3. Розвиток кафедр судової медицини медичних вузів України

Кафедра судової медицини Національного медичного університету є однією з найстаріших в Україні. Свій початок вона бере з Київського університету, який був організований у 1834 р. Після ліквідації Віленської медико-хірургічної академії у 1841 р. при Київському університеті Святого Володимира був створений медичний факультет, до складу якого входила кафедра державного “лікарознавства”. Першим керівником цієї кафедри з 1842 р. був професор І.Ф.Леонов, який, крім курсу судової медицини читав лекції з гігієни і дієтетики, медичної допомоги, епізоотичних хвороб тощо. Навчальний процес проводився на базі Київського військового шпиталю. У 1853 р. було збудовано анатомічний корпус (нині будинок Музею медицини України по вул. Богдана Хмельницького, 37), одне із приміщень належало кафедрі судової медицини. І.Ф.Леонов — автор 6 наукових праць із судової медицини та епідеміології. Однією із найзначніших є його робота “О развитии судебной медицини отечественной и отношении ее к русскому законодательству”. Після смерті І.Ф.Леонова з 1853 до 1857 р. кафедру очолював Ф.Ф.Мерінг, який протягом 4 років займався проблемою гігієни і одночасно читав курс історії медицини.

З 1857 до 1885 р. завідуючим кафедрою був професор Ф.Ф.Ергардт, який мав репутацію надзвичайно кваліфікованого судово-медичного експерта та ерудованого вченого. Йому належать 52 наукові праці, в яких детально розглянуто складні випадки судово-медичної експертизи. Після смерті Ф.Ф.Ергардта у 1889 р. на посаду завідуючого кафедрою був обраний вихованець Харківського університету професор М.О.Оболонський, який одержав освіту за кордоном і був широко відомим ученим далеко за межами Росії, обирався почесним членом багатьох наукових товариств. Він організував перший фундаментальний навчальний музей, який частково зберігся до теперішніх часів. М.О.Оболонському належать 33 наукові праці. Його “Пособие при судебно-медицинском исследовании трупа и вещественных доказательств” було підручником для кількох поколінь лікарів.

Після смерті М.О.Оболонського у 1914 р. кафедру очолив професор В.А.Таранухін, який більшу частину свого свідомого життя присвятив вивченню питань патогенезу, імунології, лікування і профілактики інфекційних хвороб. Серед відомих його робіт з судової медицини слід відзначити “О легочной плавательной пробе на живорожденность”, “О фрагментации миокарда”. В.А.Таранухін брав участь у бага­тьох експедиціях у Поволжі, Астраханських степах, Китаї та інших місцях, де в ті часи були епідемії чуми і холери. У 1920 р. в одній із експедицій В.А.Таранухін помер від висипного тифу.

З 1920 до 1935 р. уже після об’єднання медичного факультету університету, жіночих курсів і одонтологічного інституту та організації Київського медичного інституту кафедру судової медицини очолював професор Ю.О.Шепель, а потім (1935-1936) — тимчасово доцент В.І.Воскобойников, який після захисту кандидатської дисертації був переведений у Дніпропетровськ, де протягом кількох років очолював кафедру судової медицини. У цей період наукова робота майже не виконувалась, а навчальний процес проходив у несприятливих умовах.

З 1936 до 1970 р. кафедру очолював професор Ю.С.Сапожников — один із найвідоміших судових медиків України, досвід та авторитет якого набули визнання не тільки в колишньому Радянському Союзі, а й далеко за його межами. Протягом кількох років він був деканом лікувального факультету, заві­дуючим кафедрою кримінального права юридичного факультету Київського університету, 17 років очолював судово-медичну службу України. Ю.С.Сапожникову належать понад 120 наукових праць, у тому числі три монографії і підручник, який тричі перевидавався. Цей підручник користувався великою популярністю не тільки у студентів медичних інститутів, а й у юристів. Одна з монографій “Первичный осмотр трупа на месте его обнаружения” в 1951 р. була видана корейською мовою в Пхеньяні, куди Ю.С.Сапожников був відряджений для організації судово-медичної служби і читання лекцій в університеті.

