- •1.1.Зародження філософської думки, її культурно-історичні передумови
- •1.2.Філософія в стародавній індії.
- •1.4.Антична філософія. Її особливості.
- •1.5.Фiлософiя середньовiччя, її особливості.
- •1.6.Головні риси культури і філософії ренесансу
- •1.7.Ф.Бекон-родоначальник англійського емпіризму. Досвідно-індуктивний метод ф.Бекона
- •1.8.Р.Декарт- основоположник європейського раціоналізму. Дуалізм р.Декарта
- •1.9.Механічний матеріалізмт. Гобса. Його вчення про суспільство і державу.
- •1.10. Моністична філософія б. Спінози. Етичні погляди б. Спінози.
- •1.11.Монадологія г. Лейбніц. Раціоналістична методологія і діалектика г. Лейбніца.
- •1.12.Розвиток сенсуалістичної філософії: дж. Локк, дж. Берклі, д. Юм.
- •1.13. Французький матеріалізм хуііі ст: ж. Ламерті, д. Дідро, к. Гельвецій, п. Гольбах.
- •1.14. І. Кант – родоначальник німецької класичної філософії. Апріоризм, агностицизм філософії і. Канта.
- •1.15. Філософcька система гегеля. Вплив гегеля на духовне життя європи
- •1.16. Антропологічна філософія л.Феєрбаха. Обмеженість філософії л. Феєрбаха.
- •1.17. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови виникнення марксисзму. Філософія к. Маркса та ф. Енгельса.
- •1.18. Розвиток філософії в країнах ЗахідноЇ європИ в середині та другій половині хіх ст.
- •1.19. Основні риси західної філософії хх ст.
- •1.20. „Філософія життя”. Екзистенціалізм.
- •1.21. Релігійна філософія. Неотомізм
- •1.22. Філософія росії періоду зародження її державності.
- •1.23. Слов’янофільство та західництво в росії.
- •1.24. Філософські та соціологічні погляди народників.
- •1.25. Російська Релігійно-ідеалістична філософія кінця хіх - поч. Хх ст.
- •1.26. Поширення марксизму в росії. Ленінський етап в розвитку марксистської філософії.
- •1.27. Розвиток російської філософії в радянський та пострадянський періоди.
- •1.28. Українська філософія кінця іх-хvі ст.
- •1.29. Філософія у Києво-Могилянській академії
- •1.30. Соціально-філософські ідеї представників кирило-мефодіївського товариства (Шевченка, Куліша. Костомарова)
- •1.31. Суспільно-політичні та філософські погляди в укр.Літературі: Франко, л.Українка, Коцюбинський
- •1.32. Суспільно-політичні та Філософські погляди громадців: Потебня, Драгоманов.
- •1.33. Релігійно-філософські погляди в укр.Філософії в другій половині хіх ст.
- •1.34. Соціально- філософська думка в Україні кінця хіх-хх ст..
- •1.35. Розвиток суспільно-політичної та філософської думки на ЗакарпатТі.
- •2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
- •2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
- •2.3.Сучасна наука про складну системну організацію матерії.
- •2.4 Соцiально-органiзована матерiя.
- •2.5.Рух і розвиток. Осн. Форми руху матерії, їх співвід-ня.
- •2.6. Співвідношення біологічної і соціальної форм руху матерії
- •2.7 Простір і час як загальна форма існуваня матерії. Зміна уявлень про простір і час в ході розвитку наукового знаня
- •2.10. Біологічні та соціальні передумови виникнення та розвитку свідомості
- •2.11.Свідомість і мозок.
- •2.12. Психіка і душа.
- •2.13. Психіка і етнос.
- •2.14. Психологічні риси українського етносу
- •2.15. Природа ідеального. Зв’язок матеріального та ідеального.
- •2.16.Проблеми моделювання свідомості в сучасній науці
- •2.17.Природа агностицизму
- •2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання
- •2.22. Інтуїтивне та дискурсивне пізнання.
- •2.26. Теоретичний рівень пізнання та його основні форми.
- •2.27. Системно -структурний підхід та моделювання як основні методи науково-практичного знання.
- •28. Наука I етика. Свободанаукової творчості
- •2.29. Розвиток уявлень про діалектику в історії філософії. Діалектика і метафізика.
- •2.30. Діалектика як вчення про загальний зв’язок і розвиток . Основні принципи діалектики.
- •2. 31. Природа філософських категорій.
- •2. 32. Зміст основних категорій діалектики.
- •2. 33. Гносеологічна природа закону.
- •2. 34. Зміст основних законів діалектики.
- •2. 35. Методологічне значення законів та категорій діалектики.
- •3.1. Філосфсько-світоглядний зміст проблеми відношення людини до природи.
- •3.2. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •3.3. Природа як всезагальний предмет людської праці, засіб до життя та самоцінність.
- •3.4. Відмінність законів природи від законів суспільства
- •3.5. Відмінність способу буття людини від тварини.
- •3.6. Соціальні і технологічні причини загострення сучасної екологічної кризи та шляхи її подолання.
- •3.7. Проблема екологічної безпеки України.
- •3.8. Сучасні демографічні проблеми і шляхи їх вирішення.
- •3.9. Поняття суспільства. Його основні елементи.
