо при вивченні суб'єкта, що виконує діяльність в умовах тривалого перебування на трудовому посту (космонавти, моряки, учасники експедицій та т . п.).

За ознакою тривалості розрізняють відносно стійкі тривалі стани, що супроводжують діяльність протягом робочого дня або декількох днів, і ситуативні стани, що виникають періодично у процесі роботи.

За ознакою інтенсивності сприйманого інформаційного потоку виділяються стану «сенсорного голоду» в ситуаціях сенсорної депривації і стани, пов'язані з різною інформаційним навантаженням.

За ознакою стереотипності і складності трудових дій розрізняють стану монотонії та інтелектуальної та творчої напруженості.

За ознакою відповідності роботи функціональних систем нових умов праці розрізняють стану адаптованості, стресу і дистресу.