Великий інтерес викликають також монографії “Воспоминания судебного медика” і “Криминалистика в судебной медицине”. Ю.С.Сапожников очолював кафедру до останніх днів свого життя і помер 26 травня 1970 р.

З 1971 до 1991 р. кафедру очолювала професор І.О.Концевич — учениця Ю.С.Сапожникова. Вона є автором понад 150 наукових праць, дев’яти монографій, кількох навчальних посібників для студентів, редактором багатьох наукових збірників. Протягом 15 років вона очолювала Республіканське наукове товариство судових медиків і криміналістів і Республіканську проблемну комісію. Цікавими її працями є “Экспертиза странгуляций”, “Долг и ответственность врача”, “Судебно-медицинские аспекты врачебной практики” та ін.

Основною науковою тематикою колективу кафедри останнім часом є судово-медична діагностика зажиттєвості і давності спричинення механічної травми. За весь період існування кафедри опубліковано понад 900 наукових праць. З них близько 400 за останні 20 років, причому пріоритетність багатьох із них підтверджена авторськими свідоцтвами, виданням медичних розробок, інформаційних листів, навчально-методичної літератури, в тому числі “Руководства для практических занятий по судебной медицине” (1988). Багато наукових праць включались до програми міжнародних форумів — конгресів, симпозіумів тощо, які відбувалися в різних країнах — Болгарії, Польщі, Угорщині, Югославії, Німеччині, Італії, Австралії, Колумбії, Японії та ін.

З 1991 р. кафедру очолює доктор медичних наук Б.В.Михайличенко, який у 1992 р. захистив докторську дисертацію на тему “Комплексна біохімічна оцінка показників реактивних змін травмованої шкіри для діагностики зажиттєвості і давності виникнення пошкоджень”.

До найстаріших кафедр судової медицини в Україні належить кафедра Харківського медичного університету, яка була організована в 1835 р. Завідуючими кафедрою послідовно були Р.Х.Дабелов (1835–1843), Н.А.Свиридов (1843–1862), А.С.Пітра (1862–1875), Н.Л.Залеський (1875–1884), В.К.Анреп (1884–1887), В.А. Патенко (1887–1910), М.С.Бокаріус (1910–1931), М.М.Бокаріус (1931–1961), М.П.Марченко (1961-1988), В.О.Татаренко (з 1988). Особливу роль у розвитку наукового і навчального процесу відіграв професор В.А.Патенко. У 1904 р. він видав стислий курс лекцій для початкуючих судових ліка­рів і студентів під назвою “Опыт руководства к судебно-медицинскому ана­лизу”, а в 1910 р. вийшов у світ посібник приват-доцента кафедри М.С.Бокаріуса “Судебно-медицинские и микрохимические исследования вещественных доказательств”, який протягом багатьох років був настільною книгою для експертів. У 1910 р. професор М.С.Бокаріус був обраний завідуючим кафедрою, якою він керував до 1931 р. У 1925 р. він був удостоєний звання заслуженого професора. У 1911 р. М.С.Бокаріус видав “Краткий курс судебной медицины”, а в 1915 р. — 1 том підручника “Судебная медицина в изложении для юристов”, у 1916 р. — 10 збірників “Сведения к практическим работам по судебной медицине”. У 1926 р. вийшла в світ монографія “Первоначальный наружный осмотр трупа на месте его обнаружения”. За період роботи М.С.Бокаріуса теоретична судова медицина була тісно пов’язана з практичною експертною діяльністю, організатором і керівником якої М.С.Бокаріус був до кінця свого життя (1931).

Дуже важливе практичне значення має запропоноване М.С.Бокаріусом виділення трьох стадій трупних плям, дослідження странгуляційної борозни в прохідному світлі, а також численні його праці криміналістичного напряму. Тому НДІ судових експертиз Міністерства юстиції в Харкові тепер носить ім’я М.С.Бокаріуса.

