Глава 3. Яким був український люд?

Боплан:

"Вони кмітливі і проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люб­лять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають".

"...добре загартовані, легко пере­носять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать."

"...високі на зріст, вправні, енергійні, люблять ходити в гарному одязі..."

"Вони відзначаються міцним здоров'ям...Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави".

"...серед цих козаків взагалі трапля­ються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будів­ництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготов­ляють селітру, якої вельми багато на цих землях, і роблять з неї чудовий гармат­ний порох, їхні жінки прядуть льон і вовну, роблять з них полотно і тканини для щоден­ного вжитку. Всі вони добре вміють оброб­ляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всілякі м'ясні страви, варити пиво, хміль­ний мед, брагу, оковиту, тощо..."

"Із родючих земель вони збирають стільки зерна, що часто не знають, що з ним робити..."

Проспер Меріме намагається розк­рити походження слова "козак" на ма­теріалах польських хронік і досліджень вчених ХVIII-ХIХ століть.

Проспер Меріме:

"...Одні виводили його із слов'янсь­кого "коза", мовляв, козаки бігають, наче кози, інші із слова "коса", що означає "заплетене волосся, лезо, вузь­ка смуга суходолу, що виступає у воду". Для таких різних тлумачень були підста­ви:

– колись козаки могли носити кіски;

– вони користувалися косами, заготов­ляючи сіно, навіть використо­вували їх як зброю;

– їх перші поселення були на березі ріки, де є чимало довгих мисів.

Втім, ...майже не викликає запере­чення, що слово "козак" запозичене з турецької мови, де воно означає "стрілець", солдат, який воює заради власного зиску."

Проспер Меріме:

"Призначенням запорізького братства була війна з поганами, себто з татарами, які спусто­шували кордони землі Московії та Польщі.

Мешканці дніпровських островів жили у вічній тривозі; так, звичайно, живуть на сторожових землях: сьогодні переслідуєш загін розбишак-татар, а завтра сам кидаєшся навтьоки від пере­важаючого ворога, їхнє основне посе­лення, назване Січ, було майстерно укріпленим табором..."

"Поза Січчю, на родючих рівнинах України, які часто зазнавали спустош­ливих наскоків, жили інші козаки,...ці козаки жили родинами і займалися хліборобством. З запорожцями вони були в добрих стосунках, вважали їх своїм передовим загоном; серед них завжди мали свояків і друзів...

Багато запорожців мали жінок або землі в українських повітах; більшість українців у молоді роки воювали в рядах запорізького війська."

Глава 4. Козацька доблесть.

Розповідаючи про Київ, Боплан повідомляє:

"...саме звідсіль пішов той благо­родний люд, який називається нині за­порізькими козаками і котрий протягом стількох уже літ заселює різні місця уздовж Дніпра і в суміжних землях."

Боплан:

"...Це люди, які часто, майже щоро­ку, здійснюють наскоки на Евксінський Понт (давньогрецька назва Чорного моря), завдаючи великої шкоди туркам. Не раз вони спустошували Крим, який належить татарам, руйнували Анатолію, здобували Трапезунд, і навіть доходи­ли до гирла Чорного моря, за три милі від Константинополя..."

"Найбільш уміло і майстерно вони б'ються в таборі, під захистом возів дуже вправно стріляють із рушниць своєї головної зброї, захищаючи кожний клаптик землі...

"Нинішнє повстання засвідчує, що розбивши поляків, козаки піднялись числом 200 тисяч збройного люду й оволоділи територією більш як 120 миль (французька миля – 4472 метра) завдовжки і 60 миль завширшки".

Боплан говорить про визвольну війну 1648 року під проводом Богдана Хмель­ницького.

Боплан:

"Ця... земля є непоборною тверди­нею проти військової могутності турків і підступних нападів татар, міцною пере­поною, здатною зупинити їхні часті руйнівні набіги."

Боплан:

"Серед козаків жоден не вважати­меться справжнім козаком поки не пе­рейде всіх порогів (тринадцять Дніпро­вих водоспадів)." "Пороги тягнуться ка­м'яною грядою впоперек ріки, деякі з них під водою, інші на рівні води, є й такі, що виступають на 9 чи 10 стіп (стопа – 28,8см) над водою."

Боплан випробовував свою сміливість і вправність на Дніпрових порогах і з гордістю повідомляє:

"Отож, за їхнім звичаєм, я й себе можу вважати козаком, і саме в цьому – моя слава, яку я здобув тією мандрів­кою."

Проспер Меріме:

"...взірцевими козаками були запо­рожці, які поселились на дніпровських островах, за водоспадами (порогами) цієї річки."

"...вони стали передовою вартою східних християн проти тогочасних за­войовників – мусульман. Політична та адміністративна структура цієї ватаги була схожа на структуру всіх сусідніх слов'янських народностей: спільна власність на землю і худобу, поділ плодів спільної праці."

Проспер Меріме:

"Народи люблять знаходити в обра­них ними вождях доблесті та вади свого власного характеру. Богдан Хмельниць­кий був немовби завершеним типом козака: відважний, лукавий і завзятий, із вродженим хистом войовника." "...Не­багато знаходимо таких абсолютних правителів, і жоден так уважно не дот­римувався звичаїв свого краю."

Проспер Меріме:

"...Хмельницький зумів протягом де­сяти років втримати Україну вільною од будь-якого чужоземного гніту. Можли­во, зумів би зміцнити основи її незалеж­ності, якщо б дійшов до влади більш молодим або ж передав її не менш досвідченому керівникові від себе."