Як козаки дивували французів

Здавна відомо, що французький народ талановитий, а Франція має славну і багату історію. Отож і не дивно, що французи у всі віки не були байдужими до долі України, її побуту, традицій, історичного розвою, а ще – козацтва. Адже найпершими європейськими дослідниками нашого славного лицарства були саме французи – мандрівник П'єр Шевальє, інженер Гійом Левасер де Боплан, письменник Проспер Меріме.

Глава 1. Іван Сірко на березі Ла-Маншу.

В далекому 1645 ро­ці Фран­ція за­про­сила військо­ву допо­могу укра­їнсько­го ко­зацтва для штур­му фор­теці Дюн­керк. На той час Дюн­керк був за­хоп­ле­ний іс­пан­цями, які сва­віль­но ха­зяй­нува­ли на суші і на морі, завда­ючи нема­лого кло­поту Ні­дер­лан­дам, Ан­глії і Фран­ції.

Обо­рон­ні спо­руди Дюн­кер­ка були не­при­ступ­ни­ми для фран­цузь­ких гвар­дій­ців і ко­ро­лівсь­ких муш­ке­те­рів. Че­рез порт Гданськ мо­рем заго­ни ко­за­ків при­були до Фран­ції. Було під­пи­сано угоду: ко­заки мали одер­жа­ти фран­цузькі гале­ри, а фран­цузи по­годи­лися не втру­чати­ся в стра­тегію і так­тику насту­паль­ної опе­рації. 1800 пі­ших коза­ків і 800 кін­них ви­сту­пили окре­мими заго­нами.

Фран­цузь­кий фронт був за 70 миль від Дюн­керка. Оці­нив­ши не­просту си­туа­цію, досвід­чений у війсь­кових спра­вах ота­ман Іван Сірко вдав­ся до хитро­щів. Ко­заки ру­ши­ли в обхід фор­теці. За міс­том запа­лали вітряки, освіт­люючи ніч­ний Дюн­керк. Іван Сірко з заго­ном коза­ків почав брати фор­тецю з боку моря, захо­пив­ши іс­пансь­ке сто­рожо­ве судно і без підозр ми­нув­ши грізну лоц­манську башту.

Опівночі в Дюнкерк ввійшла ко­зацька кіннота. Місцевих жителів ди­вували не лише яскраві широкі шаро­вари, дивні криві шаблі іноземців, але і виняткова гуманність козаків до по­лонених іспанців і цивільного люду.

Французи високо оцінили героїзм і військову майстерність козаків. На­прочуд вдалий морський бій, блиска­вичний нічний штурм Дюнкерка – це козацька слава.

На французькому березі Ла-Маншу було поставлено бюст Івана Сірка. Легендарний кошовий отаман Іван Сірко, захищаючи українську землю, здійснив 55 походів проти Османської імперії і Кримського ханства і жодного разу не зазнав поразки.

Козаки запам'ятались французам настільки, що визвольна боротьба і повстання в Україні відгукувались у вдячних французьких душах співчуттям і повагою.

Після перемоги в штурмі Дюнкер­ка певна частина козаків залишилась в далекій Франції (не всі кошти були виплачені переможцям, а дорога до рідної України була недешевою). Одні козаки про­дов­жили військову службу в французьких з'єднаннях, інші знайшли собі миловидних подруг в навко­лишніх поселеннях.

Свідком і учасником спільно з украї­нськими козаками штурму фортеці Дюн­керк був коро­лівський мушкетер Шарль дю Бас де Фезензак сьєр де Кастельмар, він же (по титулу матері) граф д'Артаньян.

Міцна козацька енергетика: сьогодні у Франції є люди, які пам'ятають, що вони потомки укра­їнських козаків, які воювали в часи д'Артаньяна, і навіть намагаються об'єднатись в своє істо­ричне козаче братство.

Глава 2. Україна – очима французів.

У 1663 році в Парижі, в типографії Клода Барбена «Під знаком хреста» з'явилась книга П'єра Шевальє, французь­кого мандрівника, з його дослідження­ми:

– «Про землі, звичаї, способи управ­ління і релігію козаків»;

– «Про перекопських татар»;

– «Історія війни козаків проти Польщі»;

– «Друга козацька війна».

Безпосередній свідок бурхливих подій в Україні, французький військо­вий інженер Гійом Левасер де Боплан, який віддано служив польському королю і прожив на Україні 17 років, зали­шив для нас справді безцінний скарб: «Опис України, кількох провінцій коро­лівства польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Транс­ільванії, разом з їхніми звичаями, спо­собом життя і ведення воєн», надруко­ваний у Франції в 1650 році.

Боплан будував бойові укріплення, фортеці в Бродах, Кременчуці, Кодаку, Новгород-Сіверсь­кому, проектував па­лаци і вільні поселення – "слободи".

Надзвичайно цінними є його картог­рафічні матеріали: власноручними вим­ірами і дослідженнями він створив 12 карт України. Ці 12 карт і опис-спосте­реження за життям русинів (так себе на той час називали українці) Боплан над­іслав польському королю Яну Казимиру як звіт про своє перебування в Україні.

Перші 100 надрукованих в 1650 році примірників «Опису України» Боплан подарував своїм друзям з побажанням: "...насолоджуйтесь у вільні хвилини плодами моєї праці, споглядаючи зі своїх кабінетів цю гарну і дивовижну країну".

«Опис України» – це найавтори­тетніше джерело історії України початку XVII століття. До цієї праці звертались заснов­ники і перші вчені Французької Ака­демії, король Людовик IV, Вольтер і Фуке, Босює і Декарт, імператор Наполеон...

Через двісті років Проспер Меріме, вчений-історик, класик фран­цузької літе­рату­ри XIX століт­тя, автор славно­звісної «Кармен», друкує свої праці:

– «Українські козаки та їхні останні гетьмани» (1854р.);

– «Богдан Хмельницький» (1863р.).

Ще в 1814 році одинадцятирічним хлопчиком Проспер Меріме бачив на Єлисейських полях в Парижі донських козаків: "довгобородих чоловіків, одяг­нених на східний манер; вони сиділи на невеликих конях і були озброєні довги­ми списами..." Це був відгомін походу Наполеона в Росію...

Проспер Меріме вивчав життя і фоль­клор західних слов'ян, історію запор­ізького козацтва. Як вчений-історик, нічого не приймав на віру, кожний факт намагався перевірити, досліджував архівні матеріали, вивчав свідчення оче­видців і пропонував свої аргументи. Його завжди цікавила "маленька козацька республіка", яка об'єднувала волелюб­них втікачів-кріпаків.

Дослідження Меріме в питаннях українсь­кого козацтва сприяли тому, що французький сенат в 1869 році прийняв рішення про вивчення в школах Франції курсу «Історії України».

Якою була Україна очима французів?

Вважаю за необхідне не переопові­дати, а по-своєму систематизувавши, дослівно подати окремі спостереження великих французів. Боплан, як спосте­рігач, говорить в теперішньому часі, Проспер Меріме – 200 років потому – у минулому часі.