3 1931 до 1961 р. кафедру очолював його син професор М.М.Бокаріус, який підготував 28 докторів і кандидатів наук. Його учні Б.М.Зорін, М.П.Марченко, В.І.Кононенко, В.О.Татаренко, В.І.Соколов, Н.Г.Петросян, М.М.Стрілець стали завідуючими кафедрами судової медицини в різних містах України.

З 1961 до 1990 р. кафедру очолював професор М.П.Марченко, а після його смерті з 1990 р. теж учень М.М.Бока­ріуса — професор В.О.Татаренко. Наукові праці М.М.Бокаріуса та його учнів присвячені подальшому розвитку проблем танатології, травматології, різним видам механічної асфіксії, а також вивченню різних аспектів речових доказів.

Кафедра судової медицини Одеського медичного університету була утворена ще в 1841 р. на юридичному відділенні Рішельєвського ліцею, який у той час був вищим навчальним закладом. Першим професором цієї кафедри був А.А.Рафалович, який через кілька років залишив цю посаду і в 1847 р. кафедра була закрита. У 1865 р. Рішельєвський ліцей був реорганізований у Новоросійський університет, де на юридичному факультеті відновили курс судової медицини, яку читав М.І.Разумовський, а потім кафедру очолювали А.В.Корш (1868–1919), Д.Д.Крилов (1919–1922), Ф.Н.Жмайлович (1922–1948), С.Б.Гольдштейн (1948–1949, 1956–1959), який одночасно виконував обов’язки обласного судово-медичного експерта.

З 1949 до 1956 р. завідуючим кафедрою був всесвітньо відомий вчений, заслужений діяч науки професор М.І.Райський, який до цього завідував кафедрами судової медицини у Томську, Саратові, Ленінграді. Він створив велику школу видатних учених, які очолювали кафедри судової медицини у різних вузах колишнього Радянського Союзу. Серед них професори В.С.П’ятерньов, Л.М.Ейдлін, А.П.Курдюмов, Ю.С.Сапожников, А.М.Гамбург, І.Ф.Огарков та багато інших. Професор М.І.Райський є автором понад 100 наукових праць з різних питань теорії і практики судової медицини. Крім ознак смерті від охолодження ним розроблена методика отримання особливо чутливих преципітуючих сироваток для визначення видової приналежності крові, виявлений дефект тканини у вхідному вогнепальному отворі ваговим і графічним методами та ін. У 1953 р. М.І.Райський видав підручник із судової медицини, який користувався великою популярністю у студентів протягом кількох десятиріч.

У 1959–1963 рр. кафедру очолював професор С.В.Шершавкін, який вивчав історію вітчизняної судово-медичної служби, а з 1965 до 1983 р. — професор М.А.Васильєв, який займався вивченням речових доказів, особливо дослід­женнями емісійних спектрів крові.

У 1983–1984 рр. завідуючим кафедрою був доцент Л.Д.Чеканов, а з 1985 р. кафедру очолює професор А.М.Фа­ддєєв, якому належить понад 70 наукових праць, присвячених вивченню речових доказів і правових аспектів морської медицини.

Кафедра судової медицини Львівського медичного університету була заснована в 1898 р. Організував і очолював цю кафедру протягом 42 років В.Серадський. Під його керівництвом виконувались наукові праці з вивчення підгруп крові. Крім того, проводились роботи щодо кількісного визначення в тканинах миш’яку і фосфору, виявлення в крові карбоксигемоглобіну. В.Серадським було запропоновано спеціальну пробу для виявлення карбоксигемоглобіну.

З 1945 до 1950 р. завідуючим кафедрою був професор В.П.Ципковський. У цей час на кафедрі вивчались вогнепальні пошкодження, автотравма, а також питання огляду місця пригоди і трупа на місці його виявлення.

У 1950–1968 рр. кафедру очолював доцент Д.А.Галаєв. Співробітники кафедри вивчали різні питання травматології, механічної асфіксії і раптової смерті.

З 1968 до 1983 р. кафедру очолював доцент В.М.Зеленгуров. У цей час на кафедрі вивчались гнильні процеси на трупі, вогнепальні пошкодження, питання раптової смерті.

