- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
На кінець XVI -початок XVII ст. в рамках феодального суспільства буржуазні виробничі відносини розвинулись настільки, що ставали можливими спроби буржуазії політично оформити переворот, який фактично уже відбувався в економіці.
Зрозуміло, що ці зміни не могли не вплинути на філософські вчення. Одночасно на філософію впливає і розвиток науки - як своїми новими експериментальними методами, так і універсально-кількісним, по суті механістичним підходом до розуміння дійсності.
Видатним представником філософії Нового часу є англійський вчений Ф. Бекон (1561-1626 рр.). У своєму головному творі “Новий Органон” (свого часу Арістотель написав працю “Органон”) Ф. Бекон заклав фундамент матеріалістичного розуміння природи, яке спирається на досвід. Він також закликав при вивченні природи користуватись індуктивним методом, тобто методом сходження людської думки від одиничного до загального, при якому на підставі знання про окреме спостереження робиться висновок про загальне. Основою цього методу є перехід від спостереження окремих фактів і явищ до встановлення загальних правил і законів.
Ф. Бекон вважав, що людина, її розум у принципі здатні пізнати об’єктивний матеріальний світ. Але він механістично уявляв істину як “точне”, дзеркальне відображення предметів і процесів природи. Він стверджував також, що дійсному пізнанню світу заважають ряд таких причин, які він назвав “ідолами” або “привидами” (примарами). Таких “ідолів” є чотири групи: 1) “привиди роду”, що пов’язані із недосконалістю самого людського розуму. З цього приводу Ф. Бекон зауважує: ”Розум людини уподібнюється нерівному дзеркалу, яке домішуючи до природи речей свою природу, відображає речі у спотвореному і викривленому вигляді”; 2) “привиди печери” - це спотворення, які мають своїм джерелом індивідуальні особливості розуму кожної окремої людини; 3) “привиди площі”, які є результатом спілкування людей, внаслідок якого людям нав’язуються ті чи інші помилкові, але такі, що увійшли в свідомість людини, уявлення; 4) “привиди театру”, які є результатом сліпої віри людей у авторитети, у традиції.
1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
Відомим представником філософії Нового часу був Р. Декарт (1596-1650 рр.). Його філософія складається із двох відносно самостійних частин: натурфілософії (“фізики”), в якій Декарт дотримується позицій матеріалізму, і гносеології, що грунтується на раціоналізмі і в якій Декарт виступає як суб’єктивний ідеаліст. У натурфілософії Р. Декарт спирається на положення і факти природничих наук, зокрема медицини. Р. Декарт увів у медицину і філософію ідею та поняття рефлексу як регулятивно-відображувального взаємозв’язку організму з навколишнім середовищем.
Однак у теорії пізнання він намагається суто вивідним шляхом віднайти основні принципи буття і пізнання. У своїй основній праці “Міркування про метод” Декарт ставить перед філософією мету: 1) знайти і зробити такі достовірні вихідні принципи, з яких можна було б шляхом дедуктивного методу вивести всі інші положення і принципи філософії; 2) допомогти людству позбутися тих хибних уявлень, у які загрузла його свідомість.
Вивчаючи досягнення геометрії, механіки і астрономії, їх успіх Декарт приписує аксоматичному методу, в основі якого лежать самоочевидні істини. Звідси він робить висновок, що що і в філософії слід застосувати тикий метод. розмірковуючи по філософськи, говорить Р. Декарт. я можу сумніватись у всьому, навіть в існуванні світу. достовірним залишається тільки одне: «я сумніваюсь», оскільки «я сумніваюсь – я мислю». звідси випливає нове достовірне висловлювання: «Я мислю, отже я існую». це твердження Р. Декарт і вважає основним аксіоматичним положенням філософії.
Основна риса філософії Декарта - дуалізм. Він визнає існування двох рівноправних і незалежних субстанцій світу: матеріальної з властивістю протяжності і нематеральної з властивістю мислення.
Р. Декарт стоїть у джерел раціоналізму. Він прихильник вчення про природжені ідеї. До них Декарт відносить, зокрема, ідею бога як наддосконалу істоту, ідею числа, фігури, різного роду аксіоми.