2.18. Соціально-практична природа пізнання

2.19. Дiалектичний характер процесу пiзнання

П iзнання носить дiалектичний характер, який виявляється, насамперед, у тому, що воно здiйснюється як нерозривна єднiсть двох суперечливих моментiв i чуттєвого споглядання i абстрактного мислення. Процес мислення розгортається вiд живого, чуттєвого споглядання й рухається до абстрактного мислення, а вiд нього — до нового чуттєвого споглядання i так до нескiнченностi.

У вирiшеннi питання про роль чуттєвого i рацiонального моментiв у пiзнаннi певний час iснували два погляди. Однi фiлософи вважали, що всi знання людина отримує тiльки за допомогою вiдчуттiв i сприйнять. Ця тенденцiя отримала назву сенсуалiзму (вiд лат. sensus — почуття). Класичним виразом матерiалiстичного сенсуалiзму є фiлософiя Дж. Локка, Ф.Беконе, Т.Гоббса. Сенсцуалiзм може бути i суб’єктивно-iдеалiстичного характеру (Дж. Берклi, Д.Юм, К.Мах), який всi знання зводить до людських вiдчуттiв.

Iншою крайнiстю у розумiннi пiзнання є рацiоналiзм (вiд лат. ratio — розум). Його представниками були Р.Декарт, Г.Лейбнiц, Б.Спiноза, I.Кант. Iсторично вiн зв’язаний iз успiхами математики, природничих наук. На думку рацiоналiстiв, чуттєвий досвiд не може дати достатнiх пiдстав для скiльки-небудь вiрного знання. Таке знання може дати людинi тiльки розум. Рацiоналiзм абсолютизує роль розуму в процесi пiзнання людиною свiту.

Рацiоналiзм може бути як матерiалiстичним, так й iдеалiстичним. прикладом iдеалiстичного матерiалiзму є теорiя пiзнання Лейбнiца, матерiалiстичного гносеологiя Спiноза.

Пiзнання є дiалектичною єднiстю чуттєвого i рацiонального. Живе споглядання є iсторично вихiдним моментом пiзнання i передує абстрактному мисленню. Чуттєве пiзнання здiйснюється у формi вiдсуттiв, сприйнять i уявлень.

2.20. Специфіка соціального пізнання

2.21. Практика як основа, критерій і мета пізнання

Пiзнавальне вiдношення людини до об’єктивного свiту iсторично зумовлене розвитком практичної дiяльностi. Практика є основою кожного пiзнавального акту. Поняття “практика” використовується всiма фiлософськими напрямами, i кожен з них вкладає в нього свiй змiст.

Практика — це чуттєво-матерiальна дiяльнiсть людей, спрямована на перетворення свiту в їх iнтересах.

Основою практики є суспiльне виробництво матерiальних благ, тобто процес перетворення речей природи у вiдповiдностi з потребами людей. У змiст практики входять також соцiально-полiтична дiяльнiсть людей, процес спiлкування, боротьба класiв, соцiальнi революцiї, створення бiльш прогресивних виробничих вiдносин.

Практика може виступати i у формi наукового експерименту, який є дiяльнiстю, що штучно вiдтворює тi чи iншi сторони об’єктивного свiту з метою їх наукового дослiдження.

Можна видiлити такi три найбiльш загальнi та взаємозв’язанi мiж собою форми практики:

1) трудова дiяльнiсть i

2) соцiально-перетворююча дiяльнiсть (полiтичнi, iдеологiчнi вiдносини);

3) практика наукового експерименту (спостереження дослiд).

Говорячи про матерiальне виробництво, як основу i визначальну форму практики, необхiдно вiдмiтити двi важливi сторони виробничої дiяльностi.

по-перше, вонагенетично є первинною i визначальною у вiдношеннi до свiдомостi; по-друге, виробнича дiяльнiсть є чуттєво-предметна, вона здiйснюється i проявляється поза свiдомiстю, тобто в реальному свiтi — свiтi природи i суспiльства. Практика, як уже вiдзначалось: включає в себе i дiяльнiсть в галузi полiтичних, iдеологiчних вiдносин. Та цi останнi й iншi подiбнi до них вiдносини суттєво вiдрiзняються вiд економiчних

Вони, перш нiж скластися, проходять через свiдомiсть людей i становлять надбудову над матерiальними вiдносинами, якi є вiзначальними у вiдношеннi до iнших суспiльних вiдносин.

Щодо експерименту, то його можна подiлити на виробничий, природничо-науковий i соцiальний. У процесi експерименту проходять реальнi змiни явищ природи, але це вiдбувається в спецiально створюваних умовах, якi дають можливiсть видiлити тi зв’язки i властивостi, якi цiкавлять людину, дослiдити їх змiни в залежностi вiд основних параметрiв. Експеримент дає можливiсть багато разiв вiдтворювати однi i тi ж умови, змiнювати їх.