У 1983-1988 рр. завідуючим курсом судової медицини був професор О.Ф.Лісіцин, під керівництвом якого вивчались вогнепальні пошкодження, закриті черепно-мозкові травми, раптова смерть залежно від метеорологічних чинників.

З 1988 р. курс судової медицини очолив доцент Л.О.Повідайло. В цей час на курсі вивчається роль ендогенних чинників у механізмі розвитку раптової смерті.

За час існування кафедри опубліковано близько 350 наукових праць і дві монографії — професора В.Серадського “Про так зване змінення трупів” (1898) і професора О.Ф.Лісіцина “Судово-медична експертиза при пошкодженнях із мисливської гладкоствольної зброї” (1968).

Кафедра судової медицини Кримського медичного інституту була заснована в 1934 р. Першим її завідуючим був П.В.Серебренников (1934–1940). Потім послідовно кафедру очолювали В.Г. Кузнецов (1944–1945), Я.З.Браул (1945–1946), А.Д.Андріанов (1946–1947), А.А.Сафронова (1948–1949), Л.І.Іванников (1949–1965), П.Г.Арешев (1966–1981), який у 1966 р. опублікував монографію “Кровоизлияние в мозг и его оболочки”. З 1982 р. кафедру очолює професор А.А.Бабанін. Основна наукова тематика, над якою працює колектив кафедри, це оцінка танатогенезу при поєднанні травми з різною патологією та встановлення основної причини смерті.

Останнім часом один із напрямів роботи кафедри пов’язаний з морфофункціональною оцінкою алкогольних інтоксикацій різних органів і систем та їх танатологічним значенням у судово-медичній оцінці алкогольної хвороби.

Кафедра судової медицини при Дніпропетровській ме­дичній академії була організована в 1927 р. До цього часу лекції з судової медицини читали завідуючі кафедрою патологічної анатомії С.М.Салтиков, М.П.Соггедо, М.П.Коровін. Першим завідуючим кафедрою судової медицини був Ю.М.Кернер. Після Е.А. Кураєв, з 1937 по 1956 р. В.І.Воскобойников і К.Е. Пирогова, а з 1967 р. до 1989 р. професор А.Ф. Рубіжанський. В подальшому завідуючим кафедрою був доцент К.М. Пантелєєв (1984-1994), а з 1994 р. курсом судової медицини при кафедрі патологічної анатомії керує доцент О.М. Юрченко. Основним науковим напрямом роботи кафедри з 1967 р. є проблема встановлення фізичними і біохімічними методами часу настання смерті за кістками та іншими тканинами загнилого і скелетованого трупа, виявленого на відкритому повітрі, в грунті, воді. У 1978 р. була опублікована монографія А.Ф.Рубіжанського “Определение по костным останкам давности захоронения трупа”.

У Донецькому медичному університеті судову медицину почали вивчати з 1935 р. Курс судової медицини при кафедрі патологічної анатомії вели Н.А.Поляков, В.М.Воскобойников, Е.І. Пальчевський, С.О.Поляк, А.І.Морозова, П.А.Контрольський, Р.Е.Бакшинська. Самостійний курс судової медицини був організований лише в 1954 р. Першим завідуючим курсом, а потім і кафедрою був професор Б.М.Зорін, який багато зробив для організації роботи кафедри. Колектив кафедри активно працював і продовжує працювати над вивченням різних видів шахтної травми, питань раптової смерті гірників, встановлення епіцентру вибуху в шахті та особливостей пошкоджень на тілі потерпілих тощо.

Під керівництвом Б.М.Зоріна опубліковано близько 800 нау­кових праць. Кафедра однією з перших взяла участь в ор­ганізації у 1974 р. курсу основ права. Співробітником ка­федри професором Ю.Д. Сергеєвим були опубліковані під­ручник з основ права і монографія “Профессия врача” (1988).

Кафедру судової медицини Вінницького медичного університету було організовано в 1936 р. Спочатку обов’язки завідуючого кафедрою тимчасово виконував А.К.Су­домир (завідуючий кафедрою психіатрії). У 1939–1941 рр. кафедру очолював Я.Л.Лейбович, а потім І.В.Алмазов, Д.А.Галаєв (1945–1950), професор В.П.Ципковський (1950–1972) під керівництвом якого видано кілька наукових збірників, в яких опубліковано різні праці з теорії і практики судової медицини. У 1960 р. було видано монографію В.П.Ципковського “Осмотр трупа на месте его обнаружения”. Після смерті В.П.Ципковського кафедру очолювали А.І.Крат (1972–1985), С.О.Козлова (1986–1996), а потім з 1996 р. знову А.І. Крат. Основна наукова тематика кафедри — проблема діагностики зажиттєвості і давності виникнення механічної травми.

Викладання судової медицини в Івано-Франківській медичній академії почалося з 1949 р., коли був створений курс судової медицини. Завідуючими курсом послідовно були Т.В.Антулаєва (1949), А.Сотникова (1949–1950), Н.Н.Одеська (1950–1952), С.Б.Гольдштейн (1952), А.Ф.Тай­ков (1953–1955), Д.М.Кобизєв (1955–1960), Б.І.Соколов (1960–1970), а у 1971 р, А.І.Муханов (у той час завідуючий кафедрою судової медицини Тернопільського медичного інституту).

Кафедра судової медицини була організована в 1972 р., її очолив проф. О.І.Туровцев, наукові інтереси якого пов’язані з вивченням судово-медичної остеології. У 1978 р. кафедру було реорганізовано в курс, який він очолював до 1988 р. З 1988 до 1990 р. обов’язки завідуючого виконувала Г.Д.Трофімова, а з 1990 р. — доцент Є.І.Незнакомцева. Колективом кафедри опубліковано понад 100 наукових праць, присвячених встановленню видової належності кісток скелета, віку, статі, індивідуальних особливостей, тощо, які мають прикладне значення для судової медицини при ідентифікації особи.

Кафедра судової медицини Буковинської медичної академії почала функціонувати з 1946 р. Першим її керівником був Головний судово-медичний експерт Прикарпатського військового округу А.І.Шустер, а потім послідовно її очолювали О.І.Компанієць, Т.В.Антулаєва, Л.Л.Сотникова, А.І.Сафонова.

У 1951–1985 рр. кафедру очолювала професор І.В.Крижанівська, яка займалася діагностикою зажиттєвості і давності спричинення ран за допомогою гістохімічних методів дослідження. З 1985 р. кафедру реорганізовано в курс судової медицини, який очолює доцент Ж.Д.Міщенко. За період існування кафедри опубліковано близько 150 наукових праць та навчально-методичні матеріали. Основним науковим напрямком колективу кафедри були і є актуальні питання судово-медичної травматології.

Кафедру судової медицини Тернопільської медичної академії було засновано в 1959 р. Спочатку її очолював доцент В.К.Стешиць, а з 1961 до 1989 р. — доцент А.І.Муханов. З 1978 р. кафедру реорганізовано в курс при кафедрі патологічної анатомії, яку з 1985 р. очолює професор А.Х.За­вальнюк, який вивчає особливості сільсько-господарського травматизму. Основна наукова тематика кафедри пов’язана з вивченням різних видів механічної травми. Колективом кафедри опубліковано два збірники наукових праць, “Атлас по судебной медицине” і “Судебно-медицинская диагностика повреждений тупыми предметами” А.І.Муханова, “Краткий словарь судебно-медицинских терминов” А.Х.Завальнюка.

Кафедру судової медицини Луганського медичного університету було засновано в 1957 р. Першим її керівником був доцент М.Г.Кондратов, який зі своїми співробітниками вивчав вікові зміни кісток черепа за допомогою рентгенологічного методу. Цим питанням і була присвячена монографія М.Г.Кондратова “Очерки судебно-медицинской рентгенологии” (1960). У 1979–1981 рр. обов’язки завідуючого кафедрою виконував Л.С.Ващула. Його наукові інтереси були пов’язані з вивченням особливостей вогнепальних пошкоджень при пострілах із дефектної зброї. З 1981 до 1987 р. кафедру очолював А.М.Феддєєв, який вивчав питання судово-медичної експертизи катастроф.

