8.3. Ринок праці. Класичне та кейнсіанське пояснення добровільного та вимушеного безробіття

У спрощеній моделі ринку праці (рис. 8.2) рівновага досягається в точці , де обсяг попиту на працю рівний обсягу її пропонування. За рівня реальної зарплати ринок очищається, немає ані надлишку, ані дефіциту робочої сили . Ендогенно визначається одночасно і зайнятість, і ставка зарплати. Рівноважний обсяг праці означає кількість годин праці, яку фірми бажають одержати, а домогосподарства згодні відпрацювати, продавши послуги фактора праця за . Проте якщо сумарний робочий фонд становить , то вели­чина показує розмір добровільного безробіття. Рівновага в точці відповідає оптимальній поведінці фірм і домогосподарств, і все-таки не забезпечує залучення всіх наявних ресурсів праці у виробництво.

Якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень, це означає, що в економіці існує вимушене безробіття. Механізм виникнення вимушеного безробіття різні економічні школи пояснюють по різному.

К ласики і їх послідовники виходили з того, що рівновага на ринку праці завжди встановлюється за повної зайнятості . Вимушене безробіття може виникати тимчасово через дію екзогенних чинників (закони, традиції, надзвичайні ситуації), які розбалансовують ринок. Коли реальна зарпла­та піднімається вище рівноважної, виникає надлишок робочої сили (безробіття), коли надто знижується – виникає дефіцит робочої сили (рис. 8.3). Проте ці стани на ринку праці не є стійкими і тривалими, тому що гнучкість ринкових цін, зарплати і проценту в номінальному виразі швидко повертає реальну зарплату до її рівноважного рівня, відновлюючи повну зайнятість і потенційний рівень виробництва. Номінальні ринкові ціни на продукцію піднімаються одночасно з номінальною ставкою зарплати, тому в довгостроковому періоді реальна зарплата є жорсткою, вона постійно знаходиться на рівноважному рівні.

Звідси неокласики роблять висновок, що відновлення рівноваги на ринку праці не потребує втручання держави, оскільки тривале безробіття неможливе, гнучкість всіх цін (в тому числі ставки проценту і зарплати) забезпечує швидке очищення ринку від дефіцитів і надлишків робочої сили.

Кейнсіанська модель безробіття виходить з того, що номінальні ціни і зарплата не саморегулюються швидко. Сам Кейнс особливого значення надавав жорсткості номінальної зарплати (а не реальної, як класики), його послідовники акцентували увагу на жорсткості номінальних цін. В сучасній економічній системі існує багато чинників, які зруйнували гнучкість ринкових цін і зарплати, зокрема монополізація різних сфер господарської діяльності, вплив профспілок і втручання державних інституцій.

Кейнс вважав, що через негнучкість номінальної зарплати рівновага на ринку праці може встановитись за існування значного безробіття. Проте він заперечував думку неокласиків, що для підтримки повної зайнятості потрібно проводити політику скорочення номінальної зарплати, оскільки робітники дуже чутливі до величини саме номінальної зарплати. Кейнс довів, що попит на працю насправді є функцією реальної зарплати, на рівні реального продукту праці, але пропонування праці з боку робітників є функцією номінальної зарплати , тобто: .

Саме тому Кейнс вважав, що для досягнення повної зайнятості потрібно знижувати реальну зарплату. Для цього можна допускати помірну інфляцію, вона буде стимулювати розширення обсягів випуску.

Основним чинником, що породжує вимушене безробіття, є несприятливі шоки пропонування. Зниження ділової активності, спад виробництва, криза, стагфляція мають своїм наслідком вимушене, або циклічне безро­біття, яке є не лише серйозною економічною, але й соціальною проблемою.