Тема 8. Наймана праця у ринковій економіці: зайнятість та безробіття

Досі ми розглядали, як формується сукупний попит, тепер починаємо вивчати, як у змішаній економічній системі формується сукупне пропонування, розглянемо чинники, які впливають на обсяги сукупного виробництва. Найважливішим фактором виробництва є праця.

8.1. Зайнятість та безробіття як явища ринкової економіки. Показники безробіття

В процесі функціонування ринку праці виникають проблеми зайнятості і безробіття працездатного населення. Детальну класифікацію населення, в основу якої покладено здатність до найманої праці, розробили Міжнародна організація праці (МОП) та Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). За даною класифікацією все населення поділяється на дві групи: інституціональне та неінституціональне : .

До інституціонального населення відносять осіб, які ще не досягли працездатного віку, і тих, котрі вже вибули зі складу робочої сили у зв’язку з виходом на пенсію, а також тих, хто знаходяться в лікарнях і в тривалій ізоляції. Всі ці особи перебувають на утриманні держави або інших осіб. До неінституціонального населення відносять все працездатне населення.

В свою чергу неінституціональне населення поділяють на економічно неактивне та економічно активне : .

Економічно неактивне населення – це особи, які не працюють за наймом і не шукають роботу за наймом. Сюди відносять студентів, домогосподарок, а також підприємців і людей вільних професій, членів виробничих кооперативів. Всі ці люди здатні до праці, але не до найманої, а вільної. Вони утворюють категорію самозайнятих.

Самозанятість – це форма зайнятості, яка характерна для тих видів діяльності, які не вимагають значних обсягів початкового капіталу, де невисокі бар’єри вступу на ринок товарів та послуг, або ж вступ вільний.

Економічно активне населення – це та частина населення, яка формує ринок праці – зайняті найманою працею та безробітні :

.

Частка економічно активного населення в загальній його чисельності показує рівень економічної активності населення :

або .

Зайнятість економічно активного населення (найманих працівників) може набувати різних форм:

• стандартна зайнятість означає, що особа працює за наймом в одного наймача, у його приміщенні, із стандартним навантаженням протягом зміни, тижня, місяця, року;

• неповна зайнятість викликається різними причинами, вона може бути тимчасовою (сезонні роботи), випадковою і частковою (неповний робочий день або тиждень).

Чисельність зайнятих і безробітних складають обсяг пропонування робочої сили на ринку праці.

Безробіття – це такий стан ринку, за якого пропонування праці перевищує попит на неї. Безробітною вважають особу, яка відповідає всім трьом умовам, визначеним МОП: вона не має роботи за наймом, активно шукає її і готова негайно приступити до роботи. Активний пошук роботи означає, що особа, яка втратила роботу, зареєструвалась на біржі праці (у центрі зайнятості) і постійно звертається туди за інформацією про наявність вільного місця роботи. Особа, яка, зневірившись у можливості знайти роботу, припинила її пошуки, не вважається безробітною, вона відноситься до осіб, що вибули зі складу робочої сили.

Рівень безробіття або норма безробіття вимірює частку безробітних у чисельності робочої сили: .

Показник норми безробіття широко використовується для визначення стану ринку праці, проте він має чимало недоліків. Насамперед він неточно відображає економічну ситуацію, оскільки не всі непрацюючі відносяться до безробітних, а лише зареєстровані, тобто, які виконують три умови МОП.

Деякі економісти вважають, що кращим показником використання робочої сили є коефіцієнт рівня занятості. Він обчислюється як відношення зайнятих до загальної чисельності населення і добре відображає зміни ситуації в економічній системі не лише у короткостроковому періоді, але і в довгостроковій перспективі.

Склад робочої сили і безробітних постійно змінюється. Як показує рис. 8.1, людина може перебувати в одній з трьох груп: зайнятих, безробітних або тих, хто знаходиться поза межами робочої сили. Кожна група пов’язана з іншими вхідними і вихідними потоками осіб, котрі змінили свій статус. Поза межами робочої сили знаходяться особи, які вперше шукають роботу, і ті, які виходять на пенсію. Перші вливаються в число безробітних, а другі – у групу, представники якої не входять в робочу силу. З групи безробітних виходять за межі робочої сили особи, які перестали шукати роботу, а ті, хто повертаються на робочі місця, входять у в групу зайнятих. Група безробітних не є однорідною. Її можуть поповнювати „первинні безробітні“ – ті, хто шукають роботу вперше, і „вторинні“ – ті, хто вже працював і втратив роботу.

Важливою характеристикою безробіття є його тривалість. Значна кількість людей потрапляє у число безробітних на короткий період, вони порівняно швидко знаходять роботу і страждають від безробіття відносно мало. Але близько половини безробітних не можуть знайти роботу більше 6 місяців на рік. Такий тип безробіття відображає не пошуки роботи, а неможливість її знайти. Тривалість безробіття є певним відображенням стану економіки країни. У застійних економіках безробіття носить тривалий характер. В економіках, що динамічно розвиваються, де здійснюється структурна перебудова, люди втрачають роботу в одних галузях, але досить швидко знаходять її в інших.