З 1987 р. кафедру очолює професор В.І.Костилєв, який займається судово-медичною діагностикою давності настання смерті на підставі імунних показників трупної крові. Ця тематика є основним напрямом роботи кафедри.

Кафедра судової медицини Запорізького медичного університету була створена в 1968 р. Першим її керівником з 1968 до 1975 р. був професор М.М.Стрілець, який займався ідентифікацією особистості на підставі спалених останків і попелу, а також діагностикою давності настання смерті. У 1975–1981 рр. кафедру очолював Д.Я.Шабельник, основним напрямком наукової роботи якого було вивчення гормонів вагітності на трупах жінок.

З 1981 до 1985 р кафедру очолював доцент Л.Л.Голубович, який займався ідентифікацією особистої приналежності спалених тканин за допомогою рентгеноструктурного, спектрографічного та інших методів дослідження.

З 1985 р. кафедру очолює професор В.С.Семенников. Основним напрямом наукових робіт кафедри є ідентифікація особи при кримінальному спаленні трупа, а також діаг­ностика давності настання смерті за допомогою інструментальних методів дослідження, над розробкою яких багато років працює доцент В.В.Білкун. За результатами проведених на кафедрі досліджень одержано ряд авторських свідоцтв, розроблено раціоналізаторські пропозиції і методичні рекомендації.

Останнім часом на кафедрі вивчаються різні питання травматології, проводяться фрактологічні дослідження травмованих кісток.

Курс судової медицини на базі кафедри анато­мії лю­­дини при Полтавській медичній стоматологіч­ній ака­демії був заснований у 1975 р. професором М.М.Стрі­льцем, який вив­чав питання ідентифікації особи шляхом досліджен­ня по­пелу, а також діагностики часу настання смерті. З 1985 р. курс судової медицини очолює доцент О.В.Ялансь­кий.

Курс судової медицини при медичному факультеті Ужгородського університету (об’єднаний з кафедрою дитячих хвороб) був започаткований у 1952 р. Першим його керівником був доцент Ф.Б.Дворцин. Він вивчав питання діагностики смерті від утоплення на підставі дослідження псевдопланктону (піску) в дихальних шляхах. Тепер курс судової медицини очолює доцент Н.П.Ляшенко.

Крім кафедр судової медицини при медичних вузах, які займаються підготовкою кадрів і проведенням наукової і практичної роботи, в Україні є дві кафедри судової медицини у закладаї удосконалення лікарів у Києві і Харкові.

Кафедра судової медицини при Київській медичній академії післядипломної освіти була заснована в 1938 р. Її очолила професор А.М.Гамбург, яка в той час була завідуючою кафедрою судової медицини 2-го Київського медичного інституту, який у період Вітчизняної війни був об’єднаний з 1-м Київським медичним інститутом, у зв’язку з чим і припинив своє існування. Під час війни кафедра судової медицини Інституту вдосконалення лікарів не працювала і відновила свою роботу лише в 1945 р. Після спорудження в Києві в 1965 р. судово-медичного корпусу кафедра одержала приміщення, що дало можливість розгорнути роботу щодо удосконалення експертів загального профілю та за фізико-технічними методами дослідження тощо. Колективом кафедри опубліковано 5 монографій. Проводяться наукові розробки з різних питань теорії і практики судової медицини.

У 1972–1987 рр. завідуючим кафедрою був професор В.П.Хоменок, який до цього очолював судово-медичну лабораторію Київського військового округу. Докторська дисертація В.П.Хоменка присвячена вивченню причин раптової смерті в молодому віці. В.П.Хоменок є автором близько 100 наукових праць, членом Міжнародної Академії соціальної і судової медицини.

З 1987 р. кафедру очолює професор Ю.П.Шупик, який одночасно є Головним судово-медичним експертом України. Докторська дисертація Ю.П.Шупика присвячена вивченню обвуглених трупів і встановленню зажиттєвої дії полум’я на організм людини. Ним опубліковано понад 80 наукових праць. Наукові розробки кафедри стосуються різних проблем практичної і теоретичної судової медицини.

Кафедра судової медицини Української Академії удосконалення лікарів (Харків) була заснована в 1974 р. як курс при кафедрі патологічної анатомії. З кінця 1975 р. вона стала самостійною. Організатором і керівником цієї кафедри став В.І.Кононенко. Докторська дисертація В.І.Кононенка присвячена діагностиці давності настання смерті на підставі динаміки трупних плям. Основною науковою проблемою, над якою працюють співробітники кафедри, є вивчення поствітальних процесів, а також актуальних питань травматології. Під керівництвом проф. В.І.Кононенка виконано 8 кандидатських дисертацій, опубліковано 6 тематичних збірників наукових робіт. Колективом кафедри опубліковано близько 400 наукових праць. У 1993 р. В.І.Кононенку присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України.

Таким чином, все сказане свідчить, що колективи кафедр (курсів) крім виконання навчально-методичної і виховної роботи, пов’язаної з підготовкою кадрів (ліка­рів широкого профілю і судових медиків), проводять знач­ну наукову роботу, готують фахівців високої кваліфікації — кандидатів і докторів наук. Багато наукових праць співро­бітників кафедр захищені авторськими свідоцтвами та раціоналізаторськими пропозиціями. Ряд наукових робіт було представлено на різних форумах судових медиків, у тому числі на міжнародних конгресах і симпозіумах, що свідчить про високий науковий потенціал судових медиків України.

До видатних вчених, які зробили значний внесок в науку і практику судової медицини в XX ст., слід віднести Е.П.Пелікана, В.О.Мержеєвського, І.І.Нейдінга, П.А. Мінакова, М.І.Райського, І.Ф.Огаркова, М.І.Авдєєва, В.І.Прозоровського, В.І.Пашкову, В.Г.Науменка, В.В.Томіліна, О.П.Громова, В.М.Крюкова, В.Л.Попова, С.О.Матишева, А.Р.Деньковського, А.П.Загрядську, Г.А.Ботезату та багатьох інших, оригінальні праці яких збагатили судову медицину і сприяли її подальшому розвитку.

Важливу роль у розвитку вітчизняної судової медицини відіграли дослідження учнів П.А.Мінакова — М.В.Попова, В.М.Смолянінова, М.А.Бронникової, М.І.Авдеєва, В.Ф.Червакова та ін., учнів М.І.Райського — В.С.П’ятерньова, Л.М.Ейдліна, А.П.Курдюмова, Ю.С.Сапожникова, А.М.Гамбург, учнів А.І.Шибкова — Н.В. Устинова, В.І.Щедракова, В.І.Воскобойникова.

Серед вітчизняних підручників, які заслуговують на особливу увагу, слід відзначити: “Судебную медицину для медиков и юристов” М.С.Бокаріуса (1930), “Основы судебной медицини” за редакцією М.В.Попова (1938), а також підручники М.В.Попова (1940, 1946, 1950), М.І.Авдеєва (1949–1960), М.І.Райського (1953), В.І.Прозоровського (1968), О.П.Громова (1970), Ю.С.Сапожникова (1970), О.Х.Поркшеяна і В.В.Томіліна (1974), Ю.С.Сапожникова і А.М.Гамбург (1976, 1980), А.Р.Деньковського і О.О.Матишева (1976), В.Л.Попова (1985), В.М.Крюкова (1990).

Тільки за повоєнні роки видано понад 200 збірників наукових праць, опублікована велика кількість монографій з різних питань теорії і практики судової медицини, регулярно виходить журнал “Судебно-медицинская експертиза”, а з 1995 р. — “Український судово-медичний вісник”. Розвитку судової медицини і впровадженню її досягнень в експертну практику допомагають регулярні проведення науково-практичних конференцій, з’їздів, конгресів, симпозіумів та інших форумів, на яких обговорюються різні наукові і практичні питання.

Розділ II