Глава 5. Козаки – мореплавці.

Розповів Боплан про чорноморські походи козаків і морські сутички з тур­ками. На військовій раді козаки обира­ли наказного гетьмана (на період морського походу). В низині Дніпра біля своєї, так званої Військової Скарб­ниці козаки будували, свою флотилію: довгі човни-чайки з верби або липи.

Боплан:

"Для цього відправляють на Запо­ріжжя усе необхідне для бойових дій і походу, для спорудження човнів і вза­галі все, що, на їхню думку, може в поході знадобитись. А потім збирається п'ять чи шість тисяч міцних, добре озбро­єних козаків і прямує на Запоріжжя будувати човни. За півмісяця шістьдесятеро з них зведе один човен, ...вони майстри на всі руки. Отак за два-три тижні мають 80-100 готових човнів, в один човен сідає від 50 до 70 козаків." До готових просмолених човнів-чайок прив'язували з обох боків в'я­занки очерету. Коли човен наливався водою, ці в'язанки не давали човнові потонути. На човні 10-15 пар весел з кожного боку і "пливуть ті човни швидше, ніж ту­рецькі веслові галери".

"Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею. А на кожному човні є також чотири-шість фалько­нетів (гармат), необхідна для походу живність." "...беруть шість фунтів по­роху, достатню кількість свинцю, ядра для своїх гармат. У кожного є компас. Так виглядає плавучий козацький табір, який не боїться штурмувати найбільш укріплені міста анатолійського бере­га."

"Турки, звичайно, попереджені про похід і тримають у гирлі Дніпра напо­готові кілька галер, щоб не дати коза­кам вийти з лиману. Але хитріші коза­ки виходять темної ночі, коли має з'я­витись на небі місяць-молодик, і пере­ховуються в очереті за три-чотири милі від гирла Дніпра, куди не заходять турецькі галери. Турки ще чекають їх біля гирла, але завжди залишаються обдуреними..."

За тридцять шість чи сорок годин човни досягали Анатолії. Боплан док­ладно розповідає, як козаки брали штурмом турецькі галери:

"...вони спускають вітрила і див­ляться, куди дме вітер, намагаються плисти так, щоб сонце було у них за плечима... Таким чином тримають їх на оці, а опівночі, за сигналом, підплива­ють до кораблів. На кораблях дуже здивовані, що на них напало 80-100 човнів, з яких лізуть козаки, захоплю­ють корабель, беруть цінності і неве­ликий крам, ...чавунні гармати, усе те, що, на їхню думку, може їм знадоби­тись, що не псуватиметься у воді..."

"При гирлі Борисфену (назва Дніпра) вдвічі зміцнена турецька сто­рона хоче добре покарати козаків. Але козаки нічого собі з цього не роблять, хоча й втомились від походу, бо рідко коли трапляється, щоб не втратили багатьох своїх товаришів чи щоб море не поглинуло кількох їхніх "чайок"... Козаки пливуть до бухти за три-чоти­ри милі на схід від Очакова, де чверть милі від морського берега є долина, що інколи наповнюється водою. Ця долина тягнеться понад три милі вгору за Дніпром. А козаки, по двісті-триста, беруться перетягати волоком один за одним свої човни. Через два-три дні вони вже пливуть Борисфеном."

"Мають козаки ще один зворотний шлях: вертаються через Донський ли­ман. Вони переходять протоку між півостровом Тамань і Керчю. Цим ли­маном пливуть угору, пересуваються до річки Міуси до того місця, де вже можуть плисти човнами; звідсіль до Тачаводи (річка Вовча) лише одна миля, а Тачавода впадає у Самару, яка, в свою чергу, тече в Дніпро за милю вище Кодака. Козаки рідко вертають­ся цим шляхом, бо звідси далі до Запоріжжя. Інколи користають ним, коли йдуть у морський похід і мають лише 20-25 човнів, а в гирлі Борисфена чатують їх великі турецькі сили."