- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
2. 31. Природа філософських категорій.
Проблема утворення понять і категорій, з'ясування їхньої гносеологічної природи цікавила вже вчених стародавнього світу У філософії стародавньої Індії та Китаю предметом дослідження були такі абстрактні поняття, як «час», «простір», «плинність», «субстанція» і т.п. Вони намагаються певним чином систематизувати загальні поняття. Наприклад, у філософії вайшешиків фігурує сім категорій: субстанція, якість, дія, загальність, особливість, відношення, небуття. Філософ Мо-цзи, у теорії пізнання якого були елементи матеріалізму, поділяв поняття на три групи (загальне ім'я, родове ім'я і часткове ім'я), що у своїй основі відповідає сучасним категоріям загального, особливого і одиничного.
В іонійській філософії стародавніх греків наявні спроби виявити емпіричні джерела тих образів і понять, які залучались до наукового пояснення світу.
Арістотель був першим філософом, який обрав категорії мислення об'єктом всебічного дослідження. Ввів термін «категорія», що значить «висловлювання», «пояснення», «рішення». Поняття, писав він, не є причиною існування речі, але річ певним чином є причиною істинності поняття. На основі йього виступав проти піфагорейців, вважаючи, що число є лише абстрагування від реальних речей. Одним із перших у науці подає систему найзагальніших понять: виділяє десять категорій: сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, розташування, володіння, дія, страждання. Однак дана система не відтворювала їх справжнього взаємозв'язку, оскільки повністю базувалась на формально-логічних принципах.
Подальша розробка питання про природу понять і категорій розпочалася лише з виникненням науки Нового часу. Ф.Бекон у теорії пізнання виходив з досвіду, з експерименту. Він вперше поставив питання про зв'язок наукового знання з практикою. Недолікоом було те, що він зводив практику повністю до сфери відношень людини до природи.
І.Кант поставив питання про характер і специфіку мислення. Аналізуючи природу понять і категорій, Кант відстоює їхню апріорність, незалежність від зовнішнього світу і соціального досвіду. У Канта об'єкт пізнання починається з процесу пізнання і завершується ним. Кант трактував поняття і категорії як вічні, незмінні форми мислення, відривав їх від об'єктивного змісту.
Головним у вченні Гегеля про категорії є те, що він вказує на їх змістовність і діалектичність. Якщо Кант розглядає поняття і категорії як апріорні форми, а Фіхте виводить їх із абсолютного суб'єкта, то Гегель доводив, що вони є основні визначеності самого буття, яле не як засіб пізнання світу, а як ступені розвитку у самопізнанні абсолютної ідеї. Зокрема, він підкреслював об'єктивність самої думки, її форми і законів.
Серед недоліків підходу метафізичного матеріалізму слід назвати такі, як: нерозуміння ними практики, як основи виникнення людського знання і тих логічних форм (понять і категорій), у яких воно фіксується; нерозуміння діалектики історичного і логічного, раціонального і чуттєвого.
Представники матеріалістичної діалектики виходили з того, що наукові абстракції (тобто поняття і категорії) виникають в процесі практично-матеріальної діяльності людини. Ці абстракції за своїм змістом є об'єктивними, а за формою - суб'єктивними. Марксизм визначив діалектико-матеріалістичний зміст категорії «практика». Він розглядав практику не ізольовано від об'єктивних законів розвитку природи і суспільства, а у тісному зв'язку з ними. З точки зору сучасного матеріалізму, ідея, наукове поняття є відображенням об'єктивної реальності в свідомості людини в процесі її практичної діяльності. З його позицій, всі ідеї здобуті з досвіду. Вони є відображенням дійсності, вірним чи викривленим. Філософські категорії не виводяться індуктивне або ще яким-небудь формально-логічним шляхом, а формуються через узагальнення усього досвідного знання.