Глава 10. Про древню минувшину України.

Неоцінимими є записи Боплана про залишки древньої, цікавої, достойно цивілізованої минув­шини України.

Боплан:

"Київ, званий колись Кізовією, був одним з найдавніших міст Європи; ще нині це засвідчують пам'ятки старови­ни, висота й ширина міських укріплень, глибина оборонних ровів, руїни його храмів, численні старовинні гробниці колишніх князів.

З цих храмів залишилося лише два на згадку про минулі часи – Софійський та Михайлівський. Решта лежить у руї­нах, як от собор Святого Василя, стіни якого...зберігають грецькі написи понад тисяча чотирьохсотлітньої давності."

"Софійський та Михайлівський хра­ми відбудовані на давній взірець. Пер­ший з них має гарний фасад і милує око, звідки б не розглядав собор; стіни його оздоблені постатями та малюнками з історії, виконаними мозаїкою, тобто з дрібненьких різнобарвних камінців, які сяють, наче скло, й укладені так май­стерно, що важко розрізнити, чи це витвір живопису, чи ткацтва. Склепіння зроблене з глиняних горщиків, напов­нених гіпсом і ним скріплених між со­бою. У храмі зберігаються гробниці кількох князів, тут є резиденція архі­мандрита."

"...в ті часи, коли древній Київ був у розквіті, морська протока, яка веде повз Константинополь, не була ще відкрита. Існують здогадки, я б навіть сказав, певні докази, що рівнини протилежно­го берега Борисфену, які тягнуться аж до Московії, були колись затоплені мо­рем. Про це також свідчать якорі та інші предмети, що їх знайдено кілька років тому довкола Лохвиці, на річці Сулі...

Пригадували давні перекази, згідно з якими море колись вкривало ці рівни­ни, і що відтоді могло минути зо дві тисячі років." "...приблизно 900 років тому стародавній Київ був повністю зни­щений, залишились тільки два храми..." "Довгі і безперервні війни, які спусто­шували з краю в край їхні землі, не помилували також і їхніх бібліотек, які нищилися від самого початку пожежа­ми."

"За півмилі нижче Києва видно село Печерськ, у якому є великий монастир – резиденція митрополита чи патріарха. Біля підніжжя гори, неподалік від мона­стиря, є багато печер, схожих на шахтні, заповнених численними тілами, що збе­рігаються тут уже понад півтори тисячі років на зразок єгипетських мумій. Ка­жуть, що перші християни – пустельни­ки вирили ці підземні сховища, аби потайки молитися своєму богові, і тут спокійно переховувались під час пере­слідувань язичників. Тут показують мощі якогось святого Іоанна, який по пояс перебуває у землі.

...Можна тут побачити якусь Єлену, яка у них у великій пошані, залізні ланцюги, якими диявол катував святого Антонія і котрі мають властивість зцілю­вати біснуватих. Також є три мироточиві голови в чашах, з яких щодня виходить миро, що виліковує від багатьох хво­роб."

"У цих місцях спочивають також тіла багатьох інших визначних людей, зок­рема дванадцяти будівничих, які зводи­ли тутешню церкву; їх бережуть як цінну реліквію, показуючи відвідувачам."

"Ще нижче, але з боку Московії, видно Кременчук; є тут руїни давно зруйнованого замку."

"Нижче лежить Монастирський острів, складений із дуже високих кам'я­них скель, які перетинаються глибоки­ми... проваллями... його ніколи не за­топлюють весняні води. Колись тут був монастир, від нього і названо острів..."

"Трохи нижче ріки Чортомлик, май­же посередині Дніпра лежить досить великий острів з якимись давніми руїна­ми. Острів оточений десятком тисяч розкинених то тут, то там острівців. Саме в цьому хаотичному місці козаки мають своє пристановище, яке зветься Військовою Скарбницею. Всі ці острови навесні затоплюються водою, і лише та частина, де руїни, лишається сухою."