- •3.10. Потреби, інтереси, цілі. Проблема цінностей.
- •3.11. Суспільне виробництво. Його сутність структура та роль в житті суспільства.
- •3. 12. Сутність і природа нтр.
- •3.13. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу
- •3.16. Соціальні конфлікти / революція, еволюція, війна/
- •17. Поняття війни і миру в сучасних умовах
- •3.18. Історичні форми спільності людей
- •3.20. Сім’я та сімейно-побутові відносини
- •3.21. Політична організація суспільства. Держави, партії, суспільно-політичні рухи і громадські організації.
- •3.22. Сутність, походження та історичні закономірності розвитку держави. Форми державного устрою. Природа тоталітаризму.
- •3.23. Духовні потреби, духовні цінності та духовні відносини в суспільстві.
- •3.24. Духовність та ментальність. Особливості ментальності українського народу.
- •3.25. Структура суспільної свідомості: буденна і теоретична свідомості, соціальна психологія та ідеологія.
- •3.26. Основні форми суспільної свідомості, їх виникнення і розвиток.
- •3.27. Специфіка релігійної та атеїстичної свідомості. Свобода совісті.
- •3.28. Суспільна свідомість та самосвідомість. Шляхи формування і розвитку української національної самосвідомості.
- •3.29. Формування та розвиток ідеї суспільного прогресу в історії філософії та суспільно-політичної думки.
- •3. 34. Людина і особа. Критерії особистості.
- •3.35. Проблема відчуження в суч. Су-стві та шляхи його подоланняя
2.1. Розвиток уявлень про буття в історії філософії.
Буття - це одна із найширших, універсальних категорій, що є основою філософського знання.
Розв'язуючи проблему буття, філософія виходить із факту реального існування світу і всього того, що його утворює. Філософія не просто фіксує існування речі, людини, ідеї, світу в цілому, але і вказує на складний загальний їх зв'язок. Речі, предмети, явища, процеси, світ у цілому разом з усіма їх властивостями, особливостями і зв’язками фіксується за допомогою категорії «буття». Близькими до цієї категорії є поняття реальність, дійсність, світ.
У широкому розумінні «буття» - це все те, що існує, що є. Воно охоплює нескінченне багатство його конкретних проявів. Буття у такому розумінні структурно підрозділяється на об'єктивно існуючу реальність, яка відображається поняттям «матерія» й ідеальну, духовну, суб'єктивну реальність, що позначається категорією «свідомість». Можна поруч з цим виділити «історичну реальність», яка розкривається категоріями «суспільство», «людина», «діяльність» Отже, буття знаходить свій вияв у різних формах чи типах.
Поняття світу, як і поняття буття, також не слід ототожнювати із об'єктивною реальністю, тобто з матерією. Якісно відмінним і відносно самостійним світом є духовний світ людини, її мислення, які за своєю природою є ідеальними. Отже, до складу «буття» слід віднести й ідеальне.
Представники так званого вульгарного матеріалізму настільки наблизили поняття світу, буття і матерії, що і дух, мислення людини вважають чимось матеріальним. В ідеалістичній же філософії «буття» виявляється абсолютно ізольованим від матерії, воно виявляється духом, ідеєю. З погляду суб'єктивних ідеалістів, навіть світ, що оточує нас, є чистою суб'єктивністю, тобто ідеальним буттям.
Отже, буття є надзвичайно складним за своєю природою і структурою явищем, а категорія буття має першорядне значення для філософського осмислення людиною світу.
2.2. Історія становлення категорії „матерія”.
Світ, як єдине ціле, з погляду сучасної науки, включає в себе два основні типи матеріальних систем - природу й суспільство. Природа - це все суще, Всесвіт, матерія у всій багатоманітності її форм. Вона - вічно існуюча реальність, не створювана! не знищувана. Природа первинно дана, вона передує суспільству і людській життєдіяльності, утворюючи їхню загальну і необхідну передумову. Суспільство - це матеріальні відносини, що складаються між людьми в процесі їх життєдіяльності. Вони з'являються із виникненням людського суспільства і є первинними у відношенні до людської свідомості.
Окремою матеріальною підсистемою є органічна природа. Органічна природа це сукупність живих організмів, що населяють Землю. За деякими науковими припущеннями органічна природа виникла на Землі близько трьох мільярдів років тому назад. Як і неорганічна природа, органічна також має свою відповідну структуру.
Структурними складовими органічної природи є: біосфера, біогеоценоз, біоценоз, клас, вид, популяція, організм, клітина, ядро, хромосом, ген, ДНК, РНК.
Особливим структурним рівнем організації матерії, як оуло сказано вище, є людське суспільство. Воно існує завдяки і у формі діяльності людини. Діяльність людини має цілеспрямований характер, що виявляється у здатності її під й ни розумно планувати свою працю і передбачати її наслідки. Для цього потрібно володіти свідомістю, яка складає зміст духовного життя людини. Отже, діяльність людини може бути матеріальною, практичною і ідеальною, теоретичною. Це є основою виділення у структурній організації буття двох окремих типів: суспільства як особливої матеріальної системи і буття ідеального.
Основними структурними рівнями суспільної організації матерії є: людина (особа), сім'я, колективи, клас (соціальні групи), нація, держава, система держав, суспільство, світове співтовариство.