Змістовний модуль 11. Світовий досвід організації місцевих фінансів.

Україна як суверенна держава - стала членом Ради Європи, приєдналася до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифіку­вала цей акт. Таким чином, вона взяла на себе зобов'язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стан­дартів.

Першим багатостороннім правовим актом, який ви­значає і захищає принципи місцевої автономії, стала Євро­пейська хартія про місцеве самоврядування, її підписали країни - члени Ради Європи в жовтні 1985 р. Стаття 9 хартії визначає основні принципи організації фінансів місцевого самоврядування. Вона має назву "Фінансові за­соби органів місцевого самоврядування". У статті вісім принципових положень про фінансову діяльність місце­вого самоврядування. Як випливає з п. 1 цієї статті, орга­ни місцевого самоврядування мають право в межах загальнодержавної економічної політики вільно розпоря­джатися достатніми власними засобами. Отже, згідно з цим положенням, країни, які підписали хартію, беруть на себе два основні зобов'язання. По-перше, органи місцевого са­моврядування слід наділити достатніми власними засоба­ми. По-друге, ці органи в межах загальнодержавної еко­номічної політики мають вільно розпоряджатися такими засобами. У пояснювальному коментарі до Європейської хартії місцевого самоврядування зазначається відносно цього пункту, що місцеві органи влади не може бути по­збавлено свободи визначати першочергові витрати.

Згідно з пунктом 2 ст. 9 фінансові засоби органів місце­вого самоврядування потрібно визначати відповідно до компетенцій, передбачених Конституцією та законом. Тобто хартія визначає порядок формування та обсяги фінансо­вих ресурсів, які мають належати місцевому самовряду­ванню. Вона закріплює принцип відповідності фінансових ресурсів місцевого самоврядування обсягу обов'язків і зав­дань, котрі на нього покладаються.

Пункт 3 ст. 9 хартії встановлює, що хоча б частина фінансових засобів органів місцевого самоврядування має надходити за рахунок місцевих зборів чи податків, ставки яких ці органи визначають у межах закону. Отже, хартія вказує: частина фінансових ресурсів місцевого самовря­дування формується за рахунок місцевих податків і зборів, тобто тих податків і зборів, що встановлюються цими орга­нами самостійно. Вона не встановлює обсягу цієї частки, враховуючи різні умови кожної країни. Крім того, згідно з цим пунктом, органи місцевого самоврядування мають право в межах закону самостійно визначати ставки місце­вих податків і зборів.

У пункті 4 ст. 9 хартії вказується, що фінансові систе­ми, які забезпечують надходження фінансових засобів органів місцевого самоврядування, мають бути достатньо різноманітними і гнучкими для збереження, по можли­вості, відповідності реальним витратам при здійсненні їхніх повноважень. Цей пункт хартії зобов'язує країни, котрі її підписали, створити такі умови, в яких органи місцевого самоврядування мали б можливість вибору тієї чи іншої моделі місцевої фінансової системи.

Пункт 5 ст. 9 хартії встановлює необхідність запро­вадження процедур фінансового вирівнювання чи еквіва­лентних заходів, призначених для корегування наслідків нерівномірного розподілу потенційних джерел фінансуван­ня, а також їхнього фінансового тягаря для захисту фінан­сове слабких органів місцевого самоврядування. Такі про­цедури чи заходи не можуть обмежувати свободу дій органів місцевого самоврядування у власній сфері відпові­дальності. Отже, хартія зобов'язує уряди, які її підписали, надавати фінансову допомогу фінансове слабким органам місцевого самоврядування. Допомога може надаватися запровадженням процедур фінансового вирівнювання або іншими заходами. Ці заходи, відповідно до умов хартії, мають скоригувати нерівномірність розподілу потенцій­них джерел фінансування та їхній фінансовий тягар.

Пункт 6 ст. 9 хартії вказує на необхідність відповід­ним чином погоджувати з органами місцевого самовря­дування виділення їм перерозподілюваних коштів. Це означає: кошти, що використовуються для цілей фінансо­вого вирівнювання та допомоги органам місцевого само­врядування, мають вилучатися і надаватися лише за по­годженням з органами місцевого самоврядування.

Пунктом 7 ст. 9 хартії визначається, що, по можли­вості, субсидії, котрі надаються органам місцевого само­врядування, не можуть призначатися для фінансування певних проектів. Важливо, щоб асигнування субсидій не обмежувало свободи дій органів місцевого самоврядуван­ня у власній сфері компетенції. Цей принцип означає: держава, яка надає субсидії органам місцевого самовряду­вання, не повинна, по можливості, обумовлювати спряму­вання їх.

Отже, Європейська хартія про місцеве самоврядуван­ня визначила основні стандарти побудови фінансів місце­вих органів влади. Україна, приєднавшись у листопаді 1996 року до хартії, зобов'язалася забезпечити впровадження цих стандартів у життя.

У вересні 1985 р. Всесвітньою асоціацією місцевого самоврядування та Інтернаціональною спілкою місцевих влад (ІСМВ) ухвалено Все­світню декларацію місцевого самоврядування, значна частина положень Всесвітньої де­кларації місцевого самоврядування про фінанси місцевих органів влади повторює основні принципи Європейської хартії про місцеве самоврядування. Разом з тим, є поло­ження, що розвивають ці принципи. Деяких принципів Європейської хартії у Всесвітній декларації немає. Так, у декларації немає положень про діяльність органів місце­вого самоврядування на ринку позичкового капіталу, про різноманітність місцевих фінансових систем. Проте є по­ложення про фінансове планування в місцевих органах влади, про відокремлення коштів місцевого самоврядування від коштів інших рівнів управління, про місцеві платежі.

Ще один міжнародний правовий акт, у якому регламентується фінансова діяльність місцевого самоврядування — це Декларація про принци­пи місцевого самоврядування в дер­жавах — учасницях Співдружності Незалежних Держав, її прийнято в 1993 році Міжпарламентською асамблеєю СНД.

У декларації наголошується: органи місцевого само­врядування мають право на матеріально-фінансові ресур­си, відповідні їхнім повноваженням, а також достатні, щоб забезпечувати державні соціальні стандарти для населен­ня. Наголошується й на тому, що держава забезпечує відповідність ресурсів повноваженням органів місцевого самоврядування, встановленим законами.

Декларація встановлює право представницького орга­ну місцевого самоврядування самостійно приймати місце­вий бюджет. Самостійність місцевого бюджету гарантуєть­ся державною підтримкою розвитку виробничої сфери через податкову, інвестиційну та кредитну політику, наяв­ністю власних бюджетних доходів і достатнім рівнем за­кріплених доходів. Вона також забезпечується правом органів місцевого самоврядування визначати напрямки використання бюджетних ресурсів, забороною вилучення вільних залишків коштів місцевого бюджету, компенса­цією збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування іншого рівня. Самостійність місцевого бюджету також гарантується стабільністю еко­номічного законодавства.

Найбільш ґрунтовно стандарти побудови фінансів місцевих органів влади викладено в Європейській хартії про місцеве самоврядування.

Крім уже названих в узагальненому вигляді прин­ципів, хартія включає ще два. Це необхідність забезпечен­ня гнучкості й різноманітності місцевих фінансових сис­тем і доступу органів місцевого самоврядування до ринку позичкового